Шевченко Анатолій Іванович

Анатолій Іванович Шевченко — гетьман всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (УРК), член Ради- Українське козацтво при Президентові України, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, доктор богослов'я, професор, ректор Державного університету інформатики і штучного інтелекту, голова наукової ради Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, голова редакційної колегії всеукраїнської газети «Україна козацька».[1]

Анатолій Іванович Шевченко
Shevchenko ai.jpg
Народився 17 травня 1948(1948-05-17) (71 рік)
с. Кажани, Брянська область
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Донецький національний університет
Сфера інтересів Інформатика, Богослов'я, Історія
Заклад Державний університет інформатики і штучного інтелекту, Науково-дослідний Центр козацтва імені гетьмана Мазепи
Посада ректор
Вчене звання Член-кореспондент НАН України, професор
Науковий ступінь доктор технічних наук, доктор богослов'я
Член НАН України
Відомий завдяки: науковою і громадською діяльністю
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

CMNS: Шевченко Анатолій Іванович на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Шевченко А. И. народився 17 травня 1948 року в селі Кажани Стародубського району Брянської області, раніше Стародубський полк Гетьманщини . Кадровий офіцер КДБ СРСР і СБ України, полковник. У 2002 році обраний гетьманом Українського реєстрового козацтва. Офіційно запропонував Президентові України та Уряду України національну ідею України — «Бог. Народ. Україна».

Створення і керівництво Українським реєстровим козацтвомРедагувати

 
Анатолій Шевченко під час зустрічі з Алексієм ІІ, Москва
 
Зустріч з Папою Іваном Павлом ІІ, Ватикан

У 2002 виступив ініціатором відродження Українського реєстрового козацтва і з цього часу є гетьманом цієї всеукраїнської громадської організації. Член Ради Українського козацтва при Президентові України.

Ректор університетуРедагувати

У 1997 році був обраний ректором Донецького державного інституту штучного інтелекту, з 2007 року університету. З 2001 року ректор Київського науково — навчального комплексу «Інтелект».

Політична діяльністьРедагувати

За ініціативою Анатолія Шевченка в 2000 році була створена Всеукраїнська партія духовності і патріотизму (ВПДП).[2][3] У цьому ж році його було обрано Головою партії.

У 2006 році Всеукраїнська партія духовності і патріотизму на чолі з Анатолієм Шевченко брала участь спільно з Партією захисту пенсіонерів, а також Всеукраїнської Чорнобильської Народної партією «За добробут та соціальний захист народу» на виборах до Верховної Ради України, створивши виборчий блок «Влада народу». З обігу VII з `їзду ВПДП до українського народу:

Ми сьогодні можемо відверто заявити, що Всеукраїнська партія духовності і патріотизму - єдина в Україні політична сила, життєдіяльні основними завданнями якої стали: об'єднання всього українського народу навколо ідеї миру, злагоди, зростання загальнонаціонального добробуту і толерантного ставлення до вибору кожного громадянина, втілення в життя національної ідеї, "Бог - Народ - Україна".[4]

Почесні звання гетьмана УРКРедагувати

  • Почесний громадянин села Кульчиці Львівської області;
  • Почесний громадянин міста Лубни Полтавської області;
  • Почесний громадянин села Руди Львівської області.
  • У 2004 році постановою Президії Національної академії наук України Анатолію Шевченку присуджено премію імені С. О. Лебедєва за видатні досягнення у створенні засобів інформатики та обчислювальної техніки.
  • За відродження духовності, патріотизму, позитивний досвід у справі поліпшення відносин між Україною і США в галузі науки, освіти, культури, бізнесу, Анатолію Шевченку в 2007 році в конгресі штату Оклахома була вручена офіційна Грамота почесного гостя США.
  • У 2007 році Президія Національної академії наук України присвоїла Анатолію Шевченку звання «Винахідник 2007 року» з врученням свідоцтва за високі показники в винахідницькій та патентно-ліцензійній роботі.

Книга «Христос»Редагувати

Монографія Шевченко А. І. «Христос» рекомендована кафедрою релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як навчальний посібник у вищих навчальних закладах. Передано для використання у навчанні студентів Харківської духовної семінарії.

НагородиРедагувати

Державні нагородиРедагувати

  • 1999 рік — орден «За заслуги» ІІІ ступеня;
  • 2008 рік — орден «За заслуги» ІІ ступеня;
  • Нагороджений відомчими орденами і медалями КДБ СРСР і СБ України.

Церковні нагородиРедагувати

  • 2005 рік — орден Преподобного Нестора Літописця.[5]
  • 2006 рік — орден Агапія Печерського.[5]

Громадські нагородиРедагувати

  • 2007 рік — орден «Рубіновий хрест» за благодійність;
  • 2006 рік — лауреат Літературної премії імені гетьмана Мазепи.[6]

Значимі наукові праціРедагувати

  • Шевченко А. І. Військові перевезення в рамках співробітництва Україна — Європейський Союз // Залізн. трансп. України. — 2006. — N 4.
  • Шевченко А. І. З історії служби військових сполучень. // Залізн. трансп. України. — 2004.
  • Шевченко А. И. Мікророботи проти підводних човнів. // Математичні машини і системи. — 2002. — № 2.
  • Шевченко А. І. Христос. — К.: «Наука і освіта». — 2004.
  • Шевченко А. І. Основи християнства. Шлях до істини. — ІПШІ.: «Наука і освіта». — 2004.
  • Шевченко А. І. Християнство — історична закономірність. — Донецьк: Изд-во ДонДІШІ, 1998.
  • Шевченко А. І. Актуальні проблеми теорії штучного інтелекту: Моногр. — К.: Наука і освіта, 2003.
  • Шевченко А. І. Пізнання істини починається з віри. // Праці III наук.-пр. конф. «Наука. Релігію. Суспільство». — Донецьк, 1998.
  • Шевченко А. И. Любов, злагода і толерантність — шлях істинний, визначений в «Вічних книгах». // Праці V наук.-пр. конф. «Наука. Релігія. Суспільство».  — Донецьк, 1999.

ПриміткиРедагувати

  1. «Україна козацька». Архів оригіналу за 20 листопад 2008. Процитовано 20 грудень 2009. 
  2. Всеукраїнська партія духовності і патріотизму. Архів оригіналу за 28 серпень 2008. Процитовано 20 грудень 2009. 
  3. Турбота про долю України, занепокоєння кризою, яку вже тривалий час переживає українське суспільство, прагнення активно і конструктивно сприяти зусиллям Президента України, Верховної Ради та Уряду задля виведення країни на шляхи сталого економічного, політичного і духовного розвитку, а також усвідомлення недостатності і певної неадекватності реальним суспільним завданням тих концептуальних підходів і політичних рішень, які пропонуються існуючими в Україні політичними партіями і громадськими організаціями, спонукала представників наукової і творчої інтелігенції, ділових кіл у рік 2000-річчя Різдва Христового, на порозі третього тисячоліття, заснувати Всеукраїнську партію духовності і патріотизму (ВПДП).[1] Архівовано 28 серпень 2008 у Wayback Machine.
  4. Звернення VII з'їзду Всеукраїнської партії духовності і патріотизм до українського народу. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 20 грудня 2009. 
  5. а б Кандидати в Донецьку обласну раду[недоступне посилання з серпень 2019]
  6. Премии Украины в области литературы. Архів оригіналу за 7 березень 2010. Процитовано 20 грудень 2009. 

ЛітератураРедагувати

  • Основні документи, що регламентують роботу Українського Реєстрового Козацтва./ Авт.-сост. В. А. Міхєєв, В. Н. Хвостіченко. -К.: ІПШІ, «Наука і освіта», 2007

ПосиланняРедагувати