Чернігівка (Покровський район)
Чернігівка (раніше Красноярське) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.
| селище Чернігівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Донецька область | ||||
| Район | Покровський район | ||||
| Тер. громада | Добропільська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA14160070130030276 | ||||
| Облікова картка | Красноярське | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 814 | ||||
| Поштовий індекс | 85040 | ||||
| Телефонний код | +380 6277 | ||||
| Географічні координати | 48°25′17″ пн. ш. 37°7′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | — | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 85040, Донецька обл., Доборопільський р-н, с. Світле, вул. Побєди, 28 | ||||
| Карта | |||||
  Чернігівка | |||||
 Чернігівка | |||||
| |||||
|
| |||||
Символіка
ред.На гербі зліва зображено половину орла, який взятий з герба Чернігова, що символізує історичну назву села (герб є промовистим). Праворуч — козацький герб у підкові на синьому тлі, родовий герб Роговських.
Історія
ред.На карті 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села розташований хутір Іванівка[1].
Поля навколо хутора належали дворянину, пану Роговському[2].Після смерті батьків, в 1909 році маєтком володів син Н. К. Роговський. Мав 1800 дес. землі, яка оброблялася кіньми і воломи. Мав парову мельницю. Постійних робочих було 36 чоловік. сезонних — 150.
У 1922 році з Чернігівської губернії на хутір переселяли людей цілими сім'ями, з усім господарським майном. Хутір став носити назву Чернігівка. Хутір розташовувався в логовині. У селі було дві довгі вулиці довжиною приблизно 3 км.
Під час війни хутір зайняли німці. Вони гнобили місцевих жителів забирали продукти харчування. На самому краю хутора німці зробили сильне зміцнення. Там, де було колгоспне управління, розташувався німецький штаб, цистерни з пальним, гармати.
Наприкінці літа 1943 року почався наступ червоної армії в районі хутора. Чотири рази хутір переходив з рук у руки, але в самому хуторі руйнувань не було. Снаряди перелітали хутір і вибухали аж за кладовищем, або не долітали й падали казна-де. Тільки один снаряд влучив у дах баби Жучихи і стирчав там поки в хутір не зайшли червоні й не розмінували його.
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Чернігівка[3].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 670 | 82.30 % |
| російська | 138 | 16.95 % |
| білоруська | 4 | 0.49 % |
| румунська | 1 | 0.13 % |
| інші/не вказали | 1 | 0.13 % |
| Усього | 814 | 100 % |
Примітки
ред.- ↑ Военно-топографическая карта Екатеринославской губернии. — 1861. — 35 с. (рос.)
- ↑ Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
Джерела
ред.- Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви».
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |