Фіщенко Олексій Федорович

Олексі́й Фе́дорович Фі́щенко (29 грудня 1920, Умань — 15 лютого 2010, Київ) — український графік. Член Спілки художників СРСР, Національної спілки художників України (1960)[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний художник України (2000)[2].

Фіщенко Олексій Федорович
Народження29 грудня 1920(1920-12-29)
Умань, Київська губернія, УНР
Смерть15 лютого 2010(2010-02-15) (89 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняОдеське художнє училище (1953) і Київський державний художній інститут (1959)
Діяльністьхудожник-гравер
ВчительКоновський Петро Сергійович і Пащенко Олександр Софонович
ЧленСХ СРСР і Національна спілка художників України
Нагороди
Народний художник України заслужений діяч мистецтв УРСР

Життєпис

ред.

Олексій Федорович Фіщенко народився 29 грудня 1920 року в місті Умань Черкаської області. Пережив голодомор. Учасник Другої світової війни, відзначений бойовими нагородами.

1953 року закінчив Одеське художнє училище[1] (викладач П. Коновський), 1959 — Київський художній інститут (1959, майстерня станкової графіки О. Пащенка).

Учасник обласних (з 1952)  республіканських (з 1957) та зарубіжних (з 1959) художніх виставок. Перша персональна виставка відбулася у 1963 році[3]. Брав участь у пленерах в Україні та за її межами[4].

Посмертна виставка художника «Світ рисунка» експонувалася у виставкових залах Національної спілки художників України (2011)[4]. Його роботи разом з творами інших митців були представлені у виставковому проєкті Мистецького Арсеналу «Відбиток. Українська друкована графіка XX—XXI століть»[5].

Твори художника представлені у музейних, галерейних та приватних колекціях України та світу.

Творчість

ред.

Олексій Фіщенко працював у різни видах графіки (кольоровий лінорит, рисунки олівцем, акварель, пастель), ілюстрував книги[3], створював живописні полотна.

Його рисунки кінця 1950-х — початку 1960-х років присвячені Черкащині, Каневу — рідним місцям. Тараса Шевченка і самого митця. Багато пейзажів, замальовок художник зробив в Карпатах, Криму, на Одещині, у Києві.

Створив низку портретів відомих особистостей: Т. Шевченка, Б.-І. Антонича, М. Драй-Хмари, М. Хвильового, П. Филиповича, В. Сосюри, Г. Чупринки та ін.[6].

Лінорити художника мають особливу фактуру і щільність кольору. Такогоо ефекту графік досягав завдяки використанню декількох дошок та доволі рідкісному методу друку — притисканням кліше руками без допомоги верстату. Усе це призводило до несподіваного результату на папері й унікальності кожного відбитку[5].

Вибрані твори

ред.

Пейзажні серії:

  • «Канів» (1957 — 59),
  • «Тарасова земля»,
  • «Моя Батьківщина» (1961),
  • «Карпати» (1961 —70).

Портрети:

  • «Портрет Т. Шевченка» (1982).
  • «Скульптор Василь Бородай» (1994),
  • «Автопортрет» (1997),
  • «Микола Хвильовий, поет, публіцист» (2001).

Ліногравюри:

  • «Звук ланів» (1967),
  • «Сторожка тиша» (1969)
  • «Оксамит гір» (1969)
  • «Весняний день» (1970)
  • «Жагучий полудень. Іллічівськ» (2002) та ін.

Книги про Олексія Фіщенка

ред.
  • Олексій Фіщенко : альбом. — Київ : Мистецтво,1968.
  • Алексей Федорович Фищенко : каталог. — Киев, 1977. — (рос.).

Примітки

ред.
  1. а б Стець, Маріанна (19 лютого 2016). Легкість та світло робіт Олексія Фіщенка у Музеї українського живопису. Наше Місто (Дніпро). Процитовано 26 листопада 2023.
  2. Указ Президента України від 3 жовтня 2000 року № 1103/2000 «Про нагородження діячів образотворчого мистецтва»
  3. а б Олексій Фіщенко. Бібліотека українського мистецтва. Процитовано 26 листопада 2023.
  4. а б Загаєцька О. Олексій Фіщенко з України / Олена Загаєцька // Образотворче мистецтво. — 2012. — № 1/2. — С. 101.
  5. а б Фіщенківська інтонація. Антиквар. Процитовано 26 листопада 2023.
  6. Федорук О. Інтенсивність емоцій сприйняття / Олександр Федорук // Образотворче мистецтво. — 2012. — № 1/2. — С. 99.

Література

ред.