Франц фон Мерсі (нім. Franz von Mercy; бл. 1597 — 3 серпня 1645) — військовий діяч герцогства Баварії та Священної Римської імперії, учасник Тридцятирічної війни, барон. Відомий також як Франсуа де Мерсі.

Франц фон Мерсі
нім. Franz von Mercy
Franz von Mercy.jpg
Прізвисько Der Anzeigende[1]
Народився 1590
Лонгві[2]
Помер 3 серпня 1645(1645-08-03)[3]
Алергайм, Донау-Ріс, Округ Швабія, Баварія[2]
·загиблий у бою
Громадянство
(підданство)
Heiliges Römisches Reich - Reichssturmfahne vor 1433 (Nimbierter Adler).svg Священна Римська імперія
Діяльність офіцер
Учасник Тридцятирічна війна
Членство Fruitbearing Societyd[1]
Титул Барон
Військове звання генерал

ЖиттєписРедагувати

Походив з лотаринзького шляхетського роду де Мерсі. Другий син П'єра Ернеста де Мерсі, губернатора Лонгві, та Анни де Отой Народився близько 1597 року в Лонгві. Поступив на імператорську службу в 1606 році, де отримав перший офіцерський чин.

1631 року перейшов на імператорську службу, отримавши звання оберст-вахтмейстера (на кшталт майора). Перебував під орудою Октавіо Пікколоміні. Того ж року брав участь у битві під Брейтенфельдом, де дістав поранення.

У 1633 році в чині полковника бився на Рейні, успішно захистив Констанцу від шведів на чолі із Густавом Горном. При падінні Брейзаху потрапив у полон до французів, але обміняний і в 1634 році протягом декількох місяців захищав Рейнфельден від Бернгарда Саксен-Веймарського. Стає генерал-вахтмейстером (на кшталт генерал-майора). У складі лотаринзького корпусу імператорської армії під керівництвом Карла IV, герцога Лотарингії, відзначився при облогах Кольмарі 1635 року і Доля 1636 року, а також битві біля Грею.

У 1638 році перейшов на баварську службу в чині фельдцейхмейстера. У 1641 році командував корпусом в Нижньому Пфальці проти герцога Генріха II де Лонгвіля, потім відігнав шведів на чолі із Юганом Банером від Регенсбурга і переслідував їх до Егера в Богемії. У червні того ж року бився при Вольфенбюттелі. 1642 року сприяв вигнання шведів з Богемії.

1643 року стає фельдмаршалом Баварії. Вдало діяв проти французького маршала Жан-Батиста де Гебріана в Швабії та Брейсгау. Потім розбив його наступника генерала Йосію Рантцау в битві біля Тутлінгену, змусивши французів залишити Баварію. Максиміліан I, курфюрст Баварії, призначив його своїм генерал-лейтенантом (це звання відповідало званню генералісимуса), імператор надіслав йому патент фельдмаршала імперії.

У 1644 році на чолі об'єднаної імператорської і баварської армій бився на Верхньому Рейні проти Генріха де Тюренна і Людовика де Конде. Зумів захопити Фрайбург, але потім був атакований об'єднаними силами Конде і Тюренна, внаслідок чого змушений був відступити.

У 1645 році розбив Тюренна у битві біля Мертгенгайма. Але вже через декілька місяців загинув у битві біля Аллергайма, зазнавши поранення від випадкової кулі.

ХарактерРедагувати

Його шанували офіцери й солдати, а також баварське населення. Відрізнявся швидкістю своїх рішень і спокоєм під час битви. Він розділив піхоту на батальйони, щоб зробити їх більш мобільними. Мерсі зменшив кількість пікенірів, зробив артилерію більш мобільною для застосування з іншими родами військ. Почав поєднувати піхоту, кінноту і гармату для взаємної підтримки. Відійшов від звичного для того часу бойового порядку, в якому центр складався лише з піхоти та кінноти з боків.

Сучасники описують Франца фон Мерсі як найбільш безкорисливого командувача всієї Тридцятилітньої війни, який на відміну від інших не збагатився. Його удова з 5 дітьми опинилася в скруті. Тому курфюрст Баварії передав їм усі доходи від міста Інгольштадт.

РодинаРедагувати

Дружина — Анна Маргарита, донька Йоганна Райнера фон Шауенбурга, ландфогта Ортенау.

Діти:

  • Клавдія (1631—1708), дружина графа Бонавентури фон Фуггера, гофмейстера баварського курфюрства
  • Максиміліан Леопольд
  • Петер Ернст (1641—1686), фельдмаршал-лейтенант
  • донька
  • донька

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Martin Ruch: Grimmelshausens «tapferer General» Franz von Mercy und der Mercy'sche Hof in Gengenbach. In: Simpliciana, XXX, 2008, Peter Lang, Frankfurt am Main 2009, S. 157—180.
  • Andreas Pechtl: Nochmals Grimmelshausens «tapferer General» Franz von Mercy. Anmerkungen und Ergänzungen zum Beitrag von Martin Ruch. In: Simpliciana, XXXI, 2009, Peter Lang, Frankfurt am Main 2010, S. 479—504.