Юзбаши Костянтин Миколайович

Юзбаши (Юзбашич, Юзбаша, Юзбаш) Костянтин Миколайович (1724 — 17 вересня 1802) — виходець із сербських граничар Австро-угорської імперії, один з перших військових поселенців Слов'яносербії.

Юзбаши Костянтин Миколайович
Народився 1724
Сербія
Помер 17 вересня 1802(1802-09-17)
Весела Гора, Слов'яносербський район, Луганська область
Діяльність військовослужбовець
Військове звання Бригадир
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня

БіографіяРедагувати

Прибув до Росії наприкінці 1752 р. у чині капітана зі складу команди підполковника Івана Георгійовича Шевича[1]. Спочатку разом з іншими сербськими переселенцями перебував у Києві, де залишив по собі доволі примітний слід[2]. У серпні 1754 р. у складі напівсформованого полку под командуванням генерал-майора І. Шевича виїхав з Києва й прибув до Бахмуту, звідки його було розквартировано до однієї з казених слобід Бахмутської провінції[3]. Від весни 1756 р. брав безпосередню участь у створенні нової прикордонної территоріально-адміністративної одиниці — Словяносербії, будучи спочатку командиром 5-ї роти (с. Жовте або Жовтий Яр) гусарського полку генерал-майора І. Шевича[4].

Щодо просування по службі та посадах К. М. Юзбаши свідчень майже не збереглося. Відомо лише, що у 1757 р. він був ще капітаном полку Шевича[5], у 1767 р. — прем'єр-майором Бахмутського гусарського полку[6], 1777 р. — підполковником[7], 1778 р. — полковником цього ж полку[8], 1781 р. — бригадиром. В чині бригадира 1781 р. він і пішов у відставку[9]. Як рангову дачу 1775 р. отримав 9600 десятин землі поміж рр. Сіверський Донець і Лугань у Бахмутській провінції Азовської губернії, де заснував і залюднив декілька сіл — Весела Гора (Веселе) і Олександрівка (Юзбашівка), в яких облаштував палацево-паркові ансамблі й побудував церкви — Благовіщення Пресвятої Богородиці у Веселій Горі (1776—1777) та Вознесіння Господня в Олександрівці (1785—1791)[10].

26 листопада 1781 р. бригадир К. М. Юзбаша нагороджено Орденом Святого Георгія 4 ст. за вислугу[11]. Помер, за деякими даними, 17 вересня 1802 р. у своєму маєтку, похований на приходському цвинтарі села Весела Гора (могила не збереглася) [12].

ПриміткиРедагувати

  1. Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. — Донецьк: Східний видавничій дім, 2003. — С. 48; Посунько О. Історія Нової Сербії та Слов'яносербії. — Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1998. — С. 16.
  2. Сербы в Киеве // Киевская старина. — 1885. — Т. XI. — Февраль. — С.382.
  3. Известие о похождении Симеона Степановича Пишчевича 1731—1785. — М., 1884. — С. 179, 185.
  4. [1] Архівовано 2 жовтня 2012 у Wayback Machine. Дегтярев Ю. Сказание о земле Славяносербской — Славяносербия 1753—1764
  5. Подов В. И. Славяносербия. — Луганск: Globus, 1998. — С. 90.
  6. [2] Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine. Список офицеров Бахмутского гусарского полка 11.3.1767 г.
  7. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 161.
  8. Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2001. — С. 26.
  9. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 107.
  10. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 107—109, 161; Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2001. — С. 26, 32, 48; [3] Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine. Литвиненко Р.О. Село Весела Гора на Луганщині: історія назв і адміністративного статусу // Грані історії: зб. наук. праць. Спеціальний випуск – матер. ІІ-ї Всеукраїнської наук.-практич. конф. «Бахмутська старовина: краєзнавчі дослідження – 2018».  – Слов’янськ, 2018.  – Вип. 1 (9).  – С. 97-103.
  11. [4] Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.[5] Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine. Список кавалеров ордена Святого Георгия IV класса
  12. [6] Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine. Литвиненко Р. Історія села Весела Гора на Луганщині: історична пам’ять і документована реальність // Історичні і політологічні дослідження.  – Спецвипуск: доп. на міжнар. наук.-практич. конф. «Трансформації історичної пам’яті». – Вінниця, 2018.  – С. 211-218.

ПосиланняРедагувати