Вікіпедія

Піснярові

родина птахів
Піснярові
Жовтогорлик північний (Geothlypis trichas)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Кілегруді (Neognathae)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Emberizoidea
Родина: Піснярові (Parulidae)
Wetmore et al., 1947[1]
Роди
Синоніми
Mniotiltidae
Посилання
Вікісховище: Parulidae
Віківиди: Parulidae
EOL: 1628
ITIS: 178842
NCBI: 400782
Fossilworks: 368105

Піснярові[2] (Parulidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 18 родів і 120 видів. Представники родини мешкають в Америці.

Опис ред.

Більшість піснярових мають невеликі розміри. Найменшим представником родини є рудогузий червоїд, довжина якого сягає 10,6 см при вазі в 6,5 г. Найбільшим представником родини є оливковий смугастоволець, довжина якого сягає 15 см при вазі в 21 г.

Більшість піснярових мають довгий загострений дзьоб, пристосований до полювання на комах. Багатьом мігруючим видам, особливо тим, що гніздяться найпівнічніше, притаманний статевий диморфізм, принаймні самці змінюють забарвлення під час сезону розмноження. Натомість тропічним видами часто не притаманний статевий диморфізм (хоча існують винятки).

Поширення ред.

Піснярові як група виникли, імовірно, на півночі Центральної Америки, принаймні там зафіксована найбільша кількість різноманітних видів родини. В міжльодовикові періоди піснярові поширились на північ і південь. Види, які мешкають в Центральній Америці є осілими, а ті, що мешкають в Північній Америці, щорічно мігрують в тропіки. Більшість піснярових Південної Америки належать до родів Чернітка і Коронник. Вони населили Південну Америку давно, імовірно, ще до виникнення Панамського перешийку.

Піснярові живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема в широколистяних, хвойних і мангрових лісах, в чагарникових заростях і на болотах. Зазвичай вони живуть в кронах дерев, і лише деякі види живуть на землі.

Раціон ред.

Піснярові харчуються переважно комахами, а також іншими безхребетними, зокрема павуками і равликами. Крім того, деякі птахи доповнюють свій раціон плодами і зеленими частинами рослин.

Розмноження ред.

Північні піснярові споруджують свої гнізда на деревах. Зазвичай побудовою гнізда займається лише самиця. Гнізда можуть бути відкритими і мати чашоподібну форму або бути закритими і мати бічній вхід. Деякі піснярові гніздяться в покинутих дуплах дятлів або шпаків. Тропічні піснярові розміщують свої гнізда близько до землі.

Мігруючі види відкладають великі кладки, зазвичай до шести яєць, оскільки виснажливу подорож можуть пережити не всі птахи виводку, а у багатьох птахів є лише один шанс на розмноження. Натомість, тропічні види відкладають лише два яйця, оскільки батьки мають кращі можливості для піклування за пташенятами, а дорослі птахи зазвичай мають додаткові можливості з розмноження.

Систематика і класифікація ред.

 
 

Seiurus

 
 
 

Helmitheros

 
 
 
 

Parkesia

 
 
 

Vermivora

 
 
 

Mniotilta

 
 
 

Protonotaria

 
 

Limnothlypis

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Oreothlypis

 
 

Leiothlypis

 
 
 
 
 

Leucopeza

 
 

Oporornis

 
 
 

Geothlypis

 
 
 
 
 
 

Catharopeza

 
 

Setophaga

 
 
 
 

Myiothlypis

 
 
 

Basileuterus

 
 
 

Cardellina

 
 

Myioborus

 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кладограма родини Parulidae[3][4]

Піснярові входять до надродини Emberizoidea, разом з трупіаловими (Icteridae), кардиналовими (Cardinalidae) і саяковими (Thraupidae)[5][6]. Після публікації результатів молекулярно-філогенетичного дослідження в 2010 році була проведена ґрунтовна реорганізція всередині родини[4].

За класифікацією, утвердженою Міжнародним орнітологічним конгресом, виділяють 18 родів і 120 видів[3]:

Деякі види, яких раніше відносили до піснярових, були переведені до інших родин:

Примітки ред.

  1. ↑ Wetmore, A.; Friedmann, H.; Lincoln, F.C.; Miller, A.H.; Peters, J.L.; van Rossem, A.J.; Van Tyne, J.; Zimmer, J.T. (1947). Twenty-second supplement to the American Ornithologists' Union checklist of North American birds (PDF). Auk. 64 (3): 445-452 [451].
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). New World warblers, mitrospingid tanagers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 August 2021.
  4. ↑ а б Lovette, I.J.; Pérez-Emán, J.L.; Sullivan, J.P.; Banks, R.C.; Fiorentino, I.; Córdoba-Córdoba, S.; Echeverry-Galvis, M.; Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Bermingham, E. (2010). A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves). Molecular Phylogenetics and Evolution. 57 (2): 753—770. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.018.
  5. ↑ Barker, F.K.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2015). New insights into New World biogeography: An integrated view from the phylogeny of blackbirds, cardinals, sparrows, tanagers, warblers, and allies. Auk. 132: 333—348. doi:10.1642/AUK-14-110.1.
  6. ↑ Oliveros, C.H. та ін. (2019). Earth history and the passerine superradiation. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States. 116 (16): 7916—7925. doi:10.1073/pnas.1813206116.

Джерела ред.

  • Curson, Quinn and Beadle, 1994. New World Warblers. 252 p. ISBN 0-7136-3932-6
  • Dunn, Jon L.; Garrett, Kimball L. (1997). A Field Guide to Warblers of North America. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 978-0-395-78321-4.
  • Harrison, Hal H. 1984. Wood Warblers’ World. New York: Simon and Schuster, 335 p., 24 p. of plates: ill. (some col.) ; 25 cm.
  • Lovette, I. J. and E. Bermingham. 2002. What is a wood-warbler? Molecular characterization of a monophyletic Parulidae. The Auk. 119(3): 695—714. PDF fulltext[недоступне посилання з 01.04.2020]
  • Morse, Douglass H. 1989. American Warblers: an Ecological and Behavioral Perspective. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, xii, 406 p. : ill., maps.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Піснярові&oldid=39844905