Шаямала Ґопалан
Шаямала Ґопалан (7 грудня 1938 — 11 лютого 2009) — американський біомедик з Британської Індії. Її робота з виділення та характеризації гена рецептора прогестерону стимулювала поступ у біології та онкології молочної залози.
| Шаямала Ґопалан | |
|---|---|
| Народилася | 7 квітня 1938 Ченнай, Британська Індія, Британська імперія |
| Померла | 11 лютого 2009[1] (70 років) Окленд, Каліфорнія, США ·колоректальний рак[1] |
| Країна |  Індія США |
| Національність | Tamil Americansd[2] і індійці у США[2] |
| Діяльність | біолог, медична дослідниця, активістка громадянських прав |
| Alma mater | Університет Каліфорнії (Берклі) і Lady Irwin Colleged[3] |
| Заклад | Університет Каліфорнії (Берклі), Національна лабораторія ім. Лоуренса в Берклі[1], Університет Макгілла[1], Lady Davis Institute for Medical Researchd, Університет Вісконсину в Медісоні і Іллінойський університет |
| Членство | Afro-American Associationd |
| Батько | P. V. Gopaland |
| Родичі | Тоні Вестd, Даґлас Емгофф і Sharada Balachandran Orihuelad[4] |
| Брати, сестри | Gopalan Balachandrand |
| У шлюбі з | Дональд Дж. Гарріс |
| Діти | Камала Гарріс[1] і Мая Гарріс[1] |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Мати віцепрезидента США Камали Гарріс та Маї Гарріс, юриста й політичної оглядачки[5].
Раннє життя та освіта
ред.Шаямала народилася 7 грудня 1938 року в Мадрасі, провінція Мадрас[en], Британська Індія (зараз Ченнаї, Тамілнад, Індія) в сім'ї Раджами Ґопалан та державного службовця П. В. Ґопалана. Її батьки походили з двох сіл поблизу міста Маннарґуді[en] в штаті Мадрас[6]. За даними The Los Angeles Times, «Ґопалан був тамільським брахманом[en], частиною привілейованої еліти давньої індуїстської кастової ієрархії». Його шлюб з Раджамою був шлюбом за домовленістю[en]. Однак за словами брата Шаямали, Балачандрана, їхні батьки були відкритими та прогресивно підходили до виховання дітей. Батько розпочав своє професійне життя як стенограф, просуваючись по службі, він переїжджав з сім'єю кожні кілька років. Сім'я жила в Ченнаї, Нью-Делі, Мумбаї та Колкаті. Шаямала талановито співала, займалася карнатичною музикою[en] та в підлітковому віці виграла національний музичний конкурс.
Шаямала пішла до школи Мадраської асоціації, Мандір Марґ (нині входить до Делійської асоціації тамільських шкіл), для складання іспиту для отримання вищої середньої освіти (1955)[7], а потім навчалася на бакалавраті в галузі житлової економіки в коледжі леді Ірвін[en], провідному жіночому коледжі в Індії. Її батько вважав, що предмети, котрі дають навички, які вважаються корисними в домашньому господарстві, не відповідали її здібностям; її мати очікувала, що діти здобуватимуть кар'єру в галузі медицини, інженерії чи юриспруденції[6]. 1958 року, у віці 19 років, Шаямала подала заявку на магістерську програму з питань харчування та ендокринології в університет Каліфорнії (Берклі), і була прийнята. Її батьки використали частину своїх заощаджень, щоб оплатити її навчання та харчування протягом першого року. Не маючи вдома телефонної лінії, вони спілкувалися з нею після її прибуття до США за допомогою аерограм. 1964 року вона здобула ступінь доктора філософії з питань харчування та ендокринології в університеті Берклі. Темою дисертації Шаямали, керівником якої був Річард Л. Лайман[8], було Виділення та очищення інгібітора трипсину із цільнозернового борошна[9].
Кар'єра
ред.Шаямала Ґопалан проводила наукову роботу в лабораторії досліджень зоології та раку університету Берклі. Вона досліджувала рак молочної залози в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн та Університеті Вісконсину. Ґопалан 16 років працювала в Інституті медичних досліджень Леді Девіс та медичному факультеті Університету Макгілла. Вона була рецензенткою в Національному інституті охорони здоров'я та членкинею групи Федерального консультативного комітету. Вона також працювала в Спеціальній комісії президента з питань раку молочної залози. Була керівницею десятків студентів у своїй лабораторії. Протягом останнього десятиліття досліджень вона працювала в Національній лабораторії ім. Лоуренса в Берклі.
Дослідження
ред.Дослідження Шаямали Ґопалан стимулювали поступ у розумінні гормонів, що стосуються раку молочної залози. Її робота з виділення та характеристики гена рецептора прогестерону у мишей вплинула на дослідження гормональної чутливості тканин молочної залози.
Особисте життя
ред.Восени 1962 року на засіданні Афроамериканської асоціації — студентської групи в Берклі, члени якої запропонували створення свята Кванза та допомогли створити партію Чорних Пантер, Ґопалан зустріла аспіранта з економіки з Ямайки Дональда Дж. Гарріса, який був там доповідачем[10]. За словами Гарріса, який нині є почесним професором економіки в Стенфордському університеті, «Ми говорили тоді, і продовжили говорити на наступному засіданні, і на іншому, і на іншому». 1963 року вони одружилися, не дотримуючись традицій (знайомство обранця з батьками Шаямали до одруження чи проведення весільної церемонії в її рідному місті)[6]. 1964 року Ґопалан народила дочку Камалу, а в 1967 — Маю. Наприкінці 1960-х пара вивезла дочок до вже незалежної Замбії, де працював батько Ґопалан. Після розлучення з чоловіком на початку 1970-х вона кілька разів возила дочок до Індії, щоб відвідати своїх батьків у Ченнаї, де вони вийшли на пенсію[11].
Діти також відвідували родину свого батька на Ямайці[12].
Ванда Каґан, одна зі старших шкільних подруг Камали в Монреалі, розповіла, що після того, як вона сказала Камалі, що її вітчим чіплявся до неї, Шаямала наполягла, щоб та переїхала до них і жила протягом навчання на останньому курсі середньої школи. Каґан казала, що Ґопалан допомогла їй отримати підтримку, необхідну їй для проживання незалежно від сім'ї.
Смерть
ред.Шаямала Ґопалан померла від раку товстої кишки в Окленді 11 лютого 2009 року. Замість квітів на похорон вона попросила зробити пожертви до організації "Протидія раку молочної залози"[en] (Breast Cancer Action). Пізніше, 2009 року, Камала Гарріс перевезла її прах до Ченнаї на південно-східному узбережжі півострова Індія і розвіяла його над берегами Індійського океану[13].
Вибрані публікації
ред.- Shyamala, G., Y.-C. Chou, S. G. Louie, R. C. Guzman, G. H. Smith, and S. Nandi. 2002. ”Cellular expression of estrogen and progesterone receptors in mammary glands: Regulation by hormones, development and aging” [Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine.], Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology, 80:137–48.
- Shyamala, G.; Yang, X.; Cardiff, R. D.; Dale, E. (2000). "Impact of progesterone receptor on cell-fate decisions during mammary gland development” [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Proceedings of the National Academy of Sciences. 97 (7): 3044–49
- Shyamala, G. 1999. "Progesterone signaling and mammary gland morphogenesis” [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Journal of Mammary Gland Biology and Neoplasia, 4:89–104.
- Shyamala, G., S. G. Louie, I. G. Camarillo, and F. Talamantes. 1999. The progesterone receptor and its isoforms in mammary development. Mol. Genet. Metab. 68:182–90.
- Shyamala, G.; Yang, X.; Silberstein, G.; Barcellos-Hoff, M. H.; Dale, E. (1998). "Transgenic mice carrying an imbalance in the native ratio of A to B forms of progesterone receptor exhibit developmental abnormalities in mammary glands [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.]”. Proceedings of the National Academy of Sciences. 95 (2): 696–701.
- Shyamala, G., W. Schneider, and D. Schott. 1990. Developmental regulation of murine mammary progesterone receptor gene expression. Endocrinology 126:2882–89.
- Shyamala, G; Gauthier, Y; Moore, S K; Catelli, M G; Ullrich, S J (August 1989). "Estrogenic regulation of murine uterine 90-kilodalton heat shock protein gene expression” [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Molecular and Cellular Biology. 9 (8): pp. 3567–70. ISSN 0270-7306.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж https://www.mercurynews.com/2019/02/10/kamala-harris-president-parents-shyamala-gopalan-donald-harris-berkeley/
- ↑ а б https://www.reuters.com/article/uk-fact-check-harris-did-not-switch-raci/fact-check-kamala-harris-did-not-switch-from-identifying-as-indian-american-to-black-idUSKBN25H1RC
- ↑ Gettleman J., Raj S. How Kamala Harris’s Family in India Helped Shape Her Values // The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2020. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ https://www.straitstimes.com/asia/south-asia/kamala-harris-indian-roots-remain-in-focus-back-home
- ↑ Cadelago, Christopher; Oprysko, Caitlin (11 серпня 2020). Biden picks Kamala Harris as VP nominee. Politico. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 31 серпня 2020.
- ↑ а б в Bengali, Shashank; Mason, Melanie (25 жовтня 2019), The progressive Indian grandfather who inspired Kamala Harris, Los Angeles Times, архів оригіналу за 15 листопада 2020, процитовано 24 квітня 2020
- ↑ US citizenship document (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
- ↑ Gopalan, Shyamala (1964). The isolation and purification of a trypsin inhibitor from whole-wheat flour. University of California.
- ↑ Shyamala, Gopalan (1964). The isolation and purification of a trypsin inhibitor from whole-wheat flour. UC Berkeley. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 1 лютого 2021. [Архівовано 2020-11-10 у Wayback Machine.] Note: last name and first name are listed swapped.
- ↑ Barry, Ellen (13 вересня 2020), How Kamala Harris's Immigrant Parents Found a Home, and Each Other, in a Black Study Group, New York Times, архів оригіналу за 6 листопада 2020, процитовано 13 вересня 2020
- ↑ Finnegan, Michael (30 вересня 2015). How race helped shape the politics of Senate candidate Kamala Harris. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Dolan, Casey (10 лютого 2019). How Kamala Harris' immigrant parents shaped her life—and her political outlook. The Mercury News. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 14 серпня 2020.
- ↑ Gettleman, Jeffrey; Raj, Suhasini (16 серпня 2020). How Kamala Harris's Family in India Helped Shape Her Values. New York Times. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.