Шип (техніка)
Шип або чіп[1] у техніці — виступ, що утворений на торцевій чи боковій поверхні деталі, котрий входить у відповідний за формою паз, провушину або гніздо іншої деталі.
ПризначенняРедагувати
Використовується як для постійного, так і для періодичного сполучення деталей споруд та машин. Може складати одне ціле з деталлю або виконуватись вставним (у цьому випадку він має назву шкант). Найчастіше шипові сполучення використовують при виготовленні дерев'яних виробів (вікна, двері, меблі), ливарних форм.
КласифікаціяРедагувати
Згідно з ГОСТ 9330—76[2], шипові з'єднання брусків бувають кутові кінцеві, кутові серединні і кутові ящикові.
Шипи, які проходять наскрізь деталі називаються відкритими (наскрізними), а якщо гніздо не наскрізне, то шип називається глухим. Одинарні і подвійні шипи застосовують для виготовлення вікон і дверей, «ластівчин хвіст» — для виготовлення ящиків, шухляд, тому їх ще називають ящикові з'єднання. Для міцності табуреток і столів застосовують шипи з півпотемком наскрізні і ненаскрізні (глухі). З'єднання на круглий вставний шип (шкант) застосовують при складанні ящиків і щитів меблів.
У машинобудуванні шипом інколи називають цапфу зазвичай циліндричної, конічної або сферичної форми.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Чіп // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ ГОСТ 9330—76 Основные соединения деталей из древесины и древесных материалов. Типы и размеры
ПосиланняРедагувати
- Шипове з'єднання Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.