Відкрити головне меню

Фрідріх Госсбах (нім. Friedrich Hoßbach; нар. 21 листопада 1894, Унна — пом. 10 вересня 1980, Геттінген) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1943) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1943). Учасник Першої та Другої світових війн.

Фрідріх Госсбах
Friedrich Hoßbach
Major Friedrich Hoßbach (cropped).jpg
Народження 21 листопада 1894(1894-11-21)
Німецька імперія Унна, Провінція Вестфалія
Смерть 10 вересня 1980(1980-09-10) (85 років)
Німеччина Геттінген, Нижня Саксонія
Поховання Ґеттінґенське міське кладовищеd
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19131945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 31-ша піхотна дивізія
82-га піхотна дивізія
LVI танковий корпус
4-та армія
Війни / битви
Інше ад'ютант Гітлера
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
За поранення (нагрудний знак)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Фрідріх Госсбах у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Фрідріх Вільгельм Людвіг Госсбах народився 21 листопада 1894 року в місті Унна у провінції Вестфалія у родині професора середньої школи Генріха Госсбаха та його дружини Анни. 29 жовтня 1913 року після завершення навчання кадетом у Гросс-Ліхтерфельде прийнятий на службу фенрихом до 2-го Кургессенського піхотного полку Nr. 82[de] в Геттінгені. 19 червня 1914 року йому присвоєне звання лейтенант.

Після початку Першої світової війни Госсбах разом з полком бився на Західному фронті. Брав участь у вторгненні до Бельгії, бої за Намюр, Мальмеді, штурмі Льєжа. 1 листопада 1914 року, після того, як його полк передислокували на російський фронт до Східної Пруссії, став ад'ютантом III батальйону його полку; на цій посаді перебував до 15 вересня 1916 року. Згодом служив у 419-му піхотному полк полковим ад'ютантом. З 2 березня по 12 листопада 1918 року він проходив службу у штабі XVIII армійського корпусу. Після завершення війни повернувся у рідний полк. За час війни відзначений Залізними хрестами обох ступенів, Ганзейським хрестом і австрійським орденом «За військові заслуги».

1919 році Госсбах воював у складі фрайкора проти комуністів в Тюрингії. Потім він продовжив службу в рейхсвері. З жовтня 1927 — у військовому міністерстві Веймарської республіки. З серпня 1934 до до січня 1938 року — ад'ютант (від сухопутних сил) рейхсканцлера Німеччини Адольфа Гітлера. З березня 1937 — оберст. На початку 1938 року Госсбах був свідком того, що до Гітлера прибув Герман Герінг з документами, які підтверджували, що головнокомандувач Сухопутних військ вермахту генерал Вернер фон Фріч, замішаний у гомосексуальних зв'язках. Порушуючи наказ Гітлера, Госсбах передав справу особисто Фрічу, щоб попередити його про висунуті звинувачення. Фріч дав своє слово офіцеру, що це — «нахабна брехня», а Госсбах передав це повідомлення Гітлеру. Через два дні Госсбах був звільнений зі своєї посади, ад'ютанта Гітлера.

З вересня 1938 — командир 82-го піхотного полку 31-ї піхотної дивізії.

26 серпня 1939 року за декілька днів до початку вторгнення німецького вермахту до Польщі, Госсбах здав посаду командира полку оберсту Бертхольду й прийняв посаду начальника штабу XXX армійського корпусу, що очолював генерал артилерії Отто Гартманн. Корпус формувався у Нижньому Рейні у складі армійської групи «А» й призначався для захисту німецько-французького кордону. Вже в кінці вересня Госсбах став начальником штабу II армійського корпусу, яким командував генерал від інфантерії Адольф Штраус.

1 грудня 1939 року оберст Госсбах повернувся на посаду командира 82-го піхотного полку 31-ї дивізії, на чолі якої бився у Французькій кампанії. 7 жовтня 1940 року за бойові заслуги в битвах у Франції нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 22 червня 1941 року полк Госсбаха, що входив до XII армійського корпусу 4-ї польової армії групи армій «Центр», взяв активну участь у німецько-радянській війні. 82-й полк Госсбаха бився в Білорусі, в районі Білостока й Мінська, потім у Смоленській битві та на Московському напрямку.

У лютому — березні 1942 року — в командному резерві, з 1 березня 1942 — генерал-майор. З 1 квітня 1942 — командир 82-ї піхотної дивізії (на південній ділянці Східного фронту). З 1 вересня 1942 — знову в командному резерві.

15 травня 1943 року призначений командиром 31-ї піхотної дивізії, що вела бойові дії в районі Орла. 2 серпня 1943 року став командувачем LVI танкового корпусу. У вересні 1943 — нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. З листопада 1943 — у званні генерал від інфантерії.

З 20 липня 1944 року — командувач 4-ї армії, яка протистояла радянському стратегічному наступу в Білорусі та в Східній Пруссії. 28 січня 1945 року його відсторонили від посади командувача армії, через те, що він порушив наказ фюрера та відступив зі своїми військами через побоювання, що на 4-ту армію чекає доля «другого Сталінграду».

З 29 січня 1945 року — знову в резерві фюрера. 8 квітня 1945 року до міста Геттінген, де перебував Госсбах наблизилися американські війська. Друзі відставного генерала попередили його, що місцевий відділ гестапо та керівництво партії НСДАП в місті збираються заарештувати Госсбаха, якого вважали традиційним противником нацистського режиму. Генерал зустрінув «гостей» з пістолетом у руці, й коли вони з'явилися влаштував стрілянину. В сутичці він примусив нацистів втекти, і буквально невдовзі в Геттінген увійшли американці, яким він здався.

Перебував в американському полоні до 1947 року.

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

ПосиланняРедагувати

ТвориРедагувати

  • Fr. Hoßbach: Einflüsse Immanuel Kants auf das Denken preußisch-deutscher Offiziere. Rundbrief der Albertus-Universität (Göttinger Arbeitskreis), Weihnachten 1953.


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Герхард Бертхольд
 
командир 31-ї піхотної дивізії

20 січня — 24 лютого 1942
Наступник:
генерал-лейтенант
Курт Пфлигер
Попередник:
генерал-майор
Йозеф Легманн
 
командир 82-ї піхотної дивізії

1 квітня — 6 липня 1942
Наступник:
генерал-лейтенант
Альфред Банщ
Попередник:
оберст
Герман Фльорке
 
командир 31-ї піхотної дивізії

15 травня — 2 серпня 1943
Наступник:
оберст
Курт Мохрінг
Попередник:
генерал танкових військ
Фердинанд Шааль
командир LVI танкового корпусу
2 серпня — 14 листопада 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Антон Грассер
Попередник:
генерал-лейтенант
Антон Грассер
командир LVI танкового корпусу
10 грудня 1943 — 14 червня 1944
Наступник:
генерал від інфантерії
Йоханесс Блок
Попередник:
генерал від інфантерії
Курт фон Тіппельскірх
 
Командувач 4-ї армії

18 липня 1944 — 29 січня 1945
Наступник:
генерал від інфантерії
Фрідріх-Вільгельм Мюллер