Відкрити головне меню

8-а шахова олімпіада проходила в столиці Аргентини місті Буенос-Айрес з 24 серпня до 19 вересня 1939 року. Участь в олімпіаді взяли 27 країн. Це була перша олімпіада за межами Європи.

У турнірі планували взяти участь близько 40 країн, хоча змогли приїхати лише 27. Відмовились від участі чотириразові олімпійські чемпіони — збірна США та дворазові олімпійські чемпіони — збірна Угорщини. Також через фінансові проблеми не надіслала команду і федерація шахів Югославії. Але взяла участь збірна Німеччини, яка відновила членство у ФІДЕ. Німецька команда була посилена шахістами з анексованої Австрії (1-а шахівниця — Е. Еліскасес, 4-а — А. Беккер).

Вперше Південноамериканський континент був представлений 11-ма командами, для багатьох шахістів цих команд — цей виступ став дебютом на Олімпіадах.

Раніше Олімпіади проводилися за круговою системою, але цього разу через велику кількість учасників команди розбили на чотири групи по 6—7 команд у кожній. З кожної групи у фінал виходило по 4 найкращі команди, інші розігрували місця з 17-го по 27-е. Крім того, команда, яка зайняла 1-е місце у другому фіналі («Фінал Б»), нагороджувалась Кубком президента Аргентини Ортіса.

На цій Олімпіаді вперше виступив екс-чемпіон світу Хосе Рауль Капабланка. Він зіграв 16 партій, в 7 переміг, решту закінчив внічию. Як і на минулих олімпіадах, команду Франції очолив чемпіон світу Олександр Альохін, який тільки-но закінчив турне по Південній Америці, через що до своєї команди Альохін приєднався лише в Буенос-Айресі.

Перший неприємний інцидент стався за день до початку півфіналів. Капітан німецької команди зажадав від організаторів, аби чехословацький прапор був замінений на прапор протекторату Богемії і Моравії. Збірна Чехословаччини стала протестувати, її підтримали багато інших команд. Прапор залишили, і він до кінця змагання висів над театром «Політея».

З груп вийшли всі фаворити. В одній з них команді Латвії вдалося обійти збірну Третього рейху. Перед початком фіналу виникла чергова проблема, організатори ніяк не могли домогтися повернення кубка Гамільтона-Рассела, який зберігався в Нью-Йорку в шаховому клубі імені Ф. Маршалла. Американська сторона посилалася на те, що команда, яка три рази поспіль вигравала Олімпіади, за статутом отримувала кубок на довічне зберігання. Але це правило діяло лише тоді, якщо команда продовжувала подальшу участь у змаганнях. Після великих зусиль, втрутилося навіть аргентинське посольство, кубок був доставлений у Буенос-Айрес.

1 вересня розпочався фінальний турнір. Початок першого туру збігся з нападом Німеччини на Польщу, у відповідь Англія відразу ж оголосила війну Німеччині. Англійські шахісти відмовилась від подальшої участі і повернулись додому. Чемпіон світу Альохін виступив по радіо і в пресі з вимогою оголосити бойкот німецькій команді. Олімпіада опинилась під загрозою зриву. Більша частина делегацій вимагала виключення німецької збірної, але організатори не погодились з цим. Було прийнято рішення, що Франція і Польща не гратимуть проти команди Німеччини, і кожна збірна цих трьох країн отримає по два очки. Також проти німців відмовилася грати збірна Палестини. У свою чергу німці заборонили збірній Чехословаччини грати проти Франції та Польщі. Врешті-решт 6 матчів не було зіграно взагалі.

Вдалим видався старт для збірної Аргентини. Після 3-х перемог вони випереджали переслідувачів на 1,5 очка. Але в 4-му турі поступилися команді Німеччини, яка обійшла їх на пів очка. Після подолання екватору турніру майже у половини команд зберігалися шанси на призові місця. Стабільно виступала шведська команда, незважаючи на поразку від бразильців у 8-му турі, вона залишалася в групі лідерів.

За тур до кінця змагань німецька команда випереджала естонців і поляків на два очки. В останньому турі вона не стала ризикувати, закінчивши гру проти команди Нідерландів внічию. Друге місце посіли поляки, які розгромили збірну Данії з рахунком 3 ½ на ½. Команда Естонії в останньому турі поступилася з мінімальним рахунком збірній Аргентині і в результаті фінішувала третьою. За історію естонської збірної цей виступ був третім і на той час найбільш вдалим. Четверте місце дісталося команді Швеції, яка виступала на цьому турнірі без свого провідного шахіста Г. Штольца.

За перше місце в фіналі «Б» вели боротьбу команди Ісландії та Канади. В результаті обидві команди набрали однакову кількість очок (по 28), Кубок президента Аргентини був вручений команді Ісландії лише через більшу кількість виграних матчів. У ісландській збірній найбільше відзначилися Гудмундссон (11 з 14) і Арнлаугссон (7 ½ з 10). Серед канадців найбільш вдалим виявився чотирнадцятирічний Деніел Абрагам Яновський, який грав на 2-й шахівниці, він набрав 13 ½ очок з 16 можливих.

Проведення такого великого турніру розігріло інтерес місцевого населення до шахів. Було куплено кілька тисяч постійних абонементів. У змагальному залі, в окремі дні, були присутні більше трьох тисяч глядачів.

Після закінчення турніру багато учасників не стали повертатися в Європу, зокрема М. Найдорф і Г. Штальберг. Кубок Гамільтона-Рассела в Німеччину привезений не був, він залишився в Буенос-Айресі до наступної Олімпіади, яка відбулася тільки через 11 років — в 1950 році в Дубровнику.

Загалом на олімпіаді було зіграно 930 партій.

Групи (Півфінали)Редагувати

Перша групаРедагувати

Місце Країна 1 2 3 4 5 6 7 + = Очки
1—2   Польща   2 3 4 5 0 1 18½
1—2   Протекторат Богемії і Моравії 2   3 4 5 0 1 18½
3   Англія 1   3 3 4 2 0 13½
4   Бразилія ½ ½ 1   3 4 3 3 0 12½
5   Канада 1 1   2 4 0 11
6   Перу 0 0 ½ ½   1 5 0 5
7   Парагвай ½ ½ 1 0   0 6 0 5

Друга групаРедагувати

Місце Країна 1 2 3 4 5 6 7 + = Очки
1   Латвія   3 3 4 5 1 0 17½
2   Німеччина   2 3 5 0 1 16
3   Чилі ½   3 3 4 2 0 14
4   Франція 2   2 3 2 2 2 13½
5   Болгарія 1 1 1 2   3 2 1 3 2 10
6   Уругвай 1 1 1 1   3 1 5 0
7   Болівія 0 ½ ½ ½ 2 1   0 5 1

Третя групаРедагувати

Місце Країна 1 2 3 4 5 6 7 + = Очки
1   Аргентина   3 4 6 0 0 18
2   Литва   3 4 4 4 2 0 16½
3   Нідерланди 1   2 4 1 1 15
4   Данія 1 2   2 4 3 2 2 2 13½
5   Ісландія 2   3 2 3 1 13
6   Ірландія ½ 0 ½ 0 ½   3 1 5 0
7   Еквадор 0 0 ½ 1 1 1   0 6 0

Четверта групаРедагувати

Місце Країна 1 2 3 4 5 6 + = Очки
1   Швеція   1 4 4 4 1 0 14
2   Естонія 3   2 4 3 1 1 13
3   Палестина   1 3 2 0 11
4   Куба 3   1 3 2 3 0 10
5   Норвегія 0 2 ½ 3   2 2 1 8
6   Гватемала 0 0 1   0 5 0 4

Фінал «А»Редагувати

Турнірна таблицяРедагувати

Місце Країна Склад команди Очки
1   Німеччина Еріх Елісказес, Пол Мічел, Людвіг Енджелс, Альберт Беккер, Генріх Рейнхард 36
2   Польща Ксавери Тартаковер, Мігель Найдорф, Пауліно Фрідман, Теодор Регеджинський, Францішек Сулік 35½
3   Естонія Пауль Керес, Ілмар Рауд, Пол Фелікс Шмідт, Гунар Фрідман, Йохан Турн 33½
4   Швеція Гідеон Штальберг, Ерік Ландін, Нільс Берґквіст, Госта Денілсон, Бент Екенберг 33
5   Аргентина Роберто Ґрау, Луїс П'яцціні, Хакобо Больбочан, Карлос Гуймард, Ісаяс Плесі 32½
6   Чехословаччина Карел Опоченскі, Ян Фолтис, Жирі Пелікан, Карел Скалічка, Франтішек Зіта 32
7   Латвія Владімірс Петровс, Фрічіс Апсенікс, Мовас Фейгінс, Лукіс Енджеліс, Мелнагіліс 31½
8   Нідерланди Тео ван Схелтінґа, Ніколаас Кортлевер, Адріан де Грот, Лодевейк Прінс, Кріс де Ронде 30½
9   Палестина Моше Черняк, Йожеф Порат, Віктор Вінз, Зельман Клейстан, Мір Рауч 26
10   Франція Олександр Алехін, Арістад Громер, Віктор Кан, Барбатто Рометті, Дез 24½
11   Куба Хосе Рауль Капабланка, Лопез, Алеман, Бланко, Планас 22½
12   Чилі Маріанно Кастілло, Родріго Флорес, Рене Летельє, Салас, Рід 22
13   Литва Владас Мікенас, Повілас Вайтоніс, Маркас Лукіс, Повілас Таутвайшес, Андрешіунас 22
14   Бразилія Октавіо Тромповскі, Адемар Сільва Роча, Вальтер круз, Жоао де Сюза Мендес, Освальдо Круз Фільхо 21
15   Данія Йенс Еневолдсен, Крістіан Поулсен, Крістенсен, Соренсен, Ларсен 17½
16   Англія Конел Г'ю О'Донел Александер, Джордж Алан Томас, Філіп Сюарт Мілнер-Баррі, Гаррі Ґоломбек, Баруч Гарольд Вуд  — N\A[1]

Найкращі індивідуальні результати (тільки в фіналі «А») на 1-5 шахівницях відповідно отримали:

Хосе Рауль Капабланка (  Куба), Йозеф Порат (  Палестина) та Мечислав Найдорф (  Польща), Людвіг Енджелс (  Німеччина), Гуннар Фрідеман (  Естонія), та Ісаяс Плесі (  Аргентина).

МатчіРедагувати

  • Очки — сума набраних очок усіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 — за поразку);
  • КО — неофіційні командні очки (КПер — перемога команди, КНіч — нічия, КПор —поразка), набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 — нічия, 0 — поразка).
  • Синім кольором помічені скасовані ігри. (Суперникам було зараховано по 2 очки);
  • Команда Англії знялась зі змагань;
Місце Команда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Очки КО КПер КНіч КПор
1   Німеччина × 2 3 3 3 3 2 2 2 3 2 36 24 9 5 0
2   Польща 2 × 2 2 2 4 4 2 35½ 20 7 5 2
3   Естонія × 2 3 2 2 3 3 3 33½ 18 7 3 4
4   Швеція 1 2 × 2 3 3 4 33 17 7 2 5
5   Аргентина 1 ½ × 2 3 32½ 20 9 1 4
6   Протекторат Богемії і Моравії 1 2 1 ½ × 2 3 2 32 20 8 3 3
7   Латвія 1 2 ½ × 2 3 3 31½ 21 9 2 3
8   Нідерланди 2 ½ 2 × 2 2 2 3 4 30½ 18 6 5 3
9   Палестина 2 2 2 2 2 1 × 3 1 ½ 26 14 4 5 5
10   Франція 2 0 2 1 2 2 × 2 2 1 2 4 24½ 10 1 7 6
11   Куба ½ ½ 1 ½ 1 2 1 2 × 3 3 22½ 11 4 2 8
12   Литва 1 0 ½ 1 2 1 2 2 1 × 2 3 22 11 3 4 7
13   Чилі 2 2 1 1 ½ ½ 1 3 3 1 × 22 9 3 2 9
14   Бразилія ½ ½ ½ 2 2 × 21 7 2 2 10
15   Данія ½ 1 0 0 0 1 × 17½ 5 2 0 12
16   Англія X X X X X X X X X X X X X X X X X X X X

Фінал «Б»Редагувати

Турнірна таблицяРедагувати

Місце Країна Склад команди Очки
17   Ісландія Балдур Мюлер, Азгейрсон, Гюдмансон, Порвалдсон, Анлаугсон 28
18   Канада Джон Моісон, Деніел Абрагам Яновський, Опсахл, Холовач, Хельман 28
19   Норвегія Роджан, Ларсен, Ребнорд, Австбо 27
20   Уругвай Ротунно, Ханні Флеркуїн, Гулла, Рокс Кабралл, Олівейра 26
21   Болгарія Олександр Цветков, Олег Нейкіріч, Кіпров, Кантарджієв, Карастойчев 25½
22   Еквадор Понс, Моралес, Сієра, Суарес Давілья, Аяла 21
23   Гватемала Васаукс, Асутріас, Круз Балнес, Салзар 15½
24   Ірландія Джон О'Хенлон, О'Донован, Керлін, Мінніс, Неш 15½
25   Перу Дуланто, Пінзон Соліс, Кастро де Мендоза, Сото, Кайо 14
26   Болівія Кордова, Пол Бендер, Родрігез Хуртадо, Завала, Рейс Веласко 10
27   Парагвай Діз Перес, Еспінола, Латерза, Буттнер, Апонте

Найкращі індивідуальні результати (тільки у фіналі «Б») на 1-5 шахівницях відповідно отримали: Ернст Роджан (  Норвегія), Деніел Абрагам Яновський (  Канада), Джон Гюдмансон (  Ісландія), Міхаїл Кантарджієв (  Болгарія) та Гомундур Анлаугсон (  Ісландія).

МатчіРедагувати

  • Очки — сума набраних очок усіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 — за поразку);
  • КО — неофіційні командні очки (КПер — перемога команди, КНіч — нічия, КПор —поразка), набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 — нічия, 0 — поразка).
Місце Команда 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 Очки КО КПер КНіч КПор
16   Ісландія × 2 3 3 2 4 3 28 18 8 2 0
17   Канада × 3 2 3 3 2 3 28 16 7 2 1
18   Норвегія 2 1 × 3 4 2 4 27 14 6 2 2
19   Уругвай 1 2 × 3 2 3 4 26 14 6 2 2
20   Болгарія 1 1 × 3 4 3 25½ 14 7 0 3
21   Еквадор 1 1 1 2 1 × 3 3 3 21 11 5 1 4
22   Гватемала ½ 2 0 ½ 0 1 × 3 3 3 15½ 9 4 1 5
23   Ірландія ½ 2 ½ × 15½ 5 2 1 7
24   Перу 2 ½ ½ ½ 1 1 × 2 14 6 2 2 6
25   Болівія 0 ½ ½ 1 ½ ½ 1 2 × 10 3 1 1 8
26   Парагвай 1 1 0 0 1 1 1 × 0 0 0 10

ЖінкиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Після вторгнення Німеччини в Польщу команда Англії знялась зі змагань

ДжерелаРедагувати