Відкрити головне меню

Чорна Вода (пол. Czarna Woda) — колишнє село на західній Лемківщині, тепер — частина села Явірки у ґміні Щавниця Новоторзького повіту Малопольського воєводства.

Село
Чорна Вода
пол. Czarna Woda
Masyw Radziejowej a1.jpg
Колишні поля

Координати 49°24′49″ пн. ш. 20°33′59″ сх. д. / 49.41361111113877769° пн. ш. 20.56638888891678008° сх. д. / 49.41361111113877769; 20.56638888891678008Координати: 49°24′49″ пн. ш. 20°33′59″ сх. д. / 49.41361111113877769° пн. ш. 20.56638888891678008° сх. д. / 49.41361111113877769; 20.56638888891678008

Країна Польща Польща
Воєводство Малопольське
Повіт Новотарський
Ґміна ґміна Щавниця
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 34-460 Jaworki
Автомобільний код KNT (Ґміна Щавниця)
Код SIMC 0963483
Чорна Вода. Карта розташування: Польща
Чорна Вода
Чорна Вода
Чорна Вода (Польща)
Чорна Вода. Карта розташування: Малопольське воєводство
Чорна Вода
Чорна Вода
Чорна Вода (Малопольське воєводство)

Розміщене в Малих Пенінах, в долині потоку Чорна Вода.

ІсторіяРедагувати

Відомо про проживання пастухів на даній території у другій половині XIV ст. Польські історики абсурдно вважають те населення волоським під приводом оподаткування поселення у XVІ ст. за волоським правом та ігнорують самоідентифікацію русинами тодішніх мешканців. Ці русини (відомі як лемки) надалі існували зі скотарства, але також почали корчувати ліси для землеробства.

В 1600 році Чорна Вода відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшла від князів Острозьких до князів Любомирських.

Станом на 1930-і роки довколишні лемківські села сполонізувались, відтак Чорна Вода опинилась на острівці з кількох сіл, якого науковці згодом назвали Шляхтовська Русь.

У 1939 році в селі проживало 360 мешканців (усі — українці)[1]. До 1945 р. в селі була греко-католицька громада парафії Явірки Мушинського деканату[2].

 
Долина Чорної Води

Українське населення виселено в 1945 році в СРСР та депортовано в 1950 році на понімецькі землі Польщі[3], а будівлі спалені. Можна ще знайти фундаменти хат, рештки підмурівків і здичілі плодові дерева. Після депортації українців село заселялося поляками зі Спишу і Підгалля.

У 2008 році територія виведена з підпорядкування міста Щавниця і включена у село Явірки як його частина.

Входить до найзахіднішої ділянки суцільної української етнічної території[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  2. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с.114
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  4. Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26

ЛітератураРедагувати