Шипівці ред.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Шипівці́ — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, в центрі району. До 2020 центр сільради. Загальна територія села становить 1168 гектарів.
село Шипівці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Товстенська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060370250033168 |
Облікова картка | Шипівці |
Основні дані | |
Засноване | 1403 |
Населення | 895 |
Територія | 12.140 км² |
Густота населення | 73.72 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48684 |
Телефонний код | +380 3554 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°49′48″ пн. ш. 25°49′17″ сх. д. / 48.83000° пн. ш. 25.82139° сх. д. |
Водойми | Серет |
Відстань до районного центру |
32 км |
Найближча залізнична станція | Товсте |
Відстань до залізничної станції |
10 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84 |
Карта | |
Мапа | |
|
Населення — 908 осіб (2007).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[1]
Історія
ред.Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
[джерело?] Трипільське поселення в західній частині Щитівців знаходиться на місці польського фільварку. Друге трипільське поселення – на північ від Щитівців у полі, біля двох курганів. Знайдені речі могильних поховань перебувають у Кам'янець-Подільському археологічному музеї. [2]
Свою назву, за переказами, село отримало від козака Шипа, який із своїми друзями Лисом та Шершем прибули на ці території. Лис заснував поселення не переїжджаючи через пагорб. А Шип і Шерш помандрували далі. Перебравшись через пагорб, вони натрапили на двох дівчат. Сподобалися дівчатам юнаки Шип та Шерш та й не відпустили їх від себе. Ось так в долині через гору від Лиса і поселився Шип. А Шерш перевів коня через річку й поселився на лівому її березі. З тих пір утворилися три села: Лисівці, Шипівці, Шершенівка.
23 квітня 1535 року Анна Лянцкоронська продала землі села Шипівці з усім населенням і двірським помістям Язловецькому, які відносились до Руського воєводства скалатського старости Речі Посполитої[джерело?][3].
Період з 1701 року по 1718 відзначається спустошеними набігами татар на українські землі, від них постраждали і Шипівці.
У 1848 — рік скасування панщини, на честь цієї дати ставили хрести, будували пам'ятники у селі, на сьогодні збереглися 2 таких хрести.
У 1861 році в селі збудовано кам'яну церкву з кам'яною дзвіницею, які діють і нині , є в селі і римо-католицький костел.
Різні частини села мають свої назви. Західна зветься «Горою», східна «Долиною», дві південних мають назви «За потік» та «Бзинівка», а центральна має назву «Цісарська». Також, мають свої назви і території, що розташовані поза селом. «Могилки» — це частина поля, яка розташована за лісом, на захід від села. Чому саме так? Старожили розповідають, що на цьому місці відбувся бій між козаками і турками, у якому полягло багато козаків. Їх було поховано у одній могилі і поставлено хрест. А коли прийшли перші росіяни, хрест зрізали, могилу розрівняли, і стало те місце частиною поля. Але люди називають його «Могилками» і тепер.Північна частина поза селом отримала назву «Загорода». За панщини ця місцевість була пасовищем, обгородженим загородою, куди селяни відганяли худобу. Під час панування Австро-Угорщини на тому пасовищі був посаджений ліс. І тому місцевість називається «Загорода». Південна частина, отримала назву «Корчунок», оскільки місцеве населення, займалося землеробством, поступово викорчовуючи тут дерева, створюючи вільні площі для господарства. «Гуральня» — назва східної частини, угідь, що розташовувалися поза селом. За панщини під горою була побудована гуральня, яка належала панові. У гуральні виробляли спирт, який дуже цінувався на той час. Населення працювало в гуральні на пана який платив їм за роботу горілкою. Тому і прозвали місце під горою «Гуральня» На «Цісарській» вулиці, у колишньому центрі села височіє своїм золотистим куполом церква св. Михаїла, що збудована у XIX ст.
У 1961 році церкву було закрито. При вході на церковне подвір'я з лівої сторони стоїть дерев'яний хрест, поставлений в 1938 на честь 950 — річчя хрещення Русі.
З заднього входу на церковне подвір'я з лівої сторони стоїть кам'яний хрест, паставлений на місці вівтаря старої дерев'яної церкви, яка була продана у село Солоне, і стоїть там досі.
У 1986 році жителі села почали збирати підписи про відкриття церкви.
28 жовтня 1988 року було отримано документи на відкриття церкви у селі Шипівці.
Пам'ятки
ред.Є церква святого архістратига Михаїла (1861, кам.), дві каплички (одна з них — римсько-католицька Божого Милосердя).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992), встановлено 4 пам'ятних хрести.
Соціальна сфера
ред.Працюють Гімназія, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення пошти, ПАП «Урожай», торговельний заклад.
Відомі мешканці
ред.Уродженці
ред.- Тимчук Марія Іванівна (ланкова) — новатор сільськогосподарського виробництва, колгоспу імені Калініна Заліщицького району Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання.
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Заліщицького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Архіви скалатського замку.
Література
ред.- Безгубенко О., Гуцал П., Олійник В. Шипівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 215—216. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Гуцал П., Олійник В. Шипівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 638—639. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання
ред.- Szypowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 125. (пол.)
- Ланцкоронські, rodovid.org (укр.)
- Два документи про село Шипівці