Вікіпедія

Фролов Микола Михайлович

Микола Михайлович Фролов (1924—1987) — капітан Робітничо-Селянської Червоної Армії, партизан Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Фролов Микола Михайлович
Народження14 жовтня 1924(1924-10-14)
Otkhozheyed, Кірсанівський повітd, Тамбовська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть12 травня 1987(1987-05-12) (62 роки)
Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
ПохованняКишинів
Країна СРСР
ОсвітаДержавний університет Молдови
ПартіяКПРС
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
CMNS: Фролов Микола Михайлович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Микола Фролов народився 14 жовтня 1924 року в селі Отхожеє (нині — Ржаксинський район Тамбовської області)[1] в родині селян. Після закінчення неповної середньої школи працював у колгоспі[2].

У серпні 1942 року Фролов за спрямуванням Ржаксинського райкому ВЛКСМ був призваний на службу в РСЧА, початкову військову підготовку пройшов в Тамбові, потім направлений до спецшколи у Москві, яку закінчив у січні 1943 року (отримавши спеціальність розвідник-мінер), після чого був тимчасово зарахований у резерв, а потім включений в склад організаторської групи з семи осіб, підготовленої для дій за лінією фронту[2].

13 березня 1943 група під командуванням М.А. Кожухаря (до складу якої був включений М. Фролов) десантувалася в Поліській області БРСР і пройшла бойову практику, виконуючи бойові операції спільно з партизанами з'єднання О.М. Сабурова[2].

У квітні 1943 року молодший лейтенант М. Фролов призначений на посаду командира розвідувально-диверсійної групи в партизанському загоні імені С. Лазо [2] 1-го Молдавського партизанського з'єднання. Під керівництвом Фролова було здійснено 14 підривів німецьких ешелонів на перегоні Варшава-Шепетівка[1].

  • у ніч на 4 вересня 1943 на залізничній ділянці Шепетівка — Славута в 3 км на захід від Шепетівки під укіс був пущений ешелон з живою силою, що прямував на схід, розбиті паровоз і 14 вагонів[2]
  • в ніч на 19 вересня 1943 на ділянці зал. ст. Шепетівка — Славута під укіс був пущений ешелон з живою силою, що йшов на схід, розбиті паровоз і 11 вагонів
  • 10 листопада 1943 на залізничній ділянці Шепетівка — Славута під укіс був пущений ешелон з живою силою, що йшов на схід, розбиті локомотив і 5 вагонів
  • 11 листопада 1943 на залізничній ділянці Славута — Шепетівка в 4 км на схід від Славути пущений під укіс ешелон з живою силою і спорядженням, розбиті паровоз та 10 вагонів
  • 13 листопада 1943 — пустили під укіс ешелон з живою силою, розбиті паровоз і 11 вагонів, вбито 160 німецьких солдатів і офіцерів

Після конференції 22 листопада 1943 року в Городницькому лісі, на якій були підведені підсумки діяльності партизанських загонів та шляхи її вдосконалення Фролов призначений на посаду заступника командира з мінно-підривної справи. На початку 1944 року призначений на посаду помічника комісара партизанської бригади по комсомольській роботі[2].

Пізніше, Фролов відзначився в бою при переході залізниці та шосейних доріг Тернопіль — Підволочиськ і в бою біля хутора Біла Корчма[2].

4 березня 1944 року основні сили 1-го Молдавського партизанського з'єднання (у складі яких перебував М. Фролов) зустрілися з наступаючими частинами Червоної армії в районі селища Ланівці[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань у тилу ворога і проявлені при цьому відвагу і геройство» молодший лейтенант Микола Фролов удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу[1].

У 1944 році в званні капітана Фролов звільнений у запас.

Проживав і працював у Кишиневі. У 1952 році закінчив історичний факультет Кишинівського державного університету, був директором Кишинівської російської змінної школи № 2.

Помер 12 травня 1987 року, похований у Кишиневі[1].

Державні нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Фролов Микола Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. ↑ а б в г д е ж и к В. Неретин. Клятву сдержал // Люди легенд. Очерки о партизанах и подпольщиках — Героях Советского Союза. вып. 5., М., Политиздат, 1975. стр.418-429

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Петрухин В. С. На берегах Дуная. — М., 1974.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фролов_Микола_Михайлович&oldid=31632912