Франческо Кріспі

Франческо Кріспі (італ. Francesco Crispi; 4 жовтня 1818(18181004), Рибера — 11 серпня 1901, Неаполь) — італійський політик і юрист, був одним із лідерів Рісорджименто, двічі прем'єр-міністр Італії.

Франческо Кріспі
Francesco Crispi
італ. Francesco Crispi
Франческо Кріспі Francesco Crispi
Голова Ради Міністрів Італії
29 липня 1887 — 6 лютого 1891
Попередник Агостіно Депретіс
Наступник Антоніо Старабба
15 грудня 1893 — 10 березня 1896
Попередник Джованні Джолітті
Наступник Антоніо Старабба
Народився 4 жовтня 1818(1818-10-04)[1][2]
Рибера, Королівство Обох Сицилій[3][2]
Помер 11 серпня 1901(1901-08-11)[4][2] (82 роки)
Неаполь, Королівство Італія[3][2]
Похований Церква Святого Домініка (Палермо)d
Відомий як політик, дипломат
Країна Королівство Італія
Освіта Університет Палермо
Політична партія Historical Leftd
У шлюбі з Rosalia Montmassond
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Підпис Firma di Francesco Crispi.jpg

БіографіяРедагувати

Він походив з арберешів, давньої албанської меншини в Італії. Франческо Кріспі почав свою професійну кар'єру як юриста у Неаполі. З 1848 по 1849 він брав участь у революційній боротьбі у Королівстві Обох Сицилій. Через підтримку республіканської діяльності Джузеппе Мадзіні, був вигнаний з П'ємонту. Він знайшов притулок на Мальті, де він одружився, а потім у Парижі та Лондоні. Повернувся до Італії у 1859 році, під час франко-австрійської війни. Він був одним з найважливіших членів експедиції, організованої Гарібальді проти Королівства Обох Сицилій. У 1860 році він став одним із засновників сицилійського тимчасового уряду.

З 1861 він працював заступником голови першого італійського парламенту, представляючи крайніх лівих, але у 1864 році він вирішив приєднатися до монархістів. У грудні 1877 обійняв посаду міністра внутрішніх справ в уряді Агостіно Депретіса, але у березні 1878 він подав у відставку через скандал. Він був прем'єр-міністром з січня 1887 по січень 1891, а потім, після Джованні Джолітті, з грудня 1893 по березень 1896. Як затятий прихильник політики Бісмарка, був прихильником Троїстого союзу і сильним противником Франції. Ініціював і підтримував усі зусилля з розширення колоніальної експансії у Східній Африці. Після поразки при Адуа Кріспі подав у відставку. Деякі історики вважають, що його погляди і стиль правління стали моделлю для Беніто Муссоліні.

ПриміткиРедагувати

  1. SNAC — 2010.
  2. а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. а б Криспи Франческо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати