Цимбал Тетяна Василівна
Тетя́на Васи́лівна Ци́мбал (нар. 14 вересня 1946, Київ[1], УРСР, СРСР) — диктор і ведуча програм українського телебачення , педагог, академік Телевізійної академії України. Народна артистка Української РСР (1983). Професор Київського міжнародного університету. Нагороджена нагрудним знаком «Ветеран Національного телебачення України».[2]
| Цимбал Тетяна Василівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 14 вересня 1946 (78 років)  Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність |  Україна | |||
| Громадянство | Україна | |||
| Діяльність | телеведуча | |||
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | |||
| Відомі учні | Жеребко Олександр Петрович | |||
| Членство | Національна спілка кінематографістів України | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.У 1969 році закінчила факультет романо-германської філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Навчаючись в університеті, почала працювати в молодіжній редакції УТ, де брала участь у створенні програм: «Я+Ти», «Комсомольська традиція», «Комсомольські зорі».[3]
Займалася художньою телепубліцистикою (цикл програм «Через обставини, що склалися», зустрічі в Чорнобилі 1986 року, телемарафони «Дзвони Чорнобиля»).
Більш як 10 років була ведучою програми «Новини кіноекрану» й кіноогляду «Все про кіно».
Залишаючись обличчям Першого національного, вона погодилася на пропозицію Олександра Ткаченка прийти на оновлений «Новий канал», де стала авторкою та ведучою телепрограми «Тетянин полудень»[4], а також була ведучою нічної програми «25 кадр». Згодом працювала в програмі «Тетянин день» на телеканалі СТБ.
Також була авторкою та ведучою телепередач: «Лінії долі» та «Віра. Надія. Любов». Окрім цього Тетяна Василівна ведуча концертів і тематичних вечорів, при цьому займала посаду старшого редактора відділу публіцистики редакції суспільних проектів творчого об'єднання громадсько-політичних програм Національної телекомпанії України.
У 2008 році балотувалася в депутати від партії «Совість України».[1]
Сім'я
ред.Перший чоловік — Володимир Цимбал (розлучення).[5]
Діти від цього шлюбу: Петро Цимбал (екс-сесійний бас-гітарист гурта «Green Grey»[6], музикант кавер-групи «SevenSeas»[5]); Ольга (живе у Канаді, працює психологом).[7]
Другий чоловік — Володимир (нейрохірург).[5]
Онуки — Дмитро; Микита; Марія; Марія та Софія.[5]
Невістка — Аліса Ковнір-Цимбал.[7]
Цікаві факти
ред.- Синові Тетяни Цимбал — Петру Цимбал та його дружині Алісі інкримінували вирощування та збут конопель[6][8]. В результаті їм винесли вирок — 9 років ув'язнення. За версією слідства Петро Цимбал — таємничий дилер, який розповсюджував Марихуану серед діячів шоу-бізнесу. Сам Петро Цимбал стверджував, що марихуану з дружиною вони все-таки періодично курили, але не продавали її. Петра Цимбала та його дружину Алісу випустили з в'язниці достроково. Але своє звільнення, як і причину дострокового виходу, пара приховувала. Колишній директор гурта Green Grey і найближчий друг Цимбала — Денис Мережко повідомив: «Звинувачення з них не зняли й умовно теж не дали. Просто звільнили…». Але, як з'ясувалося, звинувачення з Петра Цимбала не зняли, а звільнили за амністією.[9][6][7][10][11][12]
Відзнаки
ред.- нагрудний знак «Ветеран Національного телебачення України» (2010) — за багаторічну плідну працю на українському телебаченні, високу професійну майстерність, відповідальне виконання трудових обов'язків, вагомий особистий вклад у розвиток Національного телебачення України та з нагоди професійного свята — Дня журналіста[2];
- премія «Людина року–2010» — за багаторічну працю і видатні заслуги в галузі телебачення[13];
- Всеукраїнська премія «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2009);
- орден княгині Ольги III ступеня (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України[14];
- Премія Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф» (2004);
- Народна артистка УРСР (17 листопада 1983) — за заслуги у розвитку телебачення і радіомовлення та активну участь у громадському житті[15].
- Заслужена артистка УРСР
Примітки
ред.- ↑ а б Список кандидатів Партії «Совість України»
- ↑ а б До Дня журналіста Перший відзначив найкращих працівників // Сайт Першого національного. Архів оригіналу за 9 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2010. [Архівовано 2010-06-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Татьяна Цымбал. КиноПоиск (рос.). Процитовано 17 квітня 2019.
- ↑ «Татьянин полдень» (2000). Портал «КиноПоиск» (рос.). Процитовано 6 грудня 2018.
- ↑ а б в г Я хочу работать не на человека, а для людей – эксклюзивное интервью с телеведущей Татьяной Цимбал. ТСН.ua (рос.). Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ а б в Сына Татьяны Цымбал арестовали. МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ а б в Gazeta.ua (9 серпня 2011). Сына Татьяны Цимбал задержали за наркотики. Gazeta.ua (рос.). Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ За торговлю наркотой задержали не Дизеля, а другого участника «Green Grey». УКРАИНА КРИМИНАЛЬНАЯ (рос.). 30 листопада 0001. Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ Гитариста Green Grey с женой посадили на 9 лет. ТСН.ua (рос.). 20 грудня 2013. Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ Наркодилером з “Green Grey” став син відомої телеведучої?. ТаблоID. Процитовано 19 червня 2020.
- ↑ Музыкант Green Grey после тюрьмы стал играть шансон с мужем Алены Винницкой. ВЕСТИ (рос.). 11 лютого 2015. Процитовано 20 червня 2020.
- ↑ Бас-гитарист "Грин Грея" Петр Цымбал: "Я курил, но не продавал траву". ВЕСТИ (рос.). 29 листопада 2013. Процитовано 20 червня 2020.
- ↑ Тетяна Цимбал стала "Людиною року–2010". tv.suspilne.media (укр.). Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №694/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 6117-X (Архівна довідка ЦДАВО України)
