Йо́шіда Шіґе́ру (яп. 吉田茂, よしだしげる, 22 вересня 1878 — 20 жовтня 1967) — японський політичний і державний діяч, дипломат. Випускник юридичного факультету Токійського імперського університету.

Йосіда Сіґеру
яп. 吉田茂
Народився22 вересня 1878(1878-09-22)[1][2][3]
Суруґадайd, Район Чійода, Токіо, Японія
Помер20 жовтня 1967(1967-10-20)[1][2][…] (89 років)
Оїсо (Канаґава)
ПохованняAoyama Cemeteryd і Kuboyama Cemeteryd
Країна Японія
Діяльністьполітик, дипломат
Alma materТокійський імператорський університет[d], Kōyo Jukud, Nihon Gakuen middle and high schoold, Tokyo University of Commerced, Seisoku Academyd, Keio Gijukud, Tokio School of Physicsd, Університет Гакусюін і Gakushuin High Schoold
Науковий ступіньдокторський ступінь[4]
Знання мовяпонська[5]
Роки активностіз 1946
Посадапрем'єр-міністр Японії
(19461947, 19481954)
міністр добробуту (1940)
демобілізаційний міністр (1946)
міністр закордонних справ (19451947, 19481952)
ПартіяЛіберально-демократична партія Японії, Liberal Partyd, Democratic Liberal Partyd і Liberal Partyd
Конфесіякатолицтво
БатькоTakeuchi Tsunad
РодичіKenzō Yoshidad, Takakichi Asōd і Makino Nobuakid
Брати, сестриTakeuchi Meitarōd
У шлюбі зYukiko Yoshidad і Kiyo Yoshidad
ДітиKen'ichi Yoshidad і Kazuko Asōd
Автограф
Нагороди
лицар-командор Королівського Вікторіанського ордена Collar of the Supreme Order of the Chrysanthemum Grand Cordon of the Supreme Order of the Chrysanthemum Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

45-й, 48-й, 49-й, 50-й і 51-й прем'єр-міністр Японії (22 травня 1946 — 24 травня 1947, 15 жовтня 1948 — 10 грудня 1954).

5-й міністр добробуту (16 січня — 22 липня 1940), 2-й голова першого і другого демобілізаційного міністерства (22 травня — 15 червня 1946). 73-й, 74-й, 75-й, 78-й і 79-й міністр закордонних справ (1945 — 1947, 1948 — 1952). 2-й голова Японської ліберальної партії (1946 — 1948), 1-й голова Демократично-ліберальної (1948 — 1950) і Ліберальної партії Японії (1950 — 1954). Депутат Палати представників японського Парламенту 7 скликань від префектури Коті.

Ректор приватних університетів Коґакукан і Нішьоґакушя. Очолював країну протягом 7 років важкого перехідного періоду: від іноземної окупації після Другої світової війни до відновлення японської незалежності. Заклав основи політичної системи повоєнної Японії. За свій зовнішній вигляд, любов до сигар та якості лідера отримав прізвисько «японський Черчилль».

Джерела та література

ред.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Примітки

ред.

Посилання

ред.