Церква Святої Ольги (Печерськ)
Це́рква Свято́ї О́льги — православна церква в Києві, збудована у 1837—1839 роках та знищена більшовиками 1935 року[1][2](за іншими джерелами — 1936 року[3]). Знаходилася на Печерській площі, на місці південного крила сучасного будинку № 12/7 по вулиці Гусовського (ріг вулиці Панаса Мирного)[2][4].
| Церква Святої Ольги | |
|---|---|
 Церква св. Ольги на Печерську | |
| 50°25′57″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.43257600002777252° пн. ш. 30.54012500002777841° сх. д.Координати: 50°25′57″ пн. ш. 30°32′24″ сх. д. / 50.43257600002777252° пн. ш. 30.54012500002777841° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Початок будівництва | 1830-ті |
| Кінець будівництва | 21 травня 1834 року |
| Зруйновано | 1935 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | Російсько-візантійський стиль |
| Єпархія | Київська єпархія УПЦ (МП) |
| Адреса | знаходилася на Печерській площі, на місці південного крила сучасного будинку № 12/7 по вул. Гусовського |
 | |
Історія храму ред.
Печерська базарна площа сформувалася при переплануванні Печерська у 1830-х роках. До того часу парафіяльною церквою для мешканців даної місцевості була церква Святого Володимира, що стояла на Московській вулиці (нині — вулиця Князів Острозьких), навпроти Введенського монастиря[5][6]. При спорудженні Нової Печерської фортеці церква опинилася на території еспланади і була розібрана, її перенесли на Нову Забудову, до річки Либідь, завдяки чому церква стала називатися Володимиро-Либідською[5].
Майже одночасно із утворенням Печерської площі на ній почалося будівництво нової парафіяльної церкви[7]. Військовий губернатор Києва, граф Василь Левашов запропонував звести церкву на пустирі навпроти будинку генерал-майора Скорделі, на північно-західною краю Печерської площі[8]. Закладення майбутньої церкви відбулося 21 травня 1834 року[9][2]. На спорудження храму Духовний будівельний комітет виділив 1425 рублів сріблом, решта коштів була добровільними пожертвами[8] (Л. Похилевич стверджує, що на будівництво церкви виділили 5000 рублів асигнаціями[10]). Освятив новозбудовану церкву митрополит Філарет[10] 8 жовтня 1839 року[8], на честь святої рівноапостольної княгині Ольги[7]. Того ж року при церкві Святої Ольги спорудили три дерев'яні крамнички, одну з яких 1886 року перебудували під житловий будиночок для пароха[8][10]. У 1885—1886 роках при церкві за проєктом архітектора В. Ніколаєва спорудили двоярусну дзвіницю[1]. Фінансував будівництво місцевий мешканець, купець 2-ї гільдії Стефан Порохняков, який довгий час обіймав посаду церковного старости[1].
Станом на 1860 рік парафія церкви нараховувала 174 особи[10].
Прибуток церква Святої Ольги отримувала від низки власних крамниць, які розташовувалися на Печерській площі[10], а також від сіножатей площею 10 десятин на березі Дніпра[7], в урочищі Козацький острів при слободі Осокорки Остерського повіту[10].
Після встановлення у Києві радянської влади церква продовжувала діяти[2], після 1926 року, коли закрили Києво-Печерську лавру, тамтешні священники проводили богослужіння у церкві Святої Ольги[11]. У 1930-х роках храмом деякий час користувалася громада «обновленців»[2].
У 1934 році, коли столицю Радянської України перенесли до Києва, розглядалося декілька варіантів облаштувань головних площ міста і Печерська площа певний час була серед «кандидатів»[11]. Тому того ж, 1934 року церкву Святої Ольги закрили для богослужінь і розмістили в ній гуртожиток робітників заводу «Арсенал»[1]. Восени 1935 року церкву та прилеглі будівлі знесли, на цьому місці 1939 року збудували шестиповерховий житловий будинок на замовлення керівництва Комітету внутрішніх справ[1][2]. За твердженням історика Кирила Третяка цеглу від розібраної церкви використали для будівництва школи[3].
На початку 1990-х років храм, присвячений святій Ользі, відродили на Харківському масиві. Перша літургія у новій церкві відбулася 1995 року у пристосованому приміщенні ЖЕКу, а 10 грудня 1998 року освятили новозбудовану церковну будівлю[12]. У 2004—2010 роках біля старої церкви збудували великий собор Святої Ольги та окрему дзвіницю.
Опис ред.
Ольгінська церква була кам'яною, однобанною, квадратною у плані[2][7][3]. Первісний проєкт передбачав споруду у стилі пізнього класицизму, проте у процесі будівництва до проєкту були внесені зміни, внаслідок яких баню церкви звели у приземкуватому російсько-візантійському стилі[2][8][7]. Східний фасад церкви мав три вікна та виходив на Печерську площу, тому його зробили пласким, увінчаним трикутним фронтоном із розписом у тимпані[2]; вікна цього фасаду були прямокутні, прикрашені сандриками у вигляді карнизів[3]. Увінчувала церкву напівсферична приплюснута баня зі світловим ліхтарем і маківкою, на приземкуватому, круглому у плані барабані із закомарами та півциркульними вікнами[3]. На західному, тильному фасаді розміщувалася двоярусна дзвіниця у стилі класицизму, з того ж боку до церкви прилягав невеликий погост[2].
Окрім головного вівтаря церква мала бічний вівтар, освячений на честь святителя Михаїла, першого митрополита Київського[2][7][10].
Настоятелі храму ред.
- свящ. Г. Левицький (до 1882 —);
- прот. А. Лебединцев (до 1894—1901);
- свящ. С. Петруневич (1902 — після 1915).
Церква в мистецтві ред.
Церкву Святої Ольги зображено на картині Миколи Пимоненка «Вихід із церкви на Страсний вечір»[8]. Втім, на думку деяких мистецтвознавців, зокрема Віктора Вечерського[13], прообразом церкви з картини стала Анастасіївська церква у Глухові, уродженцем якого був Микола Мурашко, вчитель Пимоненка[14].
-
Вихід із церкви на Страсний вечір
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Мокроусова, 2020, с. 79.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Кальницький, 2012, с. 93.
- ↑ а б в г д Третяк, 2004, с. 90.
- ↑ Топографічна зйомка Київського міськомунвідділу, 1923–1930.
- ↑ а б Мокроусова, 2020, с. 76.
- ↑ План Печерська, Верхнього міста та Подолу Андрія Меленського, 1803.
- ↑ а б в г д е Захарченко, 1888, с. 158.
- ↑ а б в г д е Мокроусова, 2020, с. 78.
- ↑ Мокроусова, 2020, с. 77.
- ↑ а б в г д е ж Похилевич, 1865, с. 93.
- ↑ а б Геврик, 1982, с. 50.
- ↑ Монастыри и храмы Киева, 2001, с. 33.
- ↑ Painting Стара (Гетьманська) Трьох-Анастасіївська церква в Глухові на картині М. Пимоненка. www.gr.pinterest.com. Pinterest. Процитовано 23 квітня 2020.
- ↑ Неделя. Яскравий слід Миколи Мурашка. nedelya.info (укр.). Процитовано 19 травня 2019.
Посилання ред.
- Церква Св. Ольги[недоступне посилання з липня 2019];
- Воскресла Ольгинская церковь, разрушенная на Печерске. (рос.)
Джерела ред.
- Геврик Т. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва: каталог фотовиставки. — Нью-Йорк : Український музей, 1982. — 64 с.
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : «С. В. Кульженко», 1888. (рос. дореф.)
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
- Мокроусова О. Г. Старий Печерськ: «Арсенал» і довкілля. — К. : Либідь, 2020. — 88 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0799-6.
- Монастыри и храмы Киева: справочник-путеводитель / диакон Александр Кандий. — 3-е, дополненное. — К., 2001.
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.