Щипавка двокрапкова
| Щипавка двокрапкова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.JPG) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Anechura bipunctata (Fabricius, 1781) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
* Anechura orientalis Krauss in De Bormans & Krauss, 1900
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Щипавка двокрапкова[1] (Anechura bipunctata) — вид щипавок з родини справжніх щипавок (Forficulidae).
Поширення ред.
Двокрапкова щипавка поширена від Західної Європи до Сибіру, але має розрізнений ареал, що приурочений до гірських районів. Вид відомий у Кантабрійських горах на півночі Іспанії, у Піренеях, Альпах (тут особливо в прикордонній зоні між Італією та Францією та на території, що обмежена на заході річкою Рони у Франції, на сході до Австрії), Динарських горах між Хорватією та Албанією, Західних Карпатах в Словаччині, на Кавказі і на південь до південно-східної Туреччини та Ірану та від Центральної Азії, приблизно від Каспійського моря до озера Байкал на північ до Омської області та на південь до Киргизстану.
Трапляється під камінням у гірській місцевості на висоті до 2400 м над рівнем моря. Деякі знахідки походять із луків і чагарників.
Опис ред.
Комаха завдовжки 12–21 мм, включаючи кліщі. Тіло переважно темного кольору, з червоно-коричневим або чорним основним кольором. Задня частина голови, ноги і принаймні проксимальна (близько до тіла) частина церків (щипців) мають світліший колір, від помаранчевого до червонувато-коричневого. Коліна ніг можуть бути темніші. На бокових краях темної переднеспинки є помаранчеві смуги. Переднеспинка ширша за довжину. Свою назву вид отримав від двох яскраво-помаранчевих плям на надкрилах. Позаду них також є помаранчеві плями на задніх крилах. Передні крила значно довші за переднеспинку. Церки самиць відносно прямі, загнуті до кінця і перехрещуються між собою. Церки самців загнуті знизу до кінчика. Вони помітно великі, подвійно вигнуті і мають кілька дрібних зубців на кінчику, що робить їх майже схожими на роги. Вусики мають 12 сегментів, за іншими відомостями 9—12 сегментів. Німфи мають темніший колір, ніж дорослі особини.
Примітки ред.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р.,Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А.,Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник"Хортиця", 2016. — Вип. 2. — c. 106
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |