Вікіпедія

Шарль Бонне

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бонне.

Шарль Бонне́ (Charles Bonnet; 13 березня 1720, Женева — 20 травня 1793) — швейцарський природознавець і філософ-ідеаліст.

Шарль Бонне
фр. Charles Bonnet
Народився 13 березня 1720(1720-03-13)[4][1][…]
Женева, Женева, Швейцарія[6]
Помер 20 травня 1793(1793-05-20)[1][2][…] (73 роки)
Жанто, Женева, Швейцарія[7] або Женева, Женева, Швейцарія
Поховання Parc des Bastionsd[8]
Країна Республіка Женеваd
Діяльність зоолог, письменник, філософ, ентомолог, ботанік
Галузь біологія і філософія
Науковий ступінь докторський ступінь
Знання мов французька[4][9][9]
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Діжонська академія наук, мистецтв та літературиd, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd[10], Баварська академія наук і Council of Two Hundredd (1768)
Нагороди

Найважливіші праці Бонне присвячені описові комах (1745) і вивченню фізіологічної функції листя рослин (1754 рік). Один з перших встановив явище партеногенетичного розмноження у попелиць. Підтримував метафізичну теорію преформації, створив фантастичне вчення про «щаблі істот». Описав у 1760 році на основі вивчення клінічних проявів у свого 87-річного діда, що був сліпим та бачив яскраві галюцинації, клінічний синдром, який в подальшому отримав назву на його честь.[11][12][13]

Життєпис ред.

Шарль Бонне народився в Женеві, у французькій родині, яка переїхала до Швейцарії через релігійні переслідування в XVI столітті.

Життя його було порівняно небагате подіями. Швидше за все він ніколи не покидав Швейцарії і не брав ніякої участі в громадських справах за винятком періоду з 1752 по 1768 рік, протягом якого він був членом ради республіки. Останні 25 років свого життя він мирно прожив в Жентоді, поблизу Женеви, де і помер 20 травня 1793 року після затяжної хвороби. Його дружиною була дама з сімейства Де ла Ріва. У них не було своїх дітей, але племінник мадам Бонне, прославлений Орас Бенедикт де Соссюр, був вихований як їхній син.

Право стало його професією, але улюбленим заняттям було вивчення природних наук. Описане в роботі «Spectacle de la nature» Ноеля Антуана Плюш, яку Бонне читав ще у віці шістнадцяти років, звернуло його увагу на життя комах. Він допомагав у роботах Рене Антуана Реомюра над комахами, і своїми спостереженнями за живими комахами вніс багато доповнень до робіт Реомюра і Плюш. У 1740 році Бонні передав до Академії наук доповідь, що містить опис низки експериментів, що встановлюють наявність партеногенезу у попелиць, або деревних вошей. Завдяки цій доповіді Бонне удостоївся честі стати членом-кореспондентом академії. У 1741 році він почав вивчати розмноження шляхом злиття і регенерації втрачених частин у прісноводної гідри та інших тварин, а в наступному році він виявив, що дихання гусениць і метеликів здійснюється через пори, яким він дав назву стигмати. У 1743 році він був прийнятий в члени Лондонського Королівського товариства і в тому ж році став доктором права — це остання подія, пов'язана з професією, яка ніколи йому не подобалася.

Ідеї Шарля Бонне беруть свій початок з «теорії коливань» Девіда Гартлі, концепція якої побудована на «законі дотику»[14]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ а б Annuaire prosopographique : la France savante
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Internet Philosophy Ontology project
  6. ↑ Бонне Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118513303 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. ↑ Kathari S., Riliet N. Histoire et Guide des cimetières genevois — Genève: Éditions Slatkine, 2009. — P. 502. — ISBN 978-2-8321-0372-2
  9. ↑ а б CONOR.Sl
  10. ↑ Elenco cronologico Soci Stranieri — ANSXL.
  11. ↑ C. Bonnet: Essai analytique sur les facultés de l'âme. 2nd edition. Copenhagen 1769; volume 2: 176—178. First edition, Copenhagen, 1760. (фр.)
  12. ↑ de Morsier G (1967)"Le syndrome de Charles Bonnet: hallucinations visuelles des vieillards sans deficience mentale". Ann Med Psychol 125:677–701. (фр.)
  13. ↑ Whonamedit? — A dictionary of medical eponyms. Bonnet's syndrome (Charles Bonnet)[1] [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  14. ↑ Мальцев О.В. (20.11.2018). ИСТОРИЯ ПАМЯТИ В ПЕРИОД С XIII ПО XIX ВВ. (Історія пам'яті в період з XIII по XIX століття). oleg-maltsev.com (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 7 грудня 2018.

Джерела ред.


  Це незавершена стаття про біолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарль_Бонне&oldid=40075179