Вікіпедія

Цереба

вид птахів
Цереба

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Coerebinae
Рід: Цереба (Coereba)
Vieillot, 1809
Вид: Цереба
Біноміальна назва
Coereba flaveola
(Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Certhia flaveola Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Coereba flaveola
Віківиди: Coereba flaveola
EOL: 45510395
ITIS: 179900
МСОП: 22722080
NCBI: 87177
Fossilworks: 372354

Цере́ба[2] (Coereba flaveola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Неотропіках. Це єдиний представник монотипового роду Цереба (Coereba). Виділяють низку підвидів.

Опис ред.

 
Цереби

Цереба — дрібний птах, середня довжина якого варіюється від 10 до 13 см, в залежності від підвиду[3][4], а вага — від 5,5 до 19 г[5][6]. У представників більшості підвидів цереби верхня частина тіла темно-сіра, тім'я і скроні чорні, над очима білі "брови", горло білувате, груди жовті, решта нижньої частини тіла жовтувата. На забарвлення цереби сильно впливає варіація Мелакортинового рецептора 1[7]. Дзьоб тонкий, вигнутий, язик трубкоподібний, пристосований до живлення нектаром, схожий на язики інших птахів, що живляться нектаром, що є наслідком конвергентної еволюції[8]. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення, брови і горло у них жовтуваті.

Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням. Так, у представників підвидів C. f. bahamensis і C. f. caboti горло і верхня частина грудей білі або світло-сірі[9][10], у представників підвиду C. f. ferryi лоб білий[11]. Представники підвидів C. f. laurae, C. f. lowii і C. f. melanornis мають загалом чорнувате забарвлення[11], представники підвидів C. f. atrata і C. f. aterrima мають дві морфи — "звичайну" і чорнувату.

Таксономія ред.

Цереба була науково описана шведським натуралісом Карлом Ліннеєм у 1758 році, у десятому виданні його праці Systema Naturae під назвою Certhia flaveola[12]. При описі виду Ліннєй описався на більш ранні описи птаха, зроблені натуралістами Джоном Реєм, Гансом Слоуном і Джорджем Едвардсом[13][14][15]. У 1809 році французький орнітолог Луї Жан П'єр В'єйо перемістив церебу до монотипового роду Coereba[16].

До появи методів секвенування ДНК таксономічне положення цереби було невизначеним. Деякі дослідники відносили її до родини піснярових (Parulidae)[17], деякі — до родини вівсянкових (Emberizidae)[18] або до окремої монотипової родини Coerebidae[19]. Результати молекулярно-філогенетичних досліджень показали, що цереба належить до родини саякових (Thraupidae) і підродини Coerebinae[20][21][22].

Підвиди ред.

Виділяють 41 підвид:[22]

Філогенетичні дослідження виявили 3 клади підвидів: номінативну групу з Ямайки, Гаїті і Кайманових островів, групу bahamensis з Багам і Юкатану і групу bartholemica, що вкулючає решту підвидів. які мешкають в Центральній і Південній Америці, на Малих Антильських островах і Пуерто-Рико[23][24]. Деякі підвиди не були враховані при проведенні дослідження[23][24], однак більшість з них легко можна віднесто до тієї чи іншої групи на підставах зоогеографічного поширення. Виняток становлять лише підвиди C. f. oblita і C. f. tricolor, положення яких невідоме. В лютому 2010 року Міжнародна спілка орнітологів запропонувала підвищити групи підвидів bahamensis і bartholemica до статусу видів[25].

Поширення і екологія ред.

Цереби поширені від південної Мексики до північної Аргентини, а також на більшості островів Карибського моря, за винятком Куби[9]. Бродячі птахи з Багам іноді трапляються у Флориді[26]. Цереби мешкають в різноманітних відкритих і напіввідкритих природних середовищах, зокрема у парках і садах, однак рідко зустрічаються вбо відсутні у пустелях, густих тропічних лісах Амазонії та на висоті понад 2000 м над рівнем моря[11].

Цереби живляться переважно нектаром[27][28], а також плодами, зокрема омелою[27] і стиглими бананами[29] і дрібними комахами. Розмножуються протягом всього року[30]. Гніздо кулеподібне з бічним входом, в кладці 3 яйця, Насиджує лише самиця[31].

В культурі ред.

Цереби є офіційним символом Американських Віргінських островів та зображені на печатці цієї території.

Галерея ред.

Джерела ред.

  1. ↑ BirdLife International (2016). Coereba flaveola.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Bananaquit. anywherecostarica.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2011.
  4. ↑ Bananaquit. enature.com. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011.
  5. ↑ Bananaquits. birdingguide.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 жовтня 2011.
  6. ↑ (Diamond, 1973)
  7. ↑ Eizirik, Eduardo; Trindade, Fernanda J. (16 лютого 2021). Genetics and Evolution of Mammalian Coat Pigmentation. Annual Review of Animal Biosciences. Annual Reviews. 9 (1): 125—148. doi:10.1146/annurev-animal-022114-110847. ISSN 2165-8102. PMID 33207915.
  8. ↑ Pauw, Anton (2 листопада 2019). A Bird's-Eye View of Pollination: Biotic Interactions as Drivers of Adaptation and Community Change. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 50 (1): 477—502. doi:10.1146/annurev-ecolsys-110218-024845. ISSN 1543-592X.
  9. ↑ а б (Raffaele та ін., 1998)
  10. ↑ (Howell та Webb, 1995)
  11. ↑ а б в (Restall, Rodner та Lentino, 2006)
  12. ↑ Linnaeus, 1758, с. 119.
  13. ↑ Ray, John (1713). Synopsis methodica avium & piscium (лат.). London: William Innys. с. 187, No. 45. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  14. ↑ Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 307, Plate 259 fig. 3. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  15. ↑ Edwards, George (1750). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 3. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 122, Plate 122. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  16. ↑ Vieillot, 1809, с. 70.
  17. ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 87. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  18. ↑ Committee on Classification and Nomenclature (1983). Check-list of North American Birds (вид. 6th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 641. ISBN 0-943610-32-X. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  19. ↑ Committee on Classification and Nomenclature (1998). Check-list of North American Birds (PDF) (вид. 7th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 569. ISBN 1-891276-00-X. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  20. ↑ Burns, K.J.; Hackett, S.J.; Klein, N.K. (2002). Phylogenetic relationships and morphological diversity in Darwin's finches and their relatives. Evolution. 56 (6): 1240—1252. doi:10.1111/j.0014-3820.2002.tb01435.x. PMID 12144023.
  21. ↑ Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  22. ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 03 березня 2022.
  23. ↑ а б (Seutin та ін., 1994)
  24. ↑ а б (Bellemain, Bermingham та Ricklefs, 2008)
  25. ↑ Updates: Candidates. IOC World Bird List. Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 21 жовтня 2011.
  26. ↑ (Dunning, 2001)
  27. ↑ а б Watson, David M. (2001). Mistletoe—A Keystone Resource in Forests and Woodlands Worldwide. Annual Review of Ecology and Systematics. Annual Reviews. 32 (1): 219—249. doi:10.1146/annurev.ecolsys.32.081501.114024. ISSN 0066-4162.
  28. ↑ Irwin, Rebecca E.; Bronstein, Judith L.; Manson, Jessamyn S.; Richardson, Leif (2010). Nectar Robbing: Ecological and Evolutionary Perspectives. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 41 (1): 271—292. doi:10.1146/annurev.ecolsys.110308.120330. ISSN 1543-592X.
  29. ↑ Coereba flaveola (Bananaquit). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  30. ↑ (De Boer, 1993, с. 105)
  31. ↑ (Monteiro Pereira, 2008, с. 120)

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цереба&oldid=42094562