Чойжин-ламин-сум
Храм-музей Чойджин-лами (монг. Чойжин ламын сүм) — храмовий комплекс початку XX століття, розташований у столиці Монголії Улан-Баторі. На даний час — діючий музей тибето-монгольського релігійного мистецтва.
Храм-музей Чойжин-ламы  | |
|---|---|
| монг. Чойжин ламын сүм монг. Өршөөлийг хөгжүүлэгч сүм монг. ᠥᠷᠥᠰᠢᠶᠡᠯ ᠢᠬᠥᠭᠵᠢᠭᠦᠯᠦᠭᠴᠢ ᠰᠦᠮᠡ маньчжурська: ᡤᠣᠰᡳᠨ ᠪᡝ ᠶᡝᠠᡩᠠᠪᡡᡥᡝ ᠵᡠᡴᡨᡝᡥᡝᠨ тиб. བརྩེ་འཕེལ་གླིང་།། | |
|
| |
| 47°54′54″ пн. ш. 106°55′05″ сх. д. / 47.91500000002777426° пн. ш. 106.91833333002777806° сх. д.Координати: 47°54′54″ пн. ш. 106°55′05″ сх. д. / 47.91500000002777426° пн. ш. 106.91833333002777806° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Монголія |
| Засновник | Лувсанхайдав |
| Засновано | 1904 |
| Сайт | templemuseum.mn |
  Чойжин-ламин-сум (Монголія) | |
 | |
 Чойжин-ламин-сум у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1875 році шестирічний Богдо-геген VIII прибув до Монголії разом зі своїм молодшим братом Лувсанхайдавом (1871–1918). Коли Лувсанхайдаву виповнилося 12 років, особистий вчитель Богдо-гегена Балданчоймбол вирішив зробити з нього віщуна і в 1884 році запросив з Тибету чойджин-ламу Сетеева для виконання ритуалу входження в дитину духу-провидця (чойжин). Спільно з ним даний ритуал виконав і лама Лувсанпелжее. Головними духами-провидцями, на яких опирався Лувсанхайдав у своїй практиці, стали Найчін-чойжин, Земер-чойжин і Дордже Шугден. Передбачалося, що ці духи стануть опорою монгольської державності і допоможуть вигнати маньчжурську владу з Халхи. Сам Лувсанхайдав був відомий як прихильник «каґ'ю» і не дотримувався загальноприйнятої в школі гелуг практики целібату, тому й одружився.
Перший храм, побудований для державного чойжин-лами в 1896 — 1902 роках в Зуун-хуре на народні пожертвування, в 1903 році згорів у пожежі. Тоді Лувсанхайдав на власні кошти і за фінансової підтримки своєї дружини Суренхорло — дочки керуючого китайським торговим кварталом Урги Маймачен, — почав створення нового кам'яного храму навколо вже побудованого на цьому місці в 1891-1901 роках храму Зуу. У 1906 році Лувсанхайдав відправив імператору Цзайтянь супроводжений подарунками лист, в якому запевнив його в тому, що в новому храмі будуть молитися за його довголіття і за міцність імперської влади, а також просив надати офіційну назву для храму; в результаті храм отримав ім'я «Храм поширення милостей» (монг. Өршөөлийг хөгжүүлэгч сүм). У 1908 році будівництво храмового комплексу було завершено. Богдо-геген дав йому ім'я «Палац, що пригнічує всі види чорних демонів і творить велике блаженство» (Хар, зүгійн шулмасин аймгійн омгійг дарагч, їх амгалангійн урвалтгүй зүтген бүтеесен орд Харш).[1]
Аж до 1936 року в храмі проходили служби, а в 1938 році, під час репресій духовенства в Монголії, храм був закритий, і, ймовірно, був би знесений, проте в 1940 році за постановою Вченого комітету Монголії храм було вирішено залишити в якості пам'ятника архітектури. У 1941 році він був узятий під захист держави, а в 1942 році було прийнято рішення використовувати приміщення храму під антирелігійний музей (пізніше — «Музей історії релігії»).
Архітектура
ред.Автором більшості проектів будівель комплексу, що будувався з дерева, був монгольський архітектор Омбогійн. Архітектура комплексу зазнала істотного впливу китайського зодчества.[2] У виготовленні ритуального начиння, зокрема зображень — танка, брав участь майбутній засновник сучасного монгольського живопису, Балдугійн Шарав. На прикраси всього комплексу було витрачено 1821,2 кг чистого срібла.
Експозиція музею
ред.Експозиція відтворює стан храму, яким він був за часів Лувсанхайдава. У головному храмі знаходиться статуя Будди Шак'ямуні XVIII століття, праворуч від неї знаходиться статуя Лувсанхайдава, ліворуч — муміфіковане тіло лами Балданчоймбола. Музей має у своєму розпорядженні велику колекцію культових артефактів тибетського буддизму, копію 108-томного буддійського канону Ганджур і 226-томних коментарів до нього — Данджура, привезенї з Тибету Богдо-гегеном VIII, а також колекцію масок для церемонії цам. Зовні храму розташовується молитовня, виконана у формі традиційної монгольської юрти, а також майданчик, на якій Лувсанхайдав виконував тантричні ритуали.
У храмі Зуу, присвяченому Будді Шак'ямуні, експонуються три статуї Будди, виготовлені з пап'є-маше. На стінах храму — зображення 16 аргатів і чотирьох махарадж. У храмі Ядам Чойжін-лама проводив найважливіші ритуали, і він був закритий для віруючих. У ньому знаходяться бронзові статуї 84 індійських махасіддхів, а також статуї ідамів Калачакри і Махамаї, будди Ваджрадгари та ін.. Храм Амалган присвячений першому тулку Богдо-гегена, Дзанабадзара (1635—1724).[3]
Примітки
ред.- ↑ Түүх соёлын дурсгалууд / Чойжин ламын сүм. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 22 червня 2011.
- ↑ Князев Н. Н. Легендарный барон // Легендарный барон: неизвестные страницы гражданской войны. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2004. — с. 62
- ↑ Thrift, Eric. Mandal Fund/Mandal Tours, 2006.