Вікіпедія

Часник жовтуватий

вид рослин

Часник жовтуватий[1], цибуля жовтіюча[2], (Allium flavescens) — вид трав'янистих рослин родини Амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Південно-Східній Європі, Казахстані й на півдні Західного Сибіру[3][4].

Часник жовтуватий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Амарилісові (Amaryllidaceae)
Підродина: Цибулеві (Allioideae)
Рід: Цибуля (Allium)
Вид:
Часник жовтуватий (A. flavescens)
Біноміальна назва
Allium flavescens

Опис

ред.
 
 

Багаторічна трав'яниста кореневищно-цибулинна рослина заввишки 20—45 см. Цибулини товщиною 5—7,5 мм, конічні або яйцеподібно-довгасті, покриті перетинчастими білуватими або буруватими суцільними оболонками, сидять тісними пучками на горизонтальному кореневищі. Квіткове стебло тонке, пряме, часто звивисте, безлисте, майже кругле, злегка борознисте і зверху трохи гранчасте, обгорнуте піхвами листків тільки в самій нижній частині і звичайно перевищує довжину листків у 2—2,5 рази. Листки прикореневі, у кількості 6—8, шириною 5—7,5 мм, щетиноподібні, півциліндричні, зверху жолобчасті, іноді плоскуваті, вузьколінійні, по краю шорсткі[3][4][5].

Покривало перетинчасте, білувате, здебільшого двороздільне, 2—2,5 рази коротше від суцвіття. Суцвіття майже півкулясте, багатоквіткове. Квітконіжки гранчасті, шорсткі, у (1,5)2—3(4) рази довші від оцвітини. Оцвітина 4–5 мм завдовжки, неопадна, віночкоподібна, майже півкуляста, жовтувата, блискуча; її листочки (3)4—4,5 мм завдовжки, тупі, вгорі трохи зубчасті, неоднакові; зовнішні — яйцеподібні, коротші; внутрішні — довгасті або довгасто-еліптичні, довші. Тичинок шість, прикріплених до основи листочків оцвітини; на початку цвітіння мають майже однакову довжину з оцвітиною, пізніше — перевищують її на одну третину. Нитки внутрішніх тичинок шилоподібні і майже вдвоє ширші від ниткоподібних зовнішніх. Пиляки прикріплені до ниток спинкою. Маточка із тригніздою зав'яззю, ниткоподібним стовпчиком і маленькою головчастою, злегка трилопатевою приймочкою; насінних зачатків у кожному гнізді по два. Плід — майже куляста, трилопатева коробочка, майже однакової довжини з оцвітиною, або трохи перевищує її; розкривається гніздорозривно. Насіння чорне, гранчасте, зморшкувате[2][3][5].


Життєвий цикл

ред.

Цвіте в червні — липні. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення відбувається в липні — серпні. Насіння поширюється завдяки пружним плодоніжкам при поштовхах, тому за типом розселення діаспор рослину відносять до балістів[2][3][5].

  •  
    Початок вегетації
  •  
    Початок цвітіння
  •  
    Масове цвітіння
  •  
    Кінець цвітіння, утворення плодів
  •  
    На стадії плодоношення

Поширення

ред.

Європа: Югославія, Болгарія, Румунія, Україна, Південно-Західна Росія; Азія: Казахстан, Західний Сибір[3][6][7].

В Україні поширений в Лісостепу (особливо в західній частині) і Степу, трапляється спорадично (переважно в кам'янистих місцевостях), місцями звичайний вид[2][3].

Екологія

ред.
 
Ценопопуляція часнику жовтуватого. Запорізьке Правобережжя

Часник жовтуватий — короткокореневищно-цибулинний, пучкокореневий вегетативномалорухливий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до літньоквітучих ефемероїдів[5].

Рослина світлолюбна (геліофіт), відносно маловимоглива до температурних умов (мезотерм), умов зволоження (ксерофіт) і плодючості ґрунтів (мезотроф, кальцієфіт)[5].

За загальними (ценотичними) адаптаціями належить до рослин, пов'язаних переважно з місцевостями із відслоненнями гірських порід (петрофіт)[5]. У межах ареалу та Україні зростає на кам'янистих місцях, на відслоненнях гранітів, вапняків та інших гірських порід, рідше — у злакових і злаково-лугових степах, на горбах і схилах[2][3][4].

В умовах Запорізької області зустрічається переважно: 1) уздовж скелястого узбережжя Днпра та його приток — на кам'янистих місцях (петрофітна комплексна рослинність, петрофітний степ), іноді — на прилеглих прирічкових пісках (псамофітний степ); 2) у подібних місцезростаннях у Приазов'ї[8][9][10].

Охорона

ред.

В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин Запорізької, Сумської і Харківської областей[11][10].

Природні популяції виду скорочуються головним чином через руйнування місць зростання внаслідок гірських розробок, надмірну рекреацію, а також викопування для висадження на присадибних та дачних ділянках[8].

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону[8][9].

Практичне значення

ред.

Зважаючи на певну декоративність, добру приживаність, відносну невибагливість до умов зростання та морозостійкість, часник жовтуватий в ряді країн розводять як садово-паркову декоративну рослину, використовуючи його переважно для створення «альпійських композицій». Володіє фітонцидною активністю, добрий медонос.

В окремих регіонах використовується як приправа для приготування окремих страв. Проте є деякі повідомлення про токсичність при вживанні у великих кількостях.

Галерея

ред.

Запорізька область. Острів Хортиця

Запорізьке Правобережжя

  •  
    Запоріжжя, в районі Гранітного кар'єру
  •  
    Запоріжжя, околиці Хортицького жилмасиву
  •  
    Національний заповідник «Хортиця», урочище Вирва
  •  
    Кінець цвітіння
  •  
    На стадії плодоношення

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. ↑ Allium flavescens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б в г д Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 400. (рос.)(укр.)
  3. ↑ а б в г д е ж Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 128—130)
  4. ↑ а б в Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 165)
  5. ↑ а б в г д е Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1
  6. ↑ The Euro+Med PlantBase. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20.03.2018. (англ.)
  7. ↑ World Checklist of Selected Plant Families: Royal Botanic Gardens, Kew. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 20.03.2018. (англ.)
  8. ↑ а б в Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85) — ISBN 966-375-018-9
  9. ↑ а б Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016.  — Вип. 2. — С. 5—91 (с. 50)
  10. ↑ а б Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111
  11. ↑ Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.

Література

ред.
  • Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1.
  • Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 165).
  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 128—130).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Часник_жовтуватий&oldid=42434880