Вікіпедія

Шарлай Роман Іванович

Шарлай Роман Іванович (1 (13) жовтня 1898(18981013), село Потеряйки, Решетилівський район, Полтавська область — †30 січня 1960) — лікар-терапевт, учасник німецько-радянської війни, педагог, доктор медичних наук, професор, директор (ректор) Харківського медичного інституту (1945—1949), заслужений діяч науки УРСР.

Шарлай Роман Іванович
Народився 1 (13) жовтня 1898
Помер 30 січня 1960(1960-01-30) (61 рік)
Діяльність лікар
Військове звання підполковник медичної служби
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарлай (прізвище).

Біографія

ред.

Народився 01(13) жовтня 1898 року на хуторі Потеряйки Решетилівської волості Полтавської губернії в родині селянина-середняка, який мав земельну ділянку площею в 11 десятин. Його сім'я складалась з 14 осіб.

Шарлай Р. І. спочатку закінчив народне училище, потім послідовно — міське чотирикласне училище та фельдшерську школу. У 1918 році хлопця призвали до Червоної Гвардії у м. Кременчук, де він служив гарнізонним лікарем до 1922 року[1].

У 1922  році Роман Іванович вступив у Харківський медичний інститут (тепер  Харківський національний медичний університет), який успішно закінчив у 1927 році. По закінченні залишився у ньому на науковій роботі та працював ординатором кафедри рентгенології (1927—1929). У  грудні 1929  на пів року був відряджений до Парижу, де лікував «рентгенівський рак» пальця. Під час лікування прослухав курс онкології.

Але за  станом здоров'я йому заборонили працювати у галузі рентгенології, тому у 1930 році він перевівся на кафедру пропедевтичної терапевтичної клініки, де спочатку обіймав посаду ординатора, а потім посаду асистента (1932—1940). А у 1939  році захистив кандидатську дисертацію «Щелочно-кислотное равновесие у больных малярией и влияние его на действие ряда синтетических противомалярийных препаратов».

У 1940  році  Шарлай Роман Іванович був призваний до армії. У діючій армії він був консультантом-терапевтом, організував терапевтичну допомогу пораненим в хірургічних шпиталях. Був викладачем на  курсах удосконалення військових лікарів (1940—1942, м. Харків), а також головою військово-лікарської комісії Харківського і  Сталінградського військових округів. У 1942 році его направили на фронт, де по жовтень 1945 очолював терапевтичну службу 28-ї Армії[2][3].

Після закінчення Великої Вітчизняної війни Шарлай був призначений головним терапевтом Білоруського Особливого військового округу. У грудні 1945 року — директором Харківського медичного інституту. Роман Іванович не хотів займати цю посаду, бо не любив специфіку даної роботи, але його вмовили. Інститут потребував глобального відновлення. За 2 роки від розрухи не залишилося і сліду. Увійшли до ладу нові будівлі, в тому числі морфологічний корпус, були відремонтовані кафедри і студентські гуртожитки. Але через стан здоров'я він займав цю посаду до серпня 1949 року.

З 1948 по 1953 року Шарлай Роман Іванович очолював кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб, а з 1953 по 1960 займав посаду завідуючого кафедри госпітальної терапії Харківського медичного інституту[4].

30 січня 1960 року, виконуючи лікарський обов'язок, Шарлай Роман Іванович загнув у автомобільній катастрофі, коли прямував на консультацію до хворого у м. Бєлгород[1].

Наукова діяльність

ред.

До кола інтересів Р. І. Шарлая входили питання гастроентерології, кардіології, онкології, рентгенодіагностики, інфекційної патології, фармакотерапії. Незважаючи на повоєнні труднощі, Роман Іванович особливу увагу приділив дослідженню патогенезу виразкової хвороби. У підсумку він захистив докторську дисертацію «Нейрогуморальные факторы патогенеза язвенной болезни» у Вченій Раді Київського медичного інституту (1948).

Провів фундаментальні дослідження з вивчення виразкової хвороби, з питань патогенезу, діагностики, профілактики і лікування артеріальної гіпертонії і гіпотонії, впровадив в практичну діяльність критерії щодо виявлення передгіпертонії, серцевої недостатності, порушень водно-електролітного обміну і функції нирок, запропонував схеми дієтичного та медикаментозного лікування на різних стадіях патології внутрішніх органов.

Роман Іванович Шарлай володів особливим талантом навчання. У своїх учнів він виховував критичне мислення і вважав, що педагог повинен навчати студентів вчитися. Шарлай вміло пояснював найскладніші захворювання. Він докладно збирав факти анамнезу, ретельно проводив дослідження і спостереження за хворим, а потім намагався пов'язати їх спільною ідеєю та знайти провідну причину хворобливих розладів і пояснити те, що відбувається на підставі біологічних законів розвитку хвороби. Ввів поняття гіпотонічної хвороби. Роман Іванович посприяв прийняттю рішення про застосування бичачої крові при лікуванні тяжкопоранених і хворих, які страждають на дистрофію і авітамінозом.

У лютому 1949 року Вища атестаційна комісія присудила йому вчену ступінь доктора медичних наук, а у червні того ж року — звання професора по кафедрі «Внутрішні хвороби».

Під керівництвом Шарлая Р. І. було підготовлено 14 кандидатів і 2 доктори медичних наук[5].

Наукові праці

ред.

Опублікував 60 наукових праць, серед яких є 2 монографії

  • «Нейрогуморальные факторы патогенеза язвенной болезни» — дисертація (1948)
  • «Рак внутренних органов и борьба с ним» (1960)
  • «Неотложная терапевтическая помощь при отравлениях» (1956)
  • «Сравнительная оценка лечения малярии советскими препаратами»[5]

Досягнення

ред.
  • член Вченої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР
  • член правління Всеукраїнського товариства терапевтів (1945—1960)
  • заступник голови правління обласного товариства терапевтів (1945—1960)
  • член Загальносоюзного координаційного комітету з раку (1955—1960)
  • член редакційної колегії журналу «Врачебное дело» (1949—1960)
  • головний терапевт Харківської області (протягом 15 років)

Нагороди

ред.

Джерела

ред.
  1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  2. Вчені Харківського державного медичного університету / За ред. А. Я. Циганенка. — Харків: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Мала Л.Т. Шарлай Роман Іванович. С.277-279.
  3. Лісовий В. М., Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович (1898—1960) / В. М. Лісовий, З. П. Петрова //  Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: біобібліографічний довідник / за заг.ред. В. М. Лісового. — Х. : ХНМУ, 2010. — 208 с. — [С. 181—182]. — Режим доступу : http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/728 [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
  4. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович (1898—1960) / З. П. Петрова // Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет / за заг. ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — 180 с., фото. — [С.133-137]. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/28095/2/К...pdf [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
  5. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович: Директор в военной шинели / З. П. Петрова // Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — 624 c. — [С. 545—551]. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094 [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  6. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович, 1898—1960. Директор Харьковского медицинского института, 1945—1949. Директор в военной шинели / З. П. Петрова // Служение Отечеству и долгу. — Х., 2004. — С.196-198.
  7. Цыганенко А. Я. Кафедре госпитальной терапии Харьковского государственного медицинского университета — 125 лет / А. Я. Цыганенко // Экспериментальна і клінічна медицина = Экспериментальная и клиническая медицина: науково-практичний журнал / Харк. нац. мед. ун-т. — Х., 2003. — № 3-4. — С. 8-9. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/307 [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет (PDF) (українська) . Харків: Харківський національний медичний університет. 2020. с. 133—137. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  2. ↑ Лісовий, В. М. (ред ) (2010). Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи (укр.). ISBN 978-966-2094-16-9. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 28 квітня 2021.
  3. ↑ Володимирівна, Панченко Алла (2010). Харків’яни на чолі медичної служби фронтів у роки Великої Вітчизняної війни. Процитовано 4 листопада 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Кафедра внутрішньої медицини №2, клінічної імунології та алергології ім. академіка Л.Т. Малої. knmu.kharkov.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  5. ↑ а б Лісовий, В. М. (ред ); Капустник, В. А. (ред ); Перцева, Жаннета Миколаївна; Киричок, І. В.; Семененко, О. В. (2020). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  6. ↑ Експериментальна і клінічна медицина. 2003 № 3/4. 2003. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарлай_Роман_Іванович&oldid=41916755