Йован Шевич (серб. Јован Шевић; пом. 1764) — підполковник австрійської служби і генерал-поручник російської служби; засновник Слов'яносербії.

Йован Шевич
серб. Јован Шевић
Народженняневідомо
Військова границя Габсбурзької монархії
Смерть1764(1764)
Слов'яносербія, Російська імперія
ПриналежністьГабсбурзька монархія
Російська імперія
ЗванняГенерал
Командування(–1750) Сербська міліція
(1753—1764) Сербський гусарський полк у Слов'яносербії
РідQ4521982?

Життєпис

ред.
 
Фамільний герб Шевичів

Йован (у деяких джерелах Іван (Иван) або Жіван (Живан)[1]) Шевич — народився в сербському дворянському роді Шевичів, що мігрували з окупованої Османською імперією Сербії в першій половині XVI столітті до Угорщини. Йован був онуком Радослава Шевича[2], та сином капітана сербської міліції Джоржа (серб. Георгије) Шевича, більш відомого як Дзурка Шевич (серб. Ђурка Шевић).

Спочатку Шевич знаходився на австрійській службі, у складі Сербської міліції на Військовому кордоні (серб. Војна крајина) Габсбурзької монархії, де дослужився до підполковника. Але потім, внаслідок посилення при дворі Марії-Терезії впливу націоналістичної угорської партії, що утискала сербів, з великою кількістю своїх співвітчизників покинув в 1750 році батьківщину та оселився в Російській імперії. Одночасно з Шевичем виїхав до Російської імперії і Райко-Прерадович (серб. Рајко Прерадовић), родоначальник прізвища Депрерадовичів.

У 1752 році всі новоприбулі були приведені до присяги в Москві, а потім Іменним указом Єлизавети Петрівни від 21 жовтня 1753 солдати й офіцери команди Шевича були конфірмовані для вступу на російську службу. Їм була відведена земля по правому березі Сіверського Дінця між Луганню і Бахмутом, що дістала відтоді назву Слов'яносербія. За клопотанням Шевича був заснований перший Сербський гусарський кінний полк.

Укріплене місто Бахмут було обране головною квартирою для знову сформованих полків Шевича і Прерадовича. Прийнятий на службу підполковником, Йован Шевич в 1752 році отримав звання генерал-майора, а в 1759 році був призначений начальником Слов'яносербії, яка адміністративно поділялася на роти, селища, шанці (кожне селище, крім звичайної назви, носило нумеровану назву своєї роти). Подібна ж система була встановлена і для Нової Сербії.

12 серпня 1764 року Йован Шевич був відставлений від військової та цивільної служби, зі званням генерал-поручика і зі збереженням утримання.

Література

ред.
  • «Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії», ч. 2.
  • Соловьев. «История России», ч. V, стр. 712, 724, 802. (рос.)
  • «Сенатский Архив», т. VIII, IV, П. Баранов. «Опись высочайшим указам и повелениям», за XVIII в., т. III, 10289, 10326, 10431.
  • Богданович. «Военно-энциклопедический лексикон», т. XIV, изд. второе; Моск. отд. общего архива Военного Министерства. (рос.)

Примітки

ред.
  1. Katchanovski, Ivan; Kohut, Zenon E.; Nebesio, Bohdan Y.; Myroslav Yurkevich (11 липня 2013). Historical Dictionary of Ukraine. Scarecrow Press. с. 584. ISBN 978-0-8108-7847-1.
  2. Kostić, Lalić та Gavrilović, 2001, с. 117.