Відкрити головне меню

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Овчари)

POL województwo małopolskie COA.svg Distinctive emblem for cultural property.svgПам'ятка культури Малопольського воєводства[2]: реєстраційний номер А-1214 від 6 червня 1984 року.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Церква Покрова Пресвятої Богоматері [1]
Світова спадщина
K0123836.JPG
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
49°35′18″ пн. ш. 21°11′29″ сх. д. / 49.58859200002777357° пн. ш. 21.19154500002778008° сх. д. / 49.58859200002777357; 21.19154500002778008
Країна Польща Польща
Тип Культурний
Критерії III, IV
Об'єкт № 1424
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2013 (37 сесія)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі?

Церква Покрова Пресвятої Богоматері (пол. Cerkiew Opieki Matki Bożej) — греко-католицька церква в Овчарах Горлицького повіту Малопольського воєводства. Спільно використовують греко-католицька і римо-католицька громади. Один з найдавніших лемківських храмів. Належить до найкращих взірців класичного лемківського стилю.[3]

2013 року храм оголосили об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з іншими дерев'яними церквами в Польщі та Україні.

Історичний оглядРедагувати

 
Іконостас

Храм в Овчарах був збудований 1653 року на місці давньої божниці, зруйнованої зсувом ґрунту. 1701 року до церкви добудували вівтарну частину (пресвітерій), а 1783 року — вежу (майстри Димитрій Дековекін і Теодор Русинка). 1870 року розширили внутрішнє приміщення. 1938 року стіни розписали фресками.

1947 року під час операції «Вісла» лемки були переселені на західні території Польщі, а храм передали римо-католицькій громаді. 1956 року після повернення депортованих до села парафію повернули греко-католикам.

У 19831985 роках провели значні ремонтні роботи, унаслідок яких зміцніли фундамент церкви, а дах покрили ґонтом. Відновлення храму було відзначення Міністерства культури і мистецтв Польщі. 6 червня 1984 року сакральну споруду внесли до реєстру архітектурних та історичних пам'яток Малопольського воєводства (№ А-1214).

1995 року церква отримала приз «Prix Europa Nostra» за найкраще збереження пам'ятки.

Починаючи з 1998 року храм спільно використовують римо-католицька й греко-католицька парафія.

АрхітектураРедагувати

Вівтар і нава мають однакову ширину. Три бані вкриті ґонтом й увінчані шатром з хрестами. Спочатку прямокутні вікна були лише у південній стіні церкви (за народними віруваннями сили диявола приходили з півночі). У зв'язку з необхідністю захисту від вологи фундамент церкви зміцніли викорчуваними стовбурами дерев.

Усередині є іконостас XVII століття, розписаний синіми, червоними і золотими кольорами. Колони прикрашені ажурними мотивами з виноградного листя. Ікони розписав художник Ян Медицький, який перебував під сильним впливом бароко. Є кілька зображень, створених анонімним народним художником. У церкві також є бічні вівтарі святого Миколая, Богородиці та Христа. Ікона в останньому датується 1664 роком і спочатку була розташована у старому іконостасі того ж храму.

Цікаві фактиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo małopolskie[недоступне посилання з травень 2019]
  3. Тарас Я. М. Лемківська школа народного храмового будівництва // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 65-річчю депортації українців з території Польщі на Східну Україну. — Луганськ, 2010. — С. 42-43
  4. Храм Покрови Пресвятої Богородиці. 

ДжерелаРедагувати

  • Тарас Я. М. Українська сакральна дерев'яна архітектура. — Львів, 2006. — С. 235-238.
  • Malinowscy G. i Z., Marciniszyn E. i P. Ikony i cerkwie. Tajemnice łemkowskich świątyń, Carta Blanca, Warszawa, 2009.