Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Лежить у Низьких Бескидах над річкою Віслока. Через Чорне пролягає дорога від воєводської дороги № 992 до воєводської дороги № 977, яка з'єднує Вишеватку з Пантною через Криве.

Від села 17 км до адміністративного центру ґміни — міста Сенкова, 23 км до адміністративного центру повіту — міста Горлиці і 121 км до центру воєводства — міста Краків, 3 км до кордону зі Словаччиною.

ІсторіяРедагувати

Село Чорний Потік закріпачене 1569 р. солтисом Іваном Святковичем за привілеєм Сигізмунда II Августа, надалі стало називатися просто Чорним. У 1629 р. село складалося з 5 господарств, у 1880 — з 54 (330 мешканців). В 1789 р. збудована дерев'яна церква св. Вмуч. Димитрія, яка діяла до 1927 р. Метричні книги під час першої світової війни згоріли. В селі діяла москвофільська читальня ім. Качковського. Жителі села перейшли до Польської православної церкви в 1927—1928 рp. і збудували православну церкву, яку розвалив ураган в 1967 р. Мешканці села займалися рільництвом, ткацтвом, видобутком і перегоном нафти. На 1936 р. в селі проживало 300 православних, 1 греко-католик, 4 римо-католики і 1 юдей.

У селі було переважно лемківське населення: з 400 жителів села — 395 українців і 5 поляків[2].

В 1945 р. більшість жителів добровільно виїхали в СРСР. Залишилося 8 чи 9 лемківських родин — 59 осіб, яких 9 червня 1947 р. під час операції «Вісла» польське військо депортувало на понімецькі землі[3]. В 1956 р. трьом родинам вдалося повернутися до села. В 1993 р. греко-католицьку церкву розібрали і перенесли до скансену в Новому Сончі.

СучасністьРедагувати

Зараз єдиний житель є працівником гірського притулку.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1 0 1 0
Жінки 0 0 0 0
Разом 1 0 1 0

Місцеві пам'яткиРедагувати

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Колишній лемківський цвинтар.
  • 3 військові кладовища з Першої світової війни: № 44, № 45, № 53.
  • Дерев'яний будинок № 5 з 1902 р.

Інші пам'яткиРедагувати

  • Подвір'я колишньої церкви.
  • Греко-католицька мурована капличка початку XIX ст.
  • Придорожні хрести і каплички вздовж колишньої сільської вулиці.
  • Пам'ятник 20-ій річниці мученицької смерті Максима Сандовича, зруйнований у тому ж році та відновлений у 2014 р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 24.
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати