Хрісіпп

Хрісіпп із Сол (281/278-208/205 до н. е.) — давньогрецький філософ, головний систематизатор раннього стоїцизму.

Хрісіпп
дав.-гр. Χρύσιππος ὁ Σολεύς
Антична філософія
бюст Хрісіппа
Народження	281/278 до н. е. Соли, Кілікія
Смерть	208/205 до н. е. Афіни, Греція помер від сміху
Громадянство (підданство)	Soli
Знання мов	давньогрецька мова
Ім'я при народженні	дав.-гр. Χρύσιππος
Діяльність	письменник, математик
Школа / Традиція	стоїцизм
Основні інтереси	етика, логіка
Вплинув	Діоген Вавилонський, Арістокреон
Літературний напрям	стоїцизм
Зазнав впливу	Клеанф
Вчителі	Cleanthesd і Аркесілай
Відомі студенти	Зенон Тарсійський, Діоген Вавилонський, Dioscoridesd і Aristoboulusd
Історичний період	Елліністична філософія
Посада	Схоларх стоїчної школиd
Батько	Apollonius of Tarsusd
Хрісіпп у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Хрисіпп син Апполонія народився у кілікійському місті Сола, походив з фінікійців, займався бігом. Вже в молоді роки приїхав до Афін, де слухав Клеанфа (з яким швидко розійшовся з цілого ряду питань), а згодом (ймовірно, у 240-ві роки) — Академіків Аркесілая і Лакіда; після смерті Клеанфа очолив школу. Мав разючу широту інтересів і працездатність — писав «по 500 рядків у день» (тому твори Хрісіппа рясніли повторами, протиріччями і відрізнялися поганим стилем). Більша частина каталогу творів Хрісіппа у Діогена Лаертія (який повинен був містити понад 705 назв) втрачена — збереглася 161 назва логічних та частина етичних творів: «Логічні положення», «Діалектичні визначення», «Етичні положення» та ін.) Серед творів, відомих за іншими джерелами (в основному фізичних), найважливіші «Про сутність», «Про природу», «Про порожнечі», «Про рух»,«Про богів», «Про промисел», «Про душу», а також «Про пристрасті», «Логічні дослідження».Хріссіп-єдиний філософ, який помер від сміху, сміючись над самим собою!

Філософія Хрісіппа

Філософія, за Хрісіппом, має три види: логіку, фізику і етику. Якщо порівнювати філософію з плодоносним полем, то огорожа навколо нього буде відповідати логіці, земля і дерева — фізиці, а врожай — етиці.

Логіка підрозділяється на риторику (мистецтво красномовства) і діалектику (мистецтво суперечки). Та, у свою чергу, розпадається на дві області: означуване та звук. Область означуваного має наступні розділи: уявлення, що виникають з судження, підмети та присудки, прямі і зворотні висловлювання, роди та види, міркування, згортання і умовиводи, софізми. До розділів області звуку відносяться частини мови, неправильні звороти і слова, поетичність, двозначність і т. д.

Логіка для Хрісіппа має фізичне коріння, будь-яке міркування виявляється можливим лише завдяки наявності у світі причинності. Усі тіла розподіляються за чотирма категоріями — це субстрат; якість; стан, визначений зсередини; стан, визначений ззовні. Кожна попередня категорія розкривається в наступній. Принципом, за яким оформлюють суще за категоріями, виступає «пневма», розумне дихання. Пневмі іманентно властивий розум (логос), оскільки в ній одночасно здійснюється рух всередину і назовні — рух, властивий тільки логосу. Цей особливий вид руху називається тонічним, тобто «напругою». Напруга є співіснування руху і спокою в одній і тій же сингулярній системі. На думку Хрісіппа, саме таким специфічним рухом забезпечується єдність космосу, тому що в його результаті відбувається експансія найдрібніших речовин в область більших, внаслідок чого будь-яке місце, зайняте кожним з них, займається ними разом. Якщо пневма являє собою діючий принцип каузальних відносин, то логос висловлює конкретні причини. Тонічний рух надає причинності можливість здійснюватися в кожному окремому випадку. У субстраті пневма ще мало проявляє себе, тоді як у якості є якась пропорція повітряноподібної та вогнеподібної сутності, а в стані, обумовленому ззовні, вже повністю розкривається істота каузальності. Завдяки наявності у світі причинності — судження можуть бути істинними або помилковими.

Крім простих суджень, які складаються з одного підмета і одного присудка, бувають судження складові, що включають два і більше простих. Види простих суджень: негативні («день не стоїть»), невизначено-негативні («ніхто не ходить»), обмежувальні («не добра він людина»), стверджувальні («Діон гуляє»), вказівні («він гуляє»), невизначені («хтось ходить»).

Види складних суджень: умовні («якщо на дворі день, то ясно»), ствердно-умовні («оскільки на дворі день, то ясно»), з'єднувальні («і день на дворі, і світло»), роз'єднувальні («або день на дворі, або ніч»), причинні («так як на дворі день, то ясно»), порівняльні до більшого («день більше, ніж ніч»), порівняльні до меншого («ніч менше, ніж день»). У логіці Хрісіппа найбільше значення має трактування умов істинності умовного судження. Цей вид судження вважається, відповідно до Хрісіппа, істинним тільки в тому випадку, якщо протилежність висновку суперечить початку. Так, у судженні «якщо на дворі день, то ясно», «не ясно» суперечить «на дворі день», отже, вислів істинний. Міркуванням (логосом) Хрісіпп називає поєднання великої посилки, малої посилки і висновку. Якщо протилежність висновку суперечить посилкам, то міркування має висновок. Справжнім міркування вважається тоді і тільки тоді, коли висновок утворюється з істинних посилок. Будь-яке міркування з укладенням передбачає п'ять недовідних міркувань.

По-перше, «якщо перше є, то і друге є; але перше є; отож, і друге є». По-друге, «якщо на дворі день, то ясно; але якщо ніч, стало бути на дворі не день». По-третє, «Платон не може бути відразу і живий і мертвий; але Платон мертвий, отож, Платон не живий». По-четверте, «є або перше, або друге, але якщо є перше, стало бути, немає другого». По-п'яте, «або день на дворі, або ніч; ніч не на дворі; отож, на дворі день». Для зведення всіх міркувань з висновком до однієї з перерахованих фігур існували чотири певних «правила» («теми»). Збереглися свідчення тільки про дві «теми». По-перше, «якщо з двох висловлювань випливає третє, то з наявності одного з них за наявності протилежного висновку слідує протилежне іншому вислову». По-друге, «якщо з двох висловлювань випливає третє і якщо є інші висловлювання, з яких можна вивести одну з посилок, то інша посилка разом з цими висловлюваннями потребує висновку (третього висловлювання)». За параметрами системної цілісності та логічності філософських побудов Хрісіппа можна зіставляти, серед античних мислителів, лише з Арістотелем, в логіці ж Хрісіпп перевершує навіть і його. За словами сучасників, «якби боги займалися діалектикою, вони б займалися діалектикою за Хрісіппом». Саме уродженець Сол став творцем першої системи пропозіціональної логіки, яка володіла великими виразними можливостями, ніж сіллогістика Аристотеля.

Джерела та література

• Хрисипп // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 701. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• Bruhier U. Chrysippe et l'ancien stoicisme. Paris, 1951. 2 bd.
• SVF II–III.; логические фрг.: Hulser K.-H. Die Fragmente zur Dialektik der Stoiker. Stuttgart, 1987–1988. Bd. I — IV.; рус. пер.: Фрагменты ранних стоиков // Пер. и комм. А. А.
• Столярова. М., 1999. T. II часть 1.
• Gould J. B. The Philosophy of Chrysippus. Leiden; N.Y., 1970.
• Tieleman T. Galen and Chrysippus. Argument and Refutation in the De Placitis. Utrecht, 1992. Books II — III.