Цвятко Радойнов
Цвятко Колєв Радойнов (болг. Цвятко Колев Радойнов, в СРСР — Андрій Костянтинович Родіонов або Радіонов) — радянський розвідник, один з керівників Руху Опору в Болгарії під час Другої світової війни, полковник Робітничо-селянської Червоної армії та генерал-майор Болгарської народної армії (посмертно).
| Цвятко Радойнов | |||
|---|---|---|---|
 Цвятко Радойнов, знімок із поліцейської справи № 503, 1942 рік. | |||
| Народження | 10 лютого 1895 с. Крин, Старозагорська область, Князівство Болгарія | ||
| Смерть | 26 червня 1942 (47 років) Софія, Болгарське царство | ||
| Приналежність |  Болгарія СРСР | ||
| Рід військ |  РККА Інтербригади | ||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||
| Роки служби | 1926—1942 (РККА) | ||
| Звання | Полковник (СРСР) Генерал-майор (НРБ) | ||
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Іспанії Оборона Мадрида Бій при Гвадалахарі Друга світова війна | ||
| Нагороди |
| ||
 Цвятко Радойнов у Вікісховищі | |||
Біографія
ред.Цвятко Радойнов народився 10 лютого 1895 року в селі Крін Старозагорського округу князівства Болгарія. У 1914 році, після закінчення Казанлицького педагогічного училища, Цвятко був призваний до армії, де вів антивоєнну пропаганду і вже перебував у Болгарській робітничій соціал-демократичній партії (тісних соціалістів). Після вступу Болгарії на стороні Центральних держав брав участь у Першій світовій війні, в 1918 був поранений і демобілізований. Після війни Цвятко працював сільським учителем, але у 1921 році за комуністичну діяльність був звільнений. Після військового перевороту 9 червня 1923 Радойнов був заарештований. За деякими джерелами Радойнов брав участь у Вересневому повстанні в Бургасі, після розгрому якого був заочно засуджений до страти та був змушений тікати з країни, спочатку до Туреччини, а потім до СРСР.[1]
На службі СРСР
ред.У період з 1924 до 1926 року Радойнов займався організацією болгарської сільськогосподарської комуни імені Димитра Благоєва у селі Степанівка Полтавського району Полтавської області, був її першим головою.
У 1926 році Цвятко вступив до Військової академії ім. М. В. Фрунзе, яку закінчив у 1929 році, був зарахований до лав Робітничо-селянської Червоної армії і став викладачем академії. Під час Громадянської війни в Іспанії полковник Радойнов обіймав посаду військового радника при республіканській армії. У складі інтербригади брав участь в обороні Мадрида та битві при Гвадалахарі.
Болгарський Рух Опору
ред.За рішенням Закордонного бюро ЦК БКП Цвятко був направлений до Болгарії для організації партизанського руху опору, перед цим він був зарахований до Спеціального загону військ НКВС.[2] 5 серпня 1941 року радянський дизель-електричний торпедний підводний човен Щ-211 вийшов із Севастополя з 14 болгарськими комуністами на борту. Старшим групи був Цвятко Радойнов. Завдання «підводників» було очолити комуністичний опір у різних областях Болгарії. Підводний човен досяг болгарського узбережжя 8 серпня, але через ризик бути виявленим, група десантувалася на три дні пізніше — 11 серпня, в гирлі річки Камчія, північніше мису Карабурун.[3]
У тому ж році Радойнов був введений до складу ЦК БКП та очолив Центральну військову комісію при ЦК Болгарської робітничої партії (БРП, легальне крило БКП). У квітні 1942 року Цвятка Радойнова було заарештовано. Закритий процес над групою з 27 болгарських комуністів, закинутих у Болгарію за допомогою радянської розвідки, розпочався 9 червня 1942 року у Софійському військово-польовому суді. 25 червня Радойнову серед 18 підсудних з 27 було винесено смертний вирок, наступного дня на стрільбищі Школи офіцерів запасу в Софії засуджених було розстріляно.[1]
У парку Музею соціалістичного мистецтва в Софії встановлено погруддя генерал-майора Цвятко Радойнова. У Казанлику ім'ям Радойнова було названо футбольний стадіон (пізніше перейменований на «Севтополіс»).
Література
ред.- Алексеев М., Колпакиди А., Кочик В. Энциклопедия военной разведки, 1918—1945 годы. — М : Кучково поле, 2012. — 974 с. — ISBN 5995002198.
- Винаров И. Бойцы тихого фронта / Пер. с болг. И. Сабурова, Е. Громушкин. — София : София-пресс, 1974. — 383 с.
- Драголюбовь П. Генерал Цвятко Радойнов. — М : Воениздат, 1963. — 94 с.
Примітки
ред.- ↑ а б Цвятко Радойнов. Полицейски досиета на известни личности от периода преди 1944 года (болг.). Архивите говорят…. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 12 серпня 2014.
- ↑ Валева Е. Герой Болгарского сопротивления Цвятко Радойнов // Новая и новейшая история. — Академия наук СССР, 1990. — Вып. 1—3 (14 июля).
- ↑ Томово Л. Българин съм, но Русия също ми е родина // Дума : газета. — 2010. — Бр. 209 (14 юли). Архівовано з джерела 23 вересня 2015.
Див. також
ред.- Рух Опору (Болгарія)
- Соболівська акція
- Процес парашутистів
- Процес над ЦК БРП