Нова́ Забудо́ва (рос. Но́вое Строе́ние) — історична місцевість у м. Києві. Виникла в 3040-х роках XIX століття як земля, виділена для масового переселення жителів з Печерська, викликаного будівництвом Нової Печерської фортеці.

Нова Забудова
Київ
Нова Забудова1900і.jpg
Загальна інформація
50°25′36″ пн. ш. 30°31′00″ сх. д. / 50.42667° пн. ш. 30.51667° сх. д. / 50.42667; 30.51667Координати: 50°25′36″ пн. ш. 30°31′00″ сх. д. / 50.42667° пн. ш. 30.51667° сх. д. / 50.42667; 30.51667
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Київ
Головні вулиці Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська
Заклади освіти
та культури
КНЛУ
Транспорт
Метрополітен Kyiv Metro Second Line logo.svg «Либідська»
Kyiv Metro Second Line logo.svg «Олімпійська»
Kyiv Metro Second Line logo.svg «Палац Україна»
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Нова Забудова. Карта розташування: Київ
Нова Забудова
Нова Забудова
Нова Забудова (Київ)
CMNS: Нова Забудова у Вікісховищі

Головні вулиці — Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська, Жилянська, бульвар Тараса Шевченка (розділяв колишні дільниці міста - Старокиївську та Либідську)[1]. Частиною Нової Забудови була місцевість Паньківщина, куди входять три вулиці - Тарасівська, Микільсько-Ботанічна та Паньківська.

ІсторіяРедагувати

У 30-х роках XIX ст. Київ розширювався, тому виникла потреба в плануванні й організації його забудови та впорядкування. У 1830 р. затвердили план нової фортеці на Печерську. Десятки будинків Печерського форштадту купили, щоб знести, а сотні мешканців переселили в квартали нового району - т.зв. Либідської дільниці або Нової забудови. У 1833 р. сюди з Печерська перенесли дерев'яну Володимирську церкву. У першій чверті XX ст. історична місцевість Нова забудова охоплювала Либідську й частково Бульварну дільниці Києва[1].

Активний розвиток і забудова району починаються наприкінці XIX - на поч. XX ст. Забудова тих часів збереглася на вулицях Басейній та Рогнідинській. Деякі культові споруди району були зруйновані в 1930-1960 рр.: Благовіщенська, Троїцька, Либідсько-Володимирська, Іоанна Златоуста (Залізна), Індійська церкви[1].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. – Львів: Світ, 2013. – 496, [XVI] с.

ДжерелаРедагувати