Чіп (корок)
Чіп (прасл. *čepъ, можливо, від *čapati)[1] — конусоподібна дерев'яна пробка для закорковування отвору в якійсь посудині, переважно в бочці[2][3]. Зменшені форми — чопо́к, чопе́ць, чо́пик, чіпо́к, чопо́чок[4]. Аналогічні пробки для винних пляшок роблять з натурального корку.
Чоповий отвір просвердлюють в одній з клепок після завершення складання бочки. Для герметичності чіп перед закоркуванням обгортають кружком матеріалу.
Для закорковування бочок з молодим вином використовують спеціальний чіп — шпунт[5].
У культурі ред.
Оскільки чопом затикали здебільшого ємності з хмільними напоями, то він символізує пиятику:
- Ходити до чопа — «пиячити»[4]
- Пити як чіп — «пити дуже багато»[4][2]
- П'яний як чіп — «зовсім сп'янілий»[4][2]
- Чоповий брат — те ж саме, що й горілчаний брат[6].
Окрім того, чіп асоціювався з дурістю («дурний як чіп»)[4][2].
Інші значення ред.
У загальному сенсі «чіп» — «дерев'яний стрижень», «кілочок»: у будівництві це слово вживають (поряд з «шип») щодо виступу на деталі для з'єднання її з іншою, у діалектах «чопом», «чопиком» називається вісь, цапфа різних сільськогосподарських і хатніх знарядь (терлиці, верклюга, п'їл), кілочок-вішалка[3]. Слово «чіп» у говорах вживалося як вигук, яким відганяли когось (замість «Геть!»)[2].
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чіп (корок) |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ а б в г д Чіп // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Чіп // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б в г д Чіп // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 640—641. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
- ↑ Шпунт // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Брат // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Посилання ред.
- Чіп // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2057. — 1000 екз.