Хосе Артуро Кастельянос
Хосе Артуро Кастельянос (ісп. José Arturo Castellanos; 23 грудня 1893 — 18 червня 1977) — сальвадорський військовий і дипломат, у співпраці з Дьєрдем Мандлом врятував життя понад 25 тисяч євреїв під час Голокосту.
| Хосе Артуро Кастельянос | |
|---|---|
| ісп. José Arturo Castellanos Contreras | |
 | |
| Народився |
23 грудня 1893 Сан-Вісенте, Сальвадор |
| Помер |
18 червня 1977 (83 роки) Сан-Сальвадор, Сальвадор |
| Країна |
 Сальвадор |
| Діяльність | дипломат, правозахисник, консул |
| Знання мов | іспанська |
| Військове звання | полковник |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Хосе Артуро Кастельянос народився 23 грудня 1893 року в Сан-Вісенті (Сальвадор) в сім'ї генерала Абеліно Кастельянос та Ізабель Контрерас.
Почав військову кар'єру в 1910 році кадетом. Навчався у військовому коледжі в Турині (Італія). До 1936 року за успіхи в службі отримав звання полковника і посаду начальника Генерального штабу сальвадорської армії[1] .
25 жовтня 1937 року був призначений Генеральним консулом Сальвадору в Ліверпулі (Велика Британія), а з 9 травня 1938 року — в Гамбурзі (Німеччина).
З 4 листопада 1941 року — Генеральний консул в Женеві[2].
У Женеві Кастельянос працював до 1945 року. Після війни він жив у Сальвадорі.
Був одружений на громадянці Швейцарії Марії Штюрман, мав трьох дочок і двох синів.
Помер 18 червня 1977 року в Сан-Сальвадорі[3].
Порятунок євреїв ред.
Працюючи в Європі, Кастельянос познайомився з єврейським бізнесменом з Румунії Дьєрдем Мандлом. У 1939 році Мандль отримав сальвадорське громадянство і пост почесного консула Сальвадора в Східній Європі. У 1942 році йому вдалося емігрувати до Швейцарії, де Кастельянос призначив його на фіктивний пост першого секретаря посольства і «італізував» його прізвище як Мантелло[4] .
Після цього вони зайнялися видачею фальшивих «сертифікатів національності» і шлюбних документів для євреїв Німеччини та окупованих нацистами країн Європи. Щоб зробити документи більш схожими на справжні, на них ставилися печатки інших консульств Женеви.
Велика кількість цих документів, які забезпечували захист від депортації в нацистські табори, було направлено в Угорщину швейцарському віце-консулу Карлу Лутцу, який переховував тисячі євреїв на покинутому скляному заводі, який отримав назву «Скляний будинок» .
Кастельяносу і Мандлю вдалося переконати чиновників у достовірності цих документів і привести докази, що в країнах Європи нібито знаходиться величезна сальвадорська діаспора.
Всього було видано близько 40 тисяч документів[3], які дозволили врятувати понад 25 тисяч чоловік[4][5].
Визнання ред.
Історія Кастельянос отримала міжнародну популярність завдяки фільму «Скляний будинок», знятому в 2006 році в США режисером і продюсером Бредом Марлоу[6] .
У 2006 році Міністерство закордонних справ Сальвадору, історик Моран Феракуті, єврейська громада Сальвадора і автори фільму «Скляний будинок» направили запит до Інституту Катастрофи і героїзму Яд ва-Шем про присвоєння Кастельянос звання «праведника народів світу»[2][4]. Міністр закордонних справ Сальвадору Франсіско Лайнес, який в 2007 році перебував з триденним візитом в Єрусалимі, представив додатковий звіт про розслідування діяльності Кастельянос представникам «Яд ва-Шем»[7] .
У липні 2010 року Інститут «Яд ва-Шем» присвоїв Хосе Артуро Кастельяносу почесне звання Праведника народів світу. Урочиста церемонія, пов'язана з врученням почесного диплома, пройшла в Міністерстві закордонних справ Сальвадору 27 липня[8] .
Примітки ред.
- ↑ Diplomático Destacado Salvadoreño Coronel José Arturo Castellanos: Héroe del Holocausto (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2012. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ а б Коган, Эли. (15 июня 2008). Памяти дипломата, спасшего тысячи евреев. Агентство еврейских новостей. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 5 листопада 2009.
- ↑ а б Список Кастельяноса[недоступне посилання з Июль 2018]
- ↑ а б в Вдохновивший Валленберга и Шиндлера. Архів оригіналу за 30 грудня 2008. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ El Salvador, a rescuing country. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 6 квітня 2022.
- ↑ Glass House на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Израиль узнал еще об одном Праведнике мира. Архів оригіналу за 18 травня 2007. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Galería
Посилання ред.
- Diplomático Destacado Salvadoreño Coronel José Arturo Castellanos: Héroe del Holocausto [Архівовано 15 травня 2012 у WebCite], (ісп.)
- Eric Lemus (18 июня 2008 года). El Schindler salvadoreño (ісп.). BBC. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 30 сентября 2008.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - Rory Carroll (19 июня 2008 года). Call to honour El Salvador’s rescuer of Jews after war role rediscovered (англ.). Гардиан. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 30 сентября 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Coronel José Arturo Castellanos (англ.). Фонд Рауля Валленберга. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 1 октября 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Glass House на сайті IMDb (англ.)
- Coronel José Arturo Castellanos: Héroe del Holocausto (PDF) (ісп.). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2012. Процитовано 19 апреля 2012.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - Montgomery, David (15 июля 2008 года). «Unsung Savior» (англ.). The Washington Post.
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка)