Чобан Мустафа-паша
Чобан Мустафа-паша (тур. Çoban Mustafa Paşa; нар. 15 століття — пом. квітень 1529) — османський державний діяч. Служив — капічібаші, візиром і бейлербеєм в Османській імперії протягом різних періодів свого життя[1]. Прослуживши деякий час в якості капічібаші («головного воротаря»), Мустафа в 1511 році при Баязиде II був призначений візиром, а в 1522 році — бейлербеєм (губернатором) Египетського еялету (провінції) імперії, прослуживши один рік (1522—1523)[2][3][4].
| Чобан Мустафа-паша тур. Çoban Mustafa Paşa | ||
| ||
|---|---|---|
| 1522 — 1523 | ||
| Попередник: | Хайир Бей | |
| Наступник: | Хаін Ахмед-паша | |
| Народження: | 15 століття | |
| Смерть: | квітень 1529 | |
| Країна: | Османська імперія | |
| Шлюб: | Hümaşah Sultand і Хафса Султан | |
У 1492 році Мустафа-паша наказав побудувати в Скоп'є мечеть, що носить його ім'я[5]. У якийсь момент Мустафа-паша наказав побудувати міст в Свіленграді на півдні Болгарії, і він був названий на його честь мостом Мустафи-паші (зараз він відомий як — Старий міст, Свіленград)[1]. Мавзолей Мустафи-паші знаходиться в Гебзі, Туреччина[3], в комплексі, який він побудував сам і який був завершений в 1522 році[2].
У 1521—1522 роках Мустафа-паша брав участь в облозі Белграда і Родосу, обидві ці перемоги були вирішальними для Османської імперії при Сулеймані I. Під час облоги Родосу він був Сердаром-І Екрем (звання, що присвоюється візирам у бою). Мустафа-паша помер в 1529 році по дорозі на облогу Відня.
Дв. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Müderrisoğlu, F. (1995). Bâni Çoban Mustafa Paşa ve Bir Osmanlı Şehri Gebze. Vakıflar Dergisi, Sayı: 25, S:67-124.
- ↑ а б Türk Tarih Kurumu (1996). Belleten. с. 112.
- ↑ а б Evli̇ya Çelebi̇ (1988). Evliya Çelebi's Book of Travels: Evliya Çelebi in Diyarbekir. Brill Archive. с. 61. ISBN 978-90-04-08165-9.
- ↑ Kaya Şahin (29 березня 2013). Empire and Power in the Reign of Süleyman: Narrating the Sixteenth-Century Ottoman World. Cambridge University Press. с. 53—54. ISBN 978-1-107-03442-6.
- ↑ Mustafa Pasha Mosque. HAEMUS : Center for scientific research and promotion of culture. Процитовано 3 квітня 2021.