Вікіпедія

Чжан Цюнь

китайський політик

Чжан Цюнь або Чан Чунь (кит.: 張群; піньїнь: Zhāng Qún; нар. 9 травня 1889(18890509) — 14 грудня 1990)[2] також відомий як Чжан Юецзюнь (張岳軍), — колишній прем'єр-міністр Республіки Китай і видатний член Гоміндану. Він служив генеральним секретарем президента республіки з 1954 по 1972 рік і старшим радником президентів Чан Кайші, Янь Цзяганя, Цзянь Цзінь-го та Лі Денхуея. Під впливом своєї дружини Ма Юйін він став християнином у 1930-х роках[3].

Чжан Цюнь
Zhang Qun (Chang Ch'ün)
Чжан Цюнь
Чжан Цюнь
Прем'єр-міністр Республіки Китай
23 квітня 1947 — 24 травня 1948
Президент Чан Кайші
Попередник Чан Кайші
Наступник Вен Веньхао
Віцепрем'єр міністр Республіки Китай
1 січня 1938 — 11 грудня 1939
Попередник Кун Сянсі
Наступник Кун Сянсі
Міністр закордонних справ Республіки Китай
12 грудня 1935 — 4 березня 1937
Прем'єр-міністр Чан Кайші
Попередник Ван Цзінвей
Наступник Ван Чжунхуей
Генеральний секретар Президента Республіки Китай
18 травня 1954 — 28 травня 1972
Губернатор провінції Сичуань
15 листопада 1940 — 14 травня 1947
Губернатор провінції Хубей
7 липня 1933 — 17 грудня 1935
Мер Шанхая
1 квітня 1929 — 6 січня 1932
Народився 9 травня 1889(1889-05-09)[1]
Huayangd
Помер 14 грудня 1990(1990-12-14)[1] (101 рік)
Тайбей, Тайвань
Відомий як дипломат, політик
Країна Династія Цін, Республіка Китай (1912—1949) і Тайвань
Alma mater Baoding Military Academyd і Військова академія армії Японії
Політична партія Гоміндан
Діти Chang Chi-chengd
Релігія протестантизм
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Order of Chiang Chung-Cheng орден Діамантової зірки
 Медіафайли у Вікісховищі

Освіта та початок кар'єри ред.

Цюнь народився в повіті Хуаян (тепер частина повіту Шуанлю), провінція Сичуань, у 1906 році був прийнятий до Військової академії у Баодін, на південному заході Пекіна. Наступного року він був обраний для навчання в Токійській військовій школі за напрямком артилерія. Там він познайомився з Чан Кайші й того ж року вони разом приєдналися до організації Тунменхой. Після завершення підготовки вони служили в полку Такада 13-ї бригади польової артилерії Імператорської японської армії, дислокованої в префектурі Нііґата. Вони повернулися до Китаю, щоб служити під керівництвом Сунь Ятсена під час Синьхайської революції, яка повалила монархію Цін у 1911 році. У цей період між Цюнь, Кайші та Хуан Фу зав'язалася дружба на все життя. Цюнь одружився з Ма Юйін (馬育英) в 1913 році; оскільки їхня перша дитина народилася в 1917 році, він пізніше пожартував, що практикував планування сім'ї задовго до того, як це стало популярним.

Коли Юань Шикай спробував відновити монархію, Цюнь втік до Японії, отримав військовий вишкіл у Військовій академії армії Японії у 1915 році, а потім поїхав до Нідерландської Ост-Індії, де викладав у закордонній китайській школі. Повернувшись до Китаю, щоб взяти участь у поваленні Юаня у Війні на захист республіки, він служив генерал-ад'ютантом Чень Чуньсюаня, президента південних провінцій, які відкидали режим Юаня. З відновленням республіки Цюнь обіймав кілька посад. Ставши генерал-майором Національно-революційної армії у віці 28 років, він пізніше став членом Центрального виконавчого комітету Гоміндану, мером Шанхая та президентом Університету Тунцзі, губернатором провінції Хубей та міністром закордонних справ. У Гоміндані він очолював Політологічну кліку (政學系), до якої входили військові, зокрема Хуан Фу та Сюн Шихуй (熊式輝), інтелектуали, серед них Ян Юнтай (楊永泰) і Ван Чжунхуей, банкіри та промисловці, зокрема У Дінчан (吳鼎昌) і Чан Кіангау. Під час Другої світової війни він був генеральним секретарем Ради національної безпеки та губернатором провінції Сичуань.

Післявоєнний трудовий шлях ред.

У 1946 році Цюнь представляв національний уряд, був членом Комітету трьох (також відомого як Місія Маршалла) разом з генералом Джорджем К. Маршаллом, тодішнім головою Об'єднаного комітету начальників штабів США, і представником Комуністичної партії Китаю Чжоу Еньлай. Комітет створили в Нанкіні в січні 1946 року для досягнення перемир'я між Гомінданом і Комуністичною партією Китаю та запобігання громадянській війні. Місія Маршалла допомогла досягти тимчасового припинення вогню, але її плани щодо військово-політичного врегулювання не увінчалися успіхом[3].

У 1947 році Цюнь очолив перший коаліційний уряд як президент Виконавчого юаня, посада також відома як прем'єр-міністр Республіки Китай[4].

Його підвищення мало на меті підготувати Китай до конституційного правління, земельної реформи та контролю цін. Попри його довгі зв'язки з Чан Кайші, він не зміг здійснити політичні реформи, за які виступав[3]. Після перенесення столиці з Нанкіна в Тайбей він став керівником адміністрації та генеральним секретарем президента у 1954 році. В його обов'язки входило планування зовнішньої політики уряду та представництво інтересів президента в Японії, Африці та Європі, включно з Другим Ватиканським собором у 1965 році.

У 1972 році він відіграв важливу роль у складних переговорах щодо дипломатичного визнання Японією Китайської Народної Республіки. Його остання офіційна посада — представник президії Центрального дорадчого комітету Гоміндану[3].

 
Комітет трьох, ліворуч, представник націоналістів Чан, генерал Джордж Маршалл і представник комуністів Чжоу Еньлай.

Особисте життя ред.

Як член правління Національного музею-палацу, Чан був також відомим каліграфом, захопленим колекціонером мистецтва, другом великих митців, зокрема Чжан Дачань, Хуан Цзюньбі та Лань Іньтін. Він отримав почесні докторські ступені кількох університетів, зокрема Університету Іллінойсу, Сеульського національного університету, Університету Сент-Джонс (Нью-Йорк), Університету Сонгюнван і Університету Сучжоу (Тайвань). Він помер 14 грудня 1990 року у віці 101 рік, 219 днів від серцевої та ниркової недостатності у загальній лікарні ветеранів у Тайбеї[5]. З 20 січня 1990 року, в день смерті колишнього прем'єр-міністра Японії принца Нарухіко Хіґасікуні, і до самої смерті Чан був найстарішим у світі колишнім главою уряду.

Дружина Чана, Ма Юйін (馬育英; піньїнь: Ма Юїн), була побожною християнкою та померла у 1974 році. Його донька Ялан Чан Лью (劉張亞蘭; піньїнь: Лю Чжан Ялан) померла 14 липня 2014 року у віці 97 років у Сіетлі, США; вона була вдовою посла Ю-тана Деніела Лью (劉毓棠; піньїнь: Лю Ютана), який помер у 2005 році у віці 92 років у Тайбеї. Його син, доктор Філіп Чі-Чен Чан (張繼正; піньїнь: Чжан Цзічжен), який помер 24 жовтня 2015 року у віці 96 років у Тайбеї, був міністром зв'язку (1969-72), головою Ради економічного планування та розвитку (1973-76), міністром фінансів (1978-81) і головою Центрального банку Китайської Республіки (1984-89). Його другий син, прп. Доктор Теодор Чі-Чонг Чанг (張繼忠; піньїнь: Чжан Цзічжун), який помер 26 жовтня 2020 року у віці 92 років у Каліфорнії, був віцепрезидентом Теологічної семінарії істини та почесним пастором мандаринської баптистської церкви у Пасадені, Каліфорнія.

Нагороди ред.

  •   Орден Народної слави
  •   Орден Синього неба та білого сонця
  •   Орден Чан Кайші
  •   Орден Діамантової зірки
  •   Орден Трьох зірок, 1-го класу (19 січня 1937)[6]

Посилання ред.

Інтернет відео ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ Profile of Zhang Qun
  3. ↑ а б в г Biographical Dictionary of Republican China, Volume 1: Ai-Ch'u. Howard L. Boorman, Editor; Richard C. Howard, Associate Editor. New York: Columbia University Press, 1966, pp. 47-52
  4. ↑ China: Hao Hao, Time Magazine on Chang's appointment as premier, April 28, 1947
  5. ↑ Chang Chun Is Dead; Taiwan Aide Was 101, The New York Times, December 16, 1990
  6. ↑ Ar Triju zvaigžņu ordeni apbalvoto 22. saraksts [Recipients of the Order of the Three Stars, No. 22]. Valdības Vēstnesis (латис.). № 107. 14 травня 1937. с. 1. Процитовано 2 січня 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чжан_Цюнь&oldid=40588043