Хвороба, яку спричинює вірус Ніпа
Хвороба, яку спричинює вірус Ніпа (англ. Nipah virus disease або Nipah virus infection, також Ніпа-вірусна інфекція) — зооноз, на якій заражається людина переважно від свиней.
| Хвороба, яку спричинює вірус Ніпа / Ніпа-вірусна інфекція | |
|---|---|
 Схема передачі хвороби, яку спричинює вірус Ніпа | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | гарячка, сомноленція, головний біль, задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, порушення сну і кома |
| Причини | Nipah virus |
| Метод діагностики | ІФА |
| Препарати | рибавірин і ремдесивір |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | J06.8 B34.8 |
 Nipah virus infection у Вікісховищі | |
Історичні відомості ред.
Перші випадки зараження вірусом Ніпа виявлено у 1998 році, коли відбувся спалах хвороб з неврологічними та респіраторними проявами на свинофермі на півострові Малакка, який спричинив 265 випадків захворювання людей, з яких померло 105. Сам вірус був виділений наступного року в 1999 році. Назва вірусу була дана по місцю Сунгай-Ніпа (малай. Sungai Nipah) в Порт-Діксоні (штат Негері-Сембілан), де зафіксовано перший випадок у людини[1]
Актуальність ред.
Наразі відбуваються численні спалахи переважно в регіоні Індія—Бангладеш з високою летальністю, яка іноді сягала 92 %, як то епідемія Ніпа-вірусної хвороби в індійському штаті Керала в 2018 році . Вважається, що випадки хвороби і раніше відбувалися серед людей, але їх трактували як інші енцефаліти, переважно як японський енцефаліт. Деякі науковці вважають, що ця хвороба здатна призвести до пандемії з високою летальністю[2].
Етіологія ред.
Вірус належить до роду Henipavirus, до параміксовірусів з негативно-ланцюговою полярністю та несегментованим геномом РНК, що складається із спіральних нуклеокапсидів. Має тонкі відмінності в своєму складі в порівнянні з типовим параміксовірусом. Геном завдовжки 18,2 кб і містить шість генів, що відповідають шести структурним білкам.
Як і для інших членів родини Paramyxoviridae, кількість нуклеотидів у геномі вірусу Ніпа є кратною шести, що відповідає «правилу шести». Відхилення від правила шести, шляхом мутації або неповного синтезу геному, призводить до неефективної вірусної реплікації, ймовірно, через структурні обмеження, накладені зв'язуванням між РНК і N білком.
У межах ліпідної мембрани є шипи злиття та білки приєднання. Функція білка G полягає в приєднанні вірусу до поверхні клітини-хазяїна через EFNB2, висококонсервативний білок, присутній у багатьох ссавців. F білок зливає вірусну мембрану з мембраною клітин-хазяїв, вивільняючи вміст віріона в клітину. Це також змушує заражені клітини зливатися з сусідніми клітинами, утворюючи великі багатоядерні синцитії.
Епідеміологічні особливості ред.
Основними резервуарами для вірусу Ніпа є крилани, в тому числі велика і мала летючі лисиці. Свині заражаються після контакту з будь-якими біологічними рідинами (сечею, калом, або слиною) зараженої летючої лисиці. Наявність респіраторних симптомів у людей при інфекції, яку спричинив вірус Ніпа, вказує на ймовірність передачі вірусу від людини до людини.
Патогенез ред.
Характеризується розвитком дисемінованої поліорганної васкулопатії з появою мікроінфарктів, у першу чергу, головного мозку, легень, нирок та інших органів. Цей унікальний патогенетичний механізм васкуліт-індукованого мікроінфаркту спричинює тяжкі пошкодження тканин центральної нервової системи.
Клінічні ознаки ред.
Початок переважно гострий з гарячки, головного болю, сонливості. Також можливий кашель, біль у животі, нудота, блювання, слабкість, проблеми з ковтанням і нечіткість зору, церебральна кома, що становить картину тяжкого енцефаліту. Можливий рецидив енцефаліту через кілька місяців і навіть років після гострої стадії.
Діагностика ред.
Розроблене серологічне обстеження методом імуноферментного аналізу для виявлення специфічних антитіл у крові.
Лікування ред.
Специфічна терапія не розроблена. Випробувано рибавірин, який показав обнадійливі результати, проте це потребує проведення подальших досліджень. Отримані позитивні результати експериментального застосування препарату ремдесивір. Крім того, застосовується ситуативне патогенетичне та підтримуюче лікування.
Профілактика ред.
Наразі проходить випробування експериментальної вакцини, розробленої з використанням зовнішніх білків вірусу Ніпа для захисту від вірусу у африканських зелених мавп.
Примітки ред.
- ↑ SR, Chong HT, Tan CT (2009). «Ten year clinical and serological outcomes of Nipah virus infection» (PDF). Neurology Asia. 14: 53–58.[недоступне посилання] (англ.)
- ↑ BACK TO THE NEXT PANDEMIC. The next pandemic: Nipah virus? 15 March 2021 – by Priya Joi [1] [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела ред.
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 613—614.
- WHO. Emergencies preparedness, response. Nipah virus infection [2] [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Brenda S. P. Ang, Tchoyoson C. C. Lim, Linfa Wang. Nipah Virus Infection. J. Clin. Micro. June 2018 Volume 56 Issue 6 e01875-17 (англ.)
- Laura T Mazzola, Cassandra Kelly-Cirino Diagnostics for Nipah virus: a zoonotic pathogen endemic to Southeast Asia. BMJ Global Health. 2019. Volume 4, Issue Suppl 2 [3] [Архівовано 1 вересня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Sayantan Banerjee, Nitin Gupta, Parul Kodan, Ankit Mittal, Yogiraj Ray, Neeraj Nischal, Manish Soneja, Ashutosh Biswas, Naveet Wig Nipah virus disease: A rare and intractable disease. Intractable Rare Dis Res. 2019 Feb; 8(1): 1–8. (англ.)
Посилання ред.
- OIE. Nipah Virus. KEY FACTS [4] [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)