Шевченко Анатолій Іванович

Анатолій Іванович Шевченко — гетьман всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (УРК), член Ради- Українське козацтво при Президентові України, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, доктор богослов'я, професор, ректор Державного університету інформатики і штучного інтелекту, голова наукової ради Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, голова редакційної колегії всеукраїнської газети «Україна козацька».[1]

Анатолій Іванович Шевченко
Народився17 травня 1948(1948-05-17) (76 років)
с. Кажани, Брянська область
Місце проживанняКиїв
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьнауковець
Alma materДонецький національний університет
ГалузьІнформатика, Богослов'я, Історія
ЗакладДержавний університет інформатики і штучного інтелекту, Науково-дослідний Центр козацтва імені гетьмана Мазепи
Посадаректор
Вчене званняЧлен-кореспондент НАН України, професор
Науковий ступіньдоктор технічних наук, доктор богослов'я
ЧленствоНАНУ
Відомий завдяки:науковою і громадською діяльністю
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

ред.

Шевченко А. И. народився 17 травня 1948 року в селі Кажани Стародубського району Брянської області, раніше Стародубський полк Гетьманщини . Кадровий офіцер КДБ СРСР і СБ України, полковник. У 2002 році обраний гетьманом Українського реєстрового козацтва. Офіційно запропонував Президентові України та Уряду України національну ідею України — «Бог. Народ. Україна».

Створення і керівництво Українським реєстровим козацтвом

ред.
 
Анатолій Шевченко під час зустрічі з Алексієм ІІ, Москва

У 2002 виступив ініціатором відродження Українського реєстрового козацтва і з цього часу є гетьманом цієї всеукраїнської громадської організації. Член Ради Українського козацтва при Президентові України.

Ректор університету

ред.

У 1997 році був обраний ректором Донецького державного інституту штучного інтелекту, з 2007 року університету. З 2001 року ректор Київського науково — навчального комплексу «Інтелект».

Політична діяльність

ред.

За ініціативою Анатолія Шевченка в 2000 році була створена Всеукраїнська партія духовності і патріотизму (ВПДП).[2][3] У цьому ж році його було обрано Головою партії.

У 2006 році Всеукраїнська партія духовності і патріотизму на чолі з Анатолієм Шевченко брала участь спільно з Партією захисту пенсіонерів, а також Всеукраїнської Чорнобильської Народної партією «За добробут та соціальний захист народу» на виборах до Верховної Ради України, створивши виборчий блок «Влада народу». З обігу VII з `їзду ВПДП до українського народу:

Ми сьогодні можемо відверто заявити, що Всеукраїнська партія духовності і патріотизму - єдина в Україні політична сила, життєдіяльні основними завданнями якої стали: об'єднання всього українського народу навколо ідеї миру, злагоди, зростання загальнонаціонального добробуту і толерантного ставлення до вибору кожного громадянина, втілення в життя національної ідеї, "Бог - Народ - Україна".[4]

Почесні звання гетьмана УРК

ред.
  • Почесний громадянин села Кульчиці Львівської області;
  • Почесний громадянин міста Лубни Полтавської області;
  • Почесний громадянин села Руди Львівської області.
  • У 2004 році постановою Президії Національної академії наук України Анатолію Шевченку присуджено премію імені С. О. Лебедєва за видатні досягнення у створенні засобів інформатики та обчислювальної техніки.
  • За відродження духовності, патріотизму, позитивний досвід у справі поліпшення відносин між Україною і США в галузі науки, освіти, культури, бізнесу, Анатолію Шевченку в 2007 році в конгресі штату Оклахома була вручена офіційна Грамота почесного гостя США.
  • У 2007 році Президія Національної академії наук України присвоїла Анатолію Шевченку звання «Винахідник 2007 року» з врученням свідоцтва за високі показники в винахідницькій та патентно-ліцензійній роботі.

Книга «Христос»

ред.

Монографія Шевченко А. І. «Христос» рекомендована кафедрою релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як навчальний посібник у вищих навчальних закладах. Передано для використання у навчанні студентів Харківської духовної семінарії.

Нагороди

ред.

Державні нагороди

ред.
  • 1999 рік — орден «За заслуги» ІІІ ступеня;
  • 2008 рік — орден «За заслуги» ІІ ступеня;
  • Нагороджений відомчими орденами і медалями КДБ СРСР і СБ України.

Церковні нагороди

ред.
  • 2005 рік — орден Преподобного Нестора Літописця.[5]
  • 2006 рік — орден Агапія Печерського.[5]

Громадські нагороди

ред.
  • 2007 рік — орден «Рубіновий хрест» за благодійність;
  • 2006 рік — лауреат Літературної премії імені гетьмана Мазепи.[6]

Значимі наукові праці

ред.
  • Шевченко А. І. Військові перевезення в рамках співробітництва Україна — Європейський Союз // Залізн. трансп. України. — 2006. — N 4.
  • Шевченко А. І. З історії служби військових сполучень. // Залізн. трансп. України. — 2004.
  • Шевченко А. И. Мікророботи проти підводних човнів. // Математичні машини і системи. — 2002. — № 2.
  • Шевченко А. І. Христос. — К.: «Наука і освіта». — 2004.
  • Шевченко А. І. Основи християнства. Шлях до істини. — ІПШІ.: «Наука і освіта». — 2004.
  • Шевченко А. І. Християнство — історична закономірність. — Донецьк: Изд-во ДонДІШІ, 1998.
  • Шевченко А. І. Актуальні проблеми теорії штучного інтелекту: Моногр. — К.: Наука і освіта, 2003.
  • Шевченко А. І. Пізнання істини починається з віри. // Праці III наук.-пр. конф. «Наука. Релігію. Суспільство». — Донецьк, 1998.
  • Шевченко А. И. Любов, злагода і толерантність — шлях істинний, визначений в «Вічних книгах». // Праці V наук.-пр. конф. «Наука. Релігія. Суспільство».  — Донецьк, 1999.

Примітки

ред.
  1. «Україна козацька». Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 20 грудня 2009.
  2. Всеукраїнська партія духовності і патріотизму. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 20 грудня 2009.
  3. Турбота про долю України, занепокоєння кризою, яку вже тривалий час переживає українське суспільство, прагнення активно і конструктивно сприяти зусиллям Президента України, Верховної Ради та Уряду задля виведення країни на шляхи сталого економічного, політичного і духовного розвитку, а також усвідомлення недостатності і певної неадекватності реальним суспільним завданням тих концептуальних підходів і політичних рішень, які пропонуються існуючими в Україні політичними партіями і громадськими організаціями, спонукала представників наукової і творчої інтелігенції, ділових кіл у рік 2000-річчя Різдва Христового, на порозі третього тисячоліття, заснувати Всеукраїнську партію духовності і патріотизму (ВПДП).[1] [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
  4. Звернення VII з'їзду Всеукраїнської партії духовності і патріотизм до українського народу. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 20 грудня 2009.
  5. а б Кандидати в Донецьку обласну раду[недоступне посилання з серпня 2019]
  6. Премии Украины в области литературы. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 20 грудня 2009.

Література

ред.
  • Основні документи, що регламентують роботу Українського Реєстрового Козацтва./ Авт.-сост. В. А. Міхєєв, В. Н. Хвостіченко. -К.: ІПШІ, «Наука і освіта», 2007

Посилання

ред.