Йован Шевич
Йован Шевич (серб. Јован Шевић; пом. 1764) — підполковник австрійської служби і генерал-поручник російської служби; засновник Слов'яносербії.
| Йован Шевич | |
|---|---|
| серб. Јован Шевић | |
 | |
| Народження | невідомо Військова границя Габсбурзької монархії |
| Смерть | 1764 Слов'яносербія, Російська імперія |
| Приналежність | Габсбурзька монархія Російська імперія |
| Звання | Генерал |
| Командування | (–1750) Сербська міліція (1753—1764) Сербський гусарський полк у Слов'яносербії |
| Рід | Q4521982? |
Життєпис
ред.
Йован (у деяких джерелах Іван (Иван) або Жіван (Живан)[1]) Шевич — народився в сербському дворянському роді Шевичів, що мігрували з окупованої Османською імперією Сербії в першій половині XVI столітті до Угорщини. Йован був онуком Радослава Шевича[2], та сином капітана сербської міліції Джоржа (серб. Георгије) Шевича, більш відомого як Дзурка Шевич (серб. Ђурка Шевић).
Спочатку Шевич знаходився на австрійській службі, у складі Сербської міліції на Військовому кордоні (серб. Војна крајина) Габсбурзької монархії, де дослужився до підполковника. Але потім, внаслідок посилення при дворі Марії-Терезії впливу націоналістичної угорської партії, що утискала сербів, з великою кількістю своїх співвітчизників покинув в 1750 році батьківщину та оселився в Російській імперії. Одночасно з Шевичем виїхав до Російської імперії і Райко-Прерадович (серб. Рајко Прерадовић), родоначальник прізвища Депрерадовичів.
У 1752 році всі новоприбулі були приведені до присяги в Москві, а потім Іменним указом Єлизавети Петрівни від 21 жовтня 1753 солдати й офіцери команди Шевича були конфірмовані для вступу на російську службу. Їм була відведена земля по правому березі Сіверського Дінця між Луганню і Бахмутом, що дістала відтоді назву Слов'яносербія. За клопотанням Шевича був заснований перший Сербський гусарський кінний полк.
Укріплене місто Бахмут було обране головною квартирою для знову сформованих полків Шевича і Прерадовича. Прийнятий на службу підполковником, Йован Шевич в 1752 році отримав звання генерал-майора, а в 1759 році був призначений начальником Слов'яносербії, яка адміністративно поділялася на роти, селища, шанці (кожне селище, крім звичайної назви, носило нумеровану назву своєї роти). Подібна ж система була встановлена і для Нової Сербії.
12 серпня 1764 року Йован Шевич був відставлений від військової та цивільної служби, зі званням генерал-поручика і зі збереженням утримання.
Література
ред.- «Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії», ч. 2.
- Соловьев. «История России», ч. V, стр. 712, 724, 802. (рос.)
- «Сенатский Архив», т. VIII, IV, П. Баранов. «Опись высочайшим указам и повелениям», за XVIII в., т. III, 10289, 10326, 10431.
- Богданович. «Военно-энциклопедический лексикон», т. XIV, изд. второе; Моск. отд. общего архива Военного Министерства. (рос.)
Примітки
ред.- ↑ Katchanovski, Ivan; Kohut, Zenon E.; Nebesio, Bohdan Y.; Myroslav Yurkevich (11 липня 2013). Historical Dictionary of Ukraine. Scarecrow Press. с. 584. ISBN 978-0-8108-7847-1.
- ↑ Kostić, Lalić та Gavrilović, 2001, с. 117.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |