Цереба

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Coerebinae
Рід: Цереба (Coereba)
Vieillot, 1809
Вид: Цереба
Coereba flaveola
(Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Certhia flaveola Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Coereba flaveola
Віківиди: Coereba flaveola
EOL: 45510395
ITIS: 179900
МСОП: 22722080
NCBI: 87177
Fossilworks: 372354

Цере́ба[2] (Coereba flaveola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Неотропіках. Це єдиний представник монотипового роду Цереба (Coereba). Виділяють низку підвидів.

Опис ред.

 
Цереби

Цереба — дрібний птах, середня довжина якого варіюється від 10 до 13 см, в залежності від підвиду[3][4], а вага — від 5,5 до 19 г[5][6]. У представників більшості підвидів цереби верхня частина тіла темно-сіра, тім'я і скроні чорні, над очима білі "брови", горло білувате, груди жовті, решта нижньої частини тіла жовтувата. На забарвлення цереби сильно впливає варіація Мелакортинового рецептора 1[7]. Дзьоб тонкий, вигнутий, язик трубкоподібний, пристосований до живлення нектаром, схожий на язики інших птахів, що живляться нектаром, що є наслідком конвергентної еволюції[8]. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення, брови і горло у них жовтуваті.

Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням. Так, у представників підвидів C. f. bahamensis і C. f. caboti горло і верхня частина грудей білі або світло-сірі[9][10], у представників підвиду C. f. ferryi лоб білий[11]. Представники підвидів C. f. laurae, C. f. lowii і C. f. melanornis мають загалом чорнувате забарвлення[11], представники підвидів C. f. atrata і C. f. aterrima мають дві морфи — "звичайну" і чорнувату.

Таксономія ред.

Цереба була науково описана шведським натуралісом Карлом Ліннеєм у 1758 році, у десятому виданні його праці Systema Naturae під назвою Certhia flaveola[12]. При описі виду Ліннєй описався на більш ранні описи птаха, зроблені натуралістами Джоном Реєм, Гансом Слоуном і Джорджем Едвардсом[13][14][15]. У 1809 році французький орнітолог Луї Жан П'єр В'єйо перемістив церебу до монотипового роду Coereba[16].

До появи методів секвенування ДНК таксономічне положення цереби було невизначеним. Деякі дослідники відносили її до родини піснярових (Parulidae)[17], деякі — до родини вівсянкових (Emberizidae)[18] або до окремої монотипової родини Coerebidae[19]. Результати молекулярно-філогенетичних досліджень показали, що цереба належить до родини саякових (Thraupidae) і підродини Coerebinae[20][21][22].

Підвиди ред.

Виділяють 41 підвид:[22]

Філогенетичні дослідження виявили 3 клади підвидів: номінативну групу з Ямайки, Гаїті і Кайманових островів, групу bahamensis з Багам і Юкатану і групу bartholemica, що вкулючає решту підвидів. які мешкають в Центральній і Південній Америці, на Малих Антильських островах і Пуерто-Рико[23][24]. Деякі підвиди не були враховані при проведенні дослідження[23][24], однак більшість з них легко можна віднесто до тієї чи іншої групи на підставах зоогеографічного поширення. Виняток становлять лише підвиди C. f. oblita і C. f. tricolor, положення яких невідоме. В лютому 2010 року Міжнародна спілка орнітологів запропонувала підвищити групи підвидів bahamensis і bartholemica до статусу видів[25].

Поширення і екологія ред.

Цереби поширені від південної Мексики до північної Аргентини, а також на більшості островів Карибського моря, за винятком Куби[9]. Бродячі птахи з Багам іноді трапляються у Флориді[26]. Цереби мешкають в різноманітних відкритих і напіввідкритих природних середовищах, зокрема у парках і садах, однак рідко зустрічаються вбо відсутні у пустелях, густих тропічних лісах Амазонії та на висоті понад 2000 м над рівнем моря[11].

Цереби живляться переважно нектаром[27][28], а також плодами, зокрема омелою[27] і стиглими бананами[29] і дрібними комахами. Розмножуються протягом всього року[30]. Гніздо кулеподібне з бічним входом, в кладці 3 яйця, Насиджує лише самиця[31].

В культурі ред.

Цереби є офіційним символом Американських Віргінських островів та зображені на печатці цієї території.

Галерея ред.

Джерела ред.

  1. BirdLife International (2016). Coereba flaveola.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Bananaquit. anywherecostarica.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2011.
  4. Bananaquit. enature.com. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 жовтня 2011.
  5. Bananaquits. birdingguide.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 21 жовтня 2011.
  6. (Diamond, 1973)
  7. Eizirik, Eduardo; Trindade, Fernanda J. (16 лютого 2021). Genetics and Evolution of Mammalian Coat Pigmentation. Annual Review of Animal Biosciences. Annual Reviews. 9 (1): 125—148. doi:10.1146/annurev-animal-022114-110847. ISSN 2165-8102. PMID 33207915.
  8. Pauw, Anton (2 листопада 2019). A Bird's-Eye View of Pollination: Biotic Interactions as Drivers of Adaptation and Community Change. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 50 (1): 477—502. doi:10.1146/annurev-ecolsys-110218-024845. ISSN 1543-592X.
  9. а б (Raffaele та ін., 1998)
  10. (Howell та Webb, 1995)
  11. а б в (Restall, Rodner та Lentino, 2006)
  12. Linnaeus, 1758, с. 119.
  13. Ray, John (1713). Synopsis methodica avium & piscium (лат.). London: William Innys. с. 187, No. 45. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  14. Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 307, Plate 259 fig. 3. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  15. Edwards, George (1750). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 3. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 122, Plate 122. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  16. Vieillot, 1809, с. 70.
  17. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 87. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  18. Committee on Classification and Nomenclature (1983). Check-list of North American Birds (вид. 6th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 641. ISBN 0-943610-32-X. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  19. Committee on Classification and Nomenclature (1998). Check-list of North American Birds (PDF) (вид. 7th). Washington, DC: American Ornithologist's Union. с. 569. ISBN 1-891276-00-X. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  20. Burns, K.J.; Hackett, S.J.; Klein, N.K. (2002). Phylogenetic relationships and morphological diversity in Darwin's finches and their relatives. Evolution. 56 (6): 1240—1252. doi:10.1111/j.0014-3820.2002.tb01435.x. PMID 12144023.
  21. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  22. а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 03 березня 2022.
  23. а б (Seutin та ін., 1994)
  24. а б (Bellemain, Bermingham та Ricklefs, 2008)
  25. Updates: Candidates. IOC World Bird List. Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 21 жовтня 2011.
  26. (Dunning, 2001)
  27. а б Watson, David M. (2001). Mistletoe—A Keystone Resource in Forests and Woodlands Worldwide. Annual Review of Ecology and Systematics. Annual Reviews. 32 (1): 219—249. doi:10.1146/annurev.ecolsys.32.081501.114024. ISSN 0066-4162.
  28. Irwin, Rebecca E.; Bronstein, Judith L.; Manson, Jessamyn S.; Richardson, Leif (2010). Nectar Robbing: Ecological and Evolutionary Perspectives. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. Annual Reviews. 41 (1): 271—292. doi:10.1146/annurev.ecolsys.110308.120330. ISSN 1543-592X.
  29. Coereba flaveola (Bananaquit). Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  30. (De Boer, 1993, с. 105)
  31. (Monteiro Pereira, 2008, с. 120)

Посилання ред.