Хром(VI) оксид

хімічна сполука

Хром(VI) окси́д, окси́д хро́му(VI) — неорганічна сполука, оксид складу CrO3. За звичайних умов є темно-червоними, парамагнітними кристалами. При нагріванні переходить у газуватий стан і розкладається. Проявляє сильні окисні та кислотні властивості.

Хром(VI) оксид
Систематична назва Хром(VI) оксид
Інші назви триоксид хрому, хромовий ангідрид
Ідентифікатори
Номер CAS 1333-82-0
Номер EINECS 215-607-8
ChEBI 48240
RTECS GB6650000
SMILES O=[Cr](=O)=O[1]
InChI InChI=1S/Cr.3O
Номер Бельштейна 10773376
Номер Гмеліна 15491
Властивості
Молекулярна формула CrO3
Молярна маса 99,994 г/моль
Зовнішній вигляд темно-червоні кристали
Густина 2,7 г/см³[2]
Тпл 197 °C[2]
Ткип 250 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) 169 г у 100 г H2O (25 °C)[2]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-292,9 Дж/моль[3]
Ст. ентропія So
298
266,2 Дж/(моль·K)[3]
Теплоємність, co
p
56,0 Дж/(моль·K)[3]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Застосовується як окисник в органічному синтезі та в медицині як антисептик.

Поширення у природі

ред.
 
Мінерал крокоїт

У вільному стані оксид хрому не зустрічається. Він поширений у складі деяких природних хроматів та дихроматів, зокрема, крокоїту PbCrO4, хроматиту CaCrO4 та лопециту K2Cr2O7.

Фізичні властивості

ред.

Оксид хрому(VI) являє собою темно-червоні (з фіолетовим відтінком), парамагнітні кристали. При нагріванні вище 250 °C перетворюється на червону пару. За підвищених температур поступово розкладається із виділенням кисню.

Розчинність сполуки у воді мало залежить від температури: при 0 °C розчинність складає 62,2 %, а при 100 °C — 67,9 %.[4]

Отримання

ред.

Оксид хрому синтезують дією води на хроміл хлорид, а також обробкою концентрованих розчинів хроматів, дихроматів надлишком конц. сульфатної або гексафлуоросилікатної кислот.

 
 
 
 

Хімічні властивості

ред.

Оксид хрому є нестійкою сполукою, при нагріванні поетапно розкладається з утворенням оксидів CrO2,67 (або Cr3O8, будова (CrV2CrVI)O8), CrO2,625 (або Cr8O21, будова CrIII2(Cr2O7)3), CrO2,5 (або Cr2O5), CrO2,4 (або Cr5O12, будова CrIII2(CrO4)3), CrO2, Cr2O3.

 
 
 

Проявляє сильні кислотні властивості. Розчиняючись у воді, утворює дихроматну кислоту, а при її концентруванні — трихроматну (H2Cr3O10) і тетрахроматну (H2Cr4O13) кислоти. При розведенні розчинів ці кислоти можуть деградувати до хроматної.

  (n = 2÷4)

Оксид взаємодіє з розчинами лугів та амоніаку:

 
 

Хлороводень та концентровані розчини хлоридної кислоти утворюють оксидом хрому хроміл хлорид:

 

Взаємодіючи з флуором, утворює хром(V) флуорид:

 

Окиснює багато ковалентих сполук (у розчинах):

 
 
Окиснення етанолу оксидом хрому(VI)

Окисні властивості оксиду використовуються в органічній хімії — наприклад, для синтезу альдегідів та кетонів з первинних та вторинних спиртів відповідно. У той час, як реакція із вторинними спиртами зупиняється на стадії утворення кетонів, альдегіди далі окиснюються до карбонових кислот.

 
 

Реакція проходить надзвичайно енергійно, можливе навіть самозаймання реакційної суміші.

Токсичність

ред.

Оксид хрому — отруйна речовина. При вдиханні оксиду (у газуватому стані) можлива поява болю у горлі, кашлю, утрудненого дихання.

Твердий CrO3 є дуже їдкою речовиною. Потрапляючи у стравохід, може спричинити серйозні опіки рота, горла і шлунку, що призводить до смерті. Може призвести до сильного гастроентериту, судом м'язів, аномальної кровотечі, гарячки, ураження печінки та гострої ниркової недостатності.

Доза понад 0,6 г є летальною.

Застосування

ред.

Використовується як ефективний окисник у хімічних синтезах та антисептик у медицині. Застосовується як пігмент у виготовленні кераміки та скла.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Chromium trioxide
  2. а б в г За тиску 101,3 кПа
  3. а б в Для газуватого оксиду CrO3
  4. Числове позначення розчинністі є відношенням маси розчиненої речовини до маси розчину, виражене у відсотках.

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : "Мир", 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
  • Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — 996 с. — ISBN 966-7065-87-4.