Сабуров Олександр Миколайович

Олекса́ндр Микола́йович Сабу́ров (19 липня (1 серпня) 1908(19080801), село Ярушки — 15 квітня 1974, місто Москва) — радянський військовий діяч та діяч органів НКВС (потім МВС) УРСР, Герой Радянського Союзу (18.05.1942), генерал-майор (09.04.1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Сабуров Олександр Миколайович
Сабуров Александр Николаевич
Aleksandr Nikolayevich Saburov.jpg
Народження 19 липня (1 серпня) 1908(1908-08-01)
село Ярушки
Смерть 15 квітня 1974(1974-04-15) (65 років)
місто Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Рід військ НКВС
Партія КПРС
Звання генерал-майор
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
CMNS: Сабуров Олександр Миколайович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в селі Ярушки Іжевського повіту В'ятської губернії (тепер у складі міста Іжевська) в родині робітника. Закінчив 7 класів семирічної школи. З 1922 року працював на будівництвах Іжевська.

У 1927—1931 роках — організатор сільськогосподарської артілі в селі Ярушки, член її правління; потім голова Ярушкинської сільської ради.

У листопаді 1931-1933 роках служив у Червоній армії. У 19331936 роках працював головою колгоспу, потім радгоспу у селі Половецькому Бердичівського району Житомирської області. З 1936 року — політпрацівник у Червоній армії. У 1936-1938 роках служив в органах НКВС. Напередодні Німецько-радянської війни 19411945 років — політичний керівник управління пожежної охорони НКВС у Києві.

У жовтні 1941 очолив радянський партизанський загін. З березня 1942 до квітня 1944 командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях. За особистим розпорядженням Йосипа Сталіна у 1942 року Сабуров увійшов до складу нелегального ЦК КП(б)У. З листопада 1942 року — начальник штабу з керівництва партизанського руху Житомирської області, був членом Житомирського обласного комітету КП(б)У.

  Зовнішні зображення
  http://foto.zhzh.info/_ph/7/2/121264123.jpg

Радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення[1][2].

У серпні 1944 — березні 1951 року — начальник Управління НКВС (МВС) Дрогобицької області. Сабуров був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН, чим активно сприяв утвердженню радянської влади на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору.

У березні 1951 — квітні 1953 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ по Запорізькій області.

У 1953 — грудні 1954 року — начальник Управління служби місцевої протиповітряної оборони МВС УРСР.

4 грудня 1954 — 20 липня 1957 року — начальник Головного управління пожежної охорони МВС СРСР у Москві.

З липня 1957 року — у відставці. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Автор книг «За линией фронта» («За лінією фронту», 1955), «У друзей одни дороги» («У друзів одні дороги», 1963), «Силы неисчислимые» («Сили численні», 1967), «Отвоёванная весна» («Відвойована весна», кн. 1—2, 1968).

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова II ступеня, Богдана Хмельницького I та II ступенів, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня (2.05.1945), орденом Червоної Зірки, декількома медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (31.07.1968).

На честь О. М. Сабурова названо вулиці у Києві (1983), Житомирі (1974). В Росії, в селі Первомайський, що в Удмуртії, на його честь названо середню школу та вулицю.

Оцінка діяльностіРедагувати

У листопаді 2015 року Український Інститут національної пам'яті на підставі Закону України про декомунізацію оприлюднив список прізвищ осіб, в тому числі й чекіста О. Сабурова, які займали керівні посади в комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, репресивних органах і причетні до встановлення режиму сталінізму в Україні, котрий призвів до трагедії українського народу у XX столітті, до масових жертв. Відповідно до цього ж закону, всі вулиці, площі, населені пункти, інші соціально-культурні об'єкти, які носили ім'я Сабурова, змінюються на інші.

ПриміткиРедагувати

  1. Криваві зірниці червоних партизанів. Українська правда. Процитовано 2018-04-12. 
  2. Правда поза часом. Українська правда. Процитовано 2018-04-12. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати