Ваджрадга́ра (санскр. वज्रधार, Vajradhāra IAST; тиб.: རྡོ་རྗེ་འཆང། [rdo rje 'chang] (Dorje Chang — Дордже Чанг); яп.: 執金剛; кит.: 金剛總持; букв. «Утримувач Ваджри», «Утримувач Алмаза») — у Ваджраяні споконвічний Будда, уособлення Дхармакаї. У Тибетському буддизмі ототожнюється з Аді-Буддою[1].[2]

Ваджрадгара

Сімейство Херуки, або Ваджрадхари[3]

ІконографіяРедагувати

Ваджрадгара зображується у темно-синьому барві у позі медитації, як на одинці, так і в єднанні Яб-Юм[4]. Він сидить на місячному і сонячному дисках, розташованих на лотосі, що розкрився[5]. Руки схрещені (в ділянці передпліч) на грудях: у правій руці — золота ваджра, у лівій — золота ваджраВаджрасаттви в лівій руці срібний дзвоник, що є символом жіночої духовності та праджні).

Ваджрадгара символізує недвоїстість, блискавичний стан просвітлення («ваджра» перекладається з санскриту як «блискавка», «діамант»).

Ваджрадгара як Аді-Будда силою своєї мудрости і споглядання еманує дг'яні-будд[6]:

Будда Акшобг'я(Акшобх'я) Схід
Будда Ратнасамбгава(Ратнасамбхава) Південь
Будда Амітабга Захід
Будда Амоґгасіддгі(Амогхасіддхи) Північ
Будда Вайрочана

Передача вченняРедагувати

Вважається, що Ваджрадгара передає вчення видатним йоґам, Махасіддгам. Наприклад, засновник лінії Каґ'ю тибетського буддизму Тілопа отримав від Ваджрадгари методи[7] «великого символу». Відтак, Ваджрадгара вважається Верховним Божественним Гуру школи Каг'юпа[8].

Див. такожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (англ.)Getty, Alice (1914). The gods of northern Buddhism, their history, iconography, and progressive evolution through the northern Buddhist countries, Oxford: The Clarendon press, (pp. 4-6).
  2. (рос.)Ваджрадхара [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] // Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия
  3. Мо: Тибетська гадальна система [Архівовано 19 серпня 2018 у Wayback Machine.] 2017
  4. (рос.)Изображения Будды Ваджрадхары в союзе Яб-Юм [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.]
  5. (рос.)Будда Ваджрадхара. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 13 січня 2012. 
  6. (рос.)Кочетов А. Н. Ламаизм. — Наука, 1973. — С. 105. — 199 с.
  7. (укр.)Пісні Міларепи.- 2010,2015.- C.22 Ел.джерело [Архівовано 19 червня 2020 у Wayback Machine.]
  8. (рос.)Великий Йог Тибета Миларепа. Личность. Деяния. Пер. Эванс-Вентца, с англ. Тумановой. Самара, 1994. – 266 с. (с.121)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати