Цмин або сухоцвіт[1], солом'янка[2] (Helichrysum, від гр. helisso — «обертатися» і chrysos — «золото») — рід рослин родини айстрових (Asteraceae), що містить понад 550 видів. Типовий вид — Helichrysum orientale.

Цмин
цмин пісковий (Helichrysum arenarium)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Триба: Gnaphalieae
Рід: Цмин (Helichrysum)
Mill., 1754
Види

понад 550, див. Список видів роду Цмин

Вікісховище: Helichrysum

Біоморфологічна характеристика ред.

Рід містить однорічні та багаторічні (іноді дворічні) трави, напівкущі, кущики й кущі (часто ароматичні), заввишки 20–90 см. Стрижнева коренева система. Стебло зазвичай 1, зазвичай прямовисне, іноді лежаче, ± шерстисте. Листки стеблові, чергові, як правило, плоскі з цілими краями, часто вовнисті. Квіткові голови[en] дископодібні, окремішні або багато в щитках. Філарії[en] коричневі, жовті, рожеві або білі. Зовнішні жіночі ниткоподібні квіточки жовті або відсутні. Центральні квіточки численніші, двостатеві, жовті. Сім'янки (точніше сипсели) дрібні, довгасті, голі або з волосками, оздоблені папусами[3][4][5].

Поширення ред.

Поширений в Африці (244 види у Південній Африці), на Мадагаскарі, в Австралії та Євразії. В Україні 3 види автохтонної флори. Цмин приквітниковий, або безсмертник (Xerochrysum bracteatum syn. Helichrysum bracteatum) — нині перенесений до іншого роду; цмин пісковий (Helichrysum arenarium) росте майже на всій території крім високогір'я Криму й Карпат, а також його культивують як декоративний; у Криму на яйлах і скелястих гірських схилах росте цмин запашний (Helichrysum graveolens); розсіяно майже по всій території, крім гірських районів Карпат і Криму росте вид Helichrysum luteoalbum; цмин черешкуватий (Helichrysum petiolare), родом з півдня Африки, культивують як декоративний на газонах.

Росте повсюдно на сухих піщаних ґрунтах, відкритих схилах, в розріджених соснових лісах.

Застосування ред.

Квітки містять сліди ефірної олії, гіркоти, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни С і D, органічні кислоти і смоли, віск, вуглеводи, жири, глікозиди, каротиноїди, слизи, стерини, солі натрію, калію, кальцію, заліза і марганцю, фарбувальні та інші речовини.

Застосовується в медицині при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів як жовчогінний засіб у вигляді відвару, настою, екстракту рідкого і сухого, пігулок фламіна.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Helichrysum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Helichrysum. Flora of China. efloras.org. Процитовано 16.09.2021. (англ.)
  4. Helichrysum. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 16.09.2021. (англ.)
  5. Helichrysum. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 16.09.2021. (англ.)

Посилання ред.