Церква Вознесіння Господнього (Чортків)
Церква Вознесіння Господнього — культова споруда, діючий греко-католицький храм, розташований у місцевості Долішня Вигнанка в місті Чорткові Тернопільської области. Є витвором народної архітектури, унікальним зразком українського дерев'яного будівництва. Храм споруджено без жодного цвяха 1630 року.
| Церква Вознесіння Господнього | |
|---|---|
 Церква Вознесіння Господнього | |
| Координати: 49°01′29″ пн. ш. 25°47′34″ сх. д. / 49.02472° пн. ш. 25.79278° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Чортків |
| Засновник | Стефан Потоцький[джерело?] |
| Початок будівництва | 1630 |
| Кінець будівництва | 1905 |
| Зруйновано | 1640 р. — 1672 р. |
| Відбудовано | 1717 р. |
| Вартість | 890 злоті |
| Будівельна система | тризрубної церкви |
| Належність | (УГКЦ) |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | Вулиця Залізнична, 68 |
  Церква Вознесіння Господнього (Чортків) (Україна) | |
 | |
 Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі | |
Оголошена пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 684)[1].
Історія ред.
Родина Потоцьких, окрім багатьох інших місць, займались розвитком Чорткова. Подільському генеральному старості, римо-католику Стефанові Потоцькому (1568—1631)[джерело?], дружиною якого була Марія Могилівна, православна за віросповіданням і кузина Митрополита Петра Могили, зобов'язана заснуванням дерев'яна пам'ятка храмової архітектури, розташована поруч з давнім замком.
Парафія утворена у 1717 році. Збудований храм 1630 року. Під час нападу на Чортків турків і татар у 1640, 1672 роках храм зазнав жахливих руйнувань. Остаточно і повністю церкву відбудували у 1717 році. До того часу вона мала титул Святого Миколая. З червня 1717 року в ній були відновлені богослужіння. Парафія стала греко-католицькою.
Будівництво Вознесенської церкви проводилося за безпосередньої участі та за кошти жителів Долішньої Вигнанки, а також за сприяння церковного братства м. Чорткова та чортківських ремісників.
З початком і до середини XX ст. Вознесенська церква не діяла, була в занедбаному стані. У липні 1967 року архітектор В. Захаров розробив проєкт реставрації церкви, після проведення якої Вознесенську церкву передали під охорону держави як пам'ятку дерев'яної архітектури України XVIII століття.
Після 1946 року греко-католики колишньої парафії продовжували богослужіння підпільно. Перша відправа після відновлення діяльності відбулася на приміському цвинтарі у Синяково, де було встановлено капличку на Великдень 1989 року.
У 2003—2014 роках о. Андрію Мельнику вдалося долучити до громади нових парафіян, здійснити масштабні ремонтно-реставраційні роботи храму.
28 травня 2017 року Божественну Літургію з нагоди 300-ліття храму очолили митрополит Василій Семенюк та єпарх Димитрій Григорак[2].
При парафії діють: братство «Апостольство молитви», спільноти «Матері в молитві», «Українська молодь Христові», біблійний гурток, товариство «Милосердя». У власності парафії є проборство.
Пам'ятний хрест на честь святої Тверезості ред.
У 1874 році на території церкви встановлено пам'ятний знак на честь Тверезості.
Хрест виготовлений із литого чавуну (1,7 м), а постамент — з каменю (1,3 м).[3]
Архітектура ред.
Частини тризрубної дерев'яної церковної будівлі довжиною 25 м з одним (бічні) і двома (середній) заламами верхніх ярусів при однаковій висоті мають різний периметр і завершення, згладжені за допомогою симетричною даху над бічними частинами. Вінчає конструкцію переважна висота зімкненої покрівлі центральній частині і три декоративних главки.
Парохи ред.
| Ім'я | Роки | Світлини |
|---|---|---|
| о. Петро Дудинський | 1890—1905[4] | 
|
| о. Яків Тимчук | 
| |
| о. Дідич |
| |
| о. Йосиф Білан |
| |
| о. Михайло Коржинський |
| |
| о. Тарас Сеньків | 
| |
| о. Григорій Канак | 
| |
| о. Роман Гончарик | (1994—2003) | 
|
| о. Андрій Мельник (від 2003) | 
| |
| о. Володимир Білінчук (2009—2013) | 
| |
| о. Мар'ян Лемчук (від 2013) | 
|
Примітки ред.
- ↑ Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
- ↑ «Нелегкий шлях пройшла ця церква, але вистояла, завдяки вірі і незламності своїх вірних дочок і синів», — митрополит Василій (Семенюк) під час літургії з нагоди 300-річного ювілею церкви Вознесіння Господнього в м. Чорткові // Бучацька єпархія УГКЦ. — 2017.
- ↑ Сакральна скульптура Тернопільщини / упоряд. : С. Грабовий, В. Зацна, В. Салук, Л. Строцень, М. Ягодинська. — Тернопіль : «Підручники і посібники», 2020. — С. 306. — ISBN 978-966-07-3814-0.
- ↑ Чорпіта, Я. Петро Дудинський // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 224. — ISBN 978-966-528-318-8.
Джерела ред.
- м. Чортків. Церква Вознесіння Господнього (Чортків) // Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 358. : іл. — ISBN 978-966-2061-30-7.
- Земля Тернопільська [Текст]: туристичний путівник / ред.: У. Ванчура, П. Ктитор, Х. Мельничук. — Тернопіль : Джура, 2003. — С.138
- Погорецький В. Вознесенська церква / В. Погорецький // Голос народу. — 2005. — № 46 (27 жовтня). — С.5
- Чортківщина [Текст]: історико-туристичний путівник / автор-упор. В. Погорецький. — Тернопіль : Астон, 2007. — С. 31 — 33
- Юрченко, П. Дерев'яна архітектура України. — Київ : Будівельник, 1970. — 110—111 с.
Посилання ред.
- Вознесенська церква Чорткова [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Спадщина. Чортків. Церква Вознесіння Господнього [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Церква Вознесіння, 1738 (на Вигнанці) [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]