Цзайтянь
Цзайтя́нь (кит.: 載湉; піньїнь: Zàitián), храмове ім'я Децзу́н (кит.: 德宗; піньїнь: Dézōng; 14 серпня 1871 — 14 листопада 1908) — маньчжурський державний і політичний діяч, одинадцятий імператор династії Цін.
| Цзайтянь | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 25 лютого 1875 — 14 листопада 1908 року | ||
| Попередник: | Цзайчунь | |
| Спадкоємець: | Пуї | |
| Ім'я при народженні: |
маньчжурська: ᡯᠠᡳ ᡨᡳᠶᠠᠨ кит. 載湉 | |
| Народження: |
14 серпня 1871[1] маєток князя Чуньd, Xicheng Districtd, Пекін, Династія Цін | |
| Смерть: |
14 листопада 1908[2][1] (37 років) Чжуннаньхай, Xichang'anjie Subdistrictd, Xicheng Districtd, Пекін, Династія Цін | |
| Причина смерті: | arsenic poisoningd[3][4] | |
| Поховання: | Chongling Mausoleum (Qing dynasty)d | |
| Країна: | Династія Цін[5] | |
| Рід: | Айсін Ґьоро[d] | |
| Батько: | Yixuan, Prince Chund[6] | |
| Мати: | Yehenara Wanzhend | |
| Шлюб: | Empress Dowager Longyud, Consort Jind і Consort Zhend | |
| Нагороди: |   | |
Життєпис
ред.Представник роду Айсін Ґьоро. Другий син Цзайчунь. Зійшов на трон у 4-річному віці. Спочатку керував країною за допомоги свої бабусі-регентки Цисі. Зазнав поразки у японсько-цінській війні 1894-1895 років.
З 1898 року намагався провести курс радикальних реформ, скерованих на модернізацію імперії. Заснував Імператорську школу, майбутній Пекінський університет. У результаті палацового перевороту 1898 за сприяння Цисі та консерваторів, опинився під домашнім арештом. Під час боксерського повстання 1901 року тимчасово залишив Пекін.
Помер у Забороненому місті. У 2008 році китайські дослідники опублікували матеріали дослідження рештків імператора, згідно з якими Цзайтянь був отруєний арсеном[7].
Імена
ред.- Посмертне ім'я — Імператор Цзін.
- Храмове ім'я — Децзун.
- Тронне ім'я — Ґуансюй.
Примітки
ред.- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 416. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7
- ↑ 钟里满, 耿左车, 李军 et al. 国家清史纂修工程重大学术问题研究专项课题成果:清光绪帝死因研究工作报告 // 清史研究 — 2008. — вип. 04. — ISSN 1002-8587
- ↑ 钟里满 清光绪帝砒霜中毒类型及日期考 // 清史研究 — 2008. — вип. 04. — ISSN 1002-8587
- ↑ China Biographical Database
- ↑ Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 309. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7
- ↑ Предпоследний китайский император мог быть отравлен мышьяком / Газета.ру, 05.11.2008 19:51
Джерела
ред.- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005 (рос.)