Вікіпедія

Франція на пісенному конкурсі Євробачення

Участь Франції у пісенному конкурсі Євробачення

Франція бере участь в Пісенному конкурсі Євробачення щороку з моменту його заснування в 1956, крім 1974 та 1982 років. Французи перемагали на конкурсі 5 разів — у 1958, 1960, 1962, 1969 і 1977 роках.

Франція
Flag
Мовник France 2
Відбір
Національний відбір
  • 1957–1959
  • 1961
  • 1970
  • 1973
  • 1976–1981
  • 1983–1987
  • 1999–2000
  • 2005–2007
  • 2014
  • 2018–2019
  • 2021–2022
Внутрішній відбір
  • 1960
  • 1962–1969
  • 1971–1972
  • 1975
  • 1988–1998
  • 2001
  • 2004
  • 2008–2013
  • 2015–2017
  • 2020
  • 2023–2024
Участь
Участь66
Перший виступ1956
Найкращий результат1-е місце: 1958, 1960, 1962, 1969, 1977
Найгірший результатОстаннє, 26-е місце: 2014
Зовнішні посилання
ЄМССторінка Франції

Учасники Євробачення від Франції

ред.

Умовні позначення

     Переможець
     Друге місце
     Третє місце
     Четверте місце
     П'яте місце
     Останнє місце
     Автоматичний фіналіст
     Не пройшла до фіналу
     Не брала участі
     Відмова/дискваліфікація/скасування конкурсу (якщо країна обрала перед цим учасника)
Рік Місце проведення Виконавець Мова Пісня Переклад Фінал Бали ПФ Бали
1956   Лугано Мате Альтері французька «Le temps perdu» Втрачений час 2-е[a] Н/Д Без півфіналів
Дані Даберсон французька «Il est là» Він там 2-е[a]
1957   Франкфурт-на-Майні Поль Дежарден французька «La belle amour» Красива любов 2-е 17
1958   Гілверсум Андре Клаво французька «Dors, mon amour» Спи, моя любов 1-е 27
1959   Канни Жан Філіпп французька «Oui, oui, oui, oui» Так, так, так, так 3-є 15
1960   Лондон Жаклін Буає французька «Tom Pillibi» Том Пілібі 1-е 32
1961   Канни Жан-Поль Марік французька «Printemps, avril carillonne» Весна, квітневі куранти 4-е 13
1962   Люксембург Ізабель Обре французька «Un premier amour» Перше кохання 1-е 26
1963   Лондон Ален Барр'є французька «Elle était si jolie» Вона була така красива 5-е 25
1964   Копенгаген Рашель французька «Le chant de Mallory» Пісня Меллорі 4-е 14
1965   Неаполь Гі Мардель французька «N'avoue jamais» Ніколи не зізнавайся 3-є 22
1966   Люксембург Домінік Вальтер французька «Chez nous» У нас 16-е 1
1967   Відень Ноель Кордьє французька «Il doit faire beau là-bas» Мабуть там гарно 3-є 20
1968   Лондон Ізабель Обре французька «La source» Джерело 3-є 20
1969   Мадрид Фріда Боккара французька «Un jour, un enfant» Одного разу, дитина 1-е 18
1970   Амстердам Гі Бонне французька «Marie-Blanche» Марі-Бланш 4-е 8
1971   Дублін Серж Лама французька «Un jardin sur la terre» Сад на землі 10-е 82
1972   Единбург Бетті Марс французька «Comé-comédie» Коме-комедія 11-е 81
1973   Люксембург Мартін Клімансо французька «Sans toi» Без вас 15-е 65
1974   Брайтон Дані французька «La vie à vingt-cinq ans» Життя в двадцять п'ять років Відмова від участі
1975   Стокгольм Ніколь Р'є французька «Et bonjour à toi l'artiste» І привіт тобі, художнику 4-е 91 Без півфіналів
1976   Гаага Катрін Феррі французька «Un, deux, trois» Один, два, три 2-е 147
1977   Лондон Марі Міріам французька «L'oiseau et l'enfant» Пташка й дитина 1-е 136
1978   Париж Жоель Превос французька «Il y aura toujours des violons» Завжди будуть скрипки 3-є 119
1979   Єрусалим Анн-Марі Давід французька «Je suis l'enfant soleil» Я — дитина сонця 3-є 106
1980   Гаага Profil французька «Hé, hé M'sieurs dames» Гей, гей, пані та панове 11-е 45
1981   Дублін Жан Габілу французька «Humanahum» Людська планета 3-є 125
1982   Гаррогейт Не брала участь
1983   Мюнхен Гі Бонне французька «Vivre» Жити 8-е 56 Без півфіналів
1984   Люксембург Аннік Тумазо французька «Autant d'amoureux que d'étoiles» Скільки закоханих, стільки і зірок 8-е 61
1985   Гетеборг Роже Бан французька «Femme dans ses rêves aussi» Жінка в його мріях теж 10-е 56
1986   Берген Cocktail Chic французька «Européennes» Європейки 17-е 13
1987   Брюссель Крістін Міньєр французька «Les mots d'amour n'ont pas de dimanche» У слів любові немає неділі 14-е 44
1988   Дублін Жерар Ленорман французька «Chanteur de charme» Чарівна співачка 10-е 64
1989   Лозанна Наталі Пак французька «J'ai volé la vie» Я вкрала життя 8-е 60
1990   Загреб Жоель Урсулл французька «White and Black Blues» Білий та чорний блюз 2-е 132
1991   Рим Аміна французька «C'est le dernier qui a parlé qui a raison» Правий той, хто говорив останнім 2-е 146
1992   Мальме Калі антильська франко-креольська, французька «Monté la riviè» Піднялися по річці 8-е 73
1993   Мілстріт Патрік Фйорі корсиканська, французька «Mama Corsica» Мама Корсика 4-е 121 Kvalifikacija za Millstreet
1994   Дублін Ніна Морато французька «Je suis un vrai garçon» Я справжній хлопчик 7-е 74 Без півфіналів
1995   Дублін Наталі Сантамарія французька «Il me donne rendez-vous» Він призначає мені зустріч 4-е 94
1996   Осло Дан Ар Браз та L'Héritage des Celtes бретонська «Diwanit Bugale» Розвиток дітей 19-е 18 11-е 55
1997   Дублін Фанні французька «Sentiments songes» Почуття мрії 7-е 95 Без півфіналів
1998   Бірмінгем Марі Лен французька «Où aller» Куди йти 24-е 3
1999   Єрусалим Ная французька «Je veux donner ma voix» Я хочу віддати свій голос 19-е 14
2000   Стокгольм Софія Местарі французька «On aura le ciel» У нас буде небо 23-є 5
2001   Копенгаген Наташа Сен-П'єр англійська, французька «Je n'ai que mon âme» У мене є тільки моя душа 4-е 142
2002   Таллінн Сандрін Франсуа французька «Il faut du temps» Це потребує часу 5-е 104
2003   Рига Луїза Байлаш французька «Monts et merveilles» Навороти і свистки 18-е 19
2004   Стамбул Жонатан Серрада іспанська, французька «À chaque pas» З кожним кроком 15-е 40 Член «Великої 4»
2005   Київ Орталь французька «Chacun pense à soi» Кожен думає про себе 23-є 11
2006   Афіни Віржін Пучен французька «Il était temps» Був час 22-е 5
2007   Гельсінкі Les Fatals Picards англійська, французька «L'amour à la française» Французька любов 22-е 19
2008   Белград Себастьян Тельє англійська, французька «Divine» Божественний 19-е 47
2009   Москва Патрісія Каас французька «Et s'il fallait le faire» І якби вам довелося це зробити 8-е 107
2010   Осло Джессі Матадор французька «Allez Ola Olé» Вперед Ола Оле 12-е 82
2011   Дюссельдорф Аморі Вассілі корсиканська «Sognu» Мрія 15-е 82 Член «Великої 5»
2012   Баку Анггун англійська, французька «Echo (You and I)» Ехо (Ти і я) 22-е 21
2013   Мальме Амандін Буржуа французька «L'enfer et moi» Пекло і я 23-є 14
2014   Копенгаген Twin Twin французька «Moustache» Вуса 26-е 2
2015   Відень Ліза Анжель французька «N'oubliez pas» Не забудь 25-е 4
2016   Стокгольм Амір Хаддад англійська, французька «J'ai cherché» Я шукав 6-е 257
2017   Київ Альма англійська, французька «Requiem» Реквієм 12-е 135
2018   Лісабон Madame Monsieur французька «Mercy» Милосердя 13-е 173
2019   Тель-Авів Білаль Ассані англійська, французька «Roi» Король 16-е 105
2020   Роттердам Том Лееб французька, англійська «Mon alliée» («The Best in Me») Мій союзник (найкраще в мені) Конкурс скасовано через COVID-19 X
2021   Роттердам Барбара Праві французька «Voilà» Вуаля 2-е 499
2022   Турин Алван і Ahez бретонська «Fulenn» Іскра 24-е 17
2023   Ліверпуль Ла Зарра французька «Évidemment» Очевидно 16-е 104
2024   Мальме Сліман французька «Mon amour» Моя любов 4-е 445
2025   Базель

Країна-господар

ред.
Рік Місто Місце Ведучі
1959 Канни Palais des Festivals et des Congrès[en] Жаклін Жубер[en]
1961
1978 Париж Palais des congrès de Paris[en] Деніз Фабр[en] та Леон Зітрон[en]

Нагороди

ред.

Премія Марселя Безансона

ред.
Рік Категорія Пісня Виконавець(ці) Результат Бали Місце проведення Прим.
2002 Приз преси «Il faut du temps» Сандрін Франсуа 5-е 104   Таллінн [1]
2009 Мистецький приз[b] «Et s'il fallait le faire» Патрісія Каас 8-е 107   Москва [2]
2011 Приз композиторів «Sognu» Аморі Вассілі 15-е 82   Дюссельдорф [3]
2018 Приз преси «Mercy» Madame Monsieur 13-е 173   Лісабон [4]
2021 Приз преси
Мистецький приз[c] 		«Voilà» Барбара Праві 2-е 499   Роттердам [5]

Переможці OGAE

ред.
Рік Пісня Виконавець(ці) Результат Бали Місце проведення Прим.
2016 «J'ai cherché» Амір Хаддад 6 257   Стокгольм [6]

Пов'язана участь

ред.

Диригенти

ред.

До 1999 року, коли на конкурсі використовувався оркестр, було обов'язкова присутність диригента, якщо країна його використовувала. Мовники могли надавати власних диригентів або звернутися до послуг диригента, призначеного мовником країни-господарки.[7] Диригенти, які керували оркестром під час французьких заявок кожного року, перераховані нижче.

Рік Диригент Музичний керівник Нотатки Прим.
1956 Франк Пурсель Н/Д [8]
1957
1958
1959 Франк Пурсель [d]
1960 Н/Д
1961 Франк Пурсель [e]
1962 Н/Д
1963
1964
1965
1966
1967
1968 Ален Горагер
1969 Франк Пурсель
1970 [9]
1971
1972
1973 Жан Клодрік
1974 Жан-Клод Петі [f]
1975 Жан Музі
1976 Тоні Ралло
1977 Раймон Доннез
1978 Ален Горагер Франсуа Раубер
1979 Гі Маттеоні Н/Д
1980   Сільвано Санторіо [10]
1981 Девід Спрінфілд
1983 Франсуа Раубер
1984
1985 Мішель Бернхольк
1986 Жан-Клод Петі
1987
1988 Гі Маттеоні
1989
1990 Режи Дюпре
1991 Жером Піллеман
1992 Магді Васко Новеррас
1993 Крістіан Краверо
1994 Ален Горагер
1995 Мішель Бернхольк
1996   Фіахра Тренч
1997 Режи Дюпре
1998   Мартін Кох [g]

Глави делегації

ред.
Рік Глава делегації Прим.
2002—2012 Бруно Берберес [11]
2013—2015 Фредерік Валенчак [12]
2016—2018 Едоардо Грассі [13]
2019 Стівен Клеріма [13]
2020— Александра Редде-Аміель [14][15]

Коментатори та речники

ред.
Рік Коментатор Речник Прим.
Фінал Півфінал
1956 Мішель Ребел Без півфіналів Без речників [16]
1957 Роберт Бове Клод Дарже [17]
1958 П'єр Чернія Арман Лану [18]
1959 Клод Дарже Маріанна Лесен [19]
1960 П'єр Чернія Арман Лану [20]
1961 Роберт Бове [21]
1962 П'єр Чернія Андре Вальмі
1963 Арман Лану
1964 Роберт Бове Жан-Клод Массульє
1965 П'єр Чернія [22]
1966 Франсуа Дегельт
1967 П'єр Чернія [23]
1968
1969
1970
1971 Жорж де Кон Без речників
1972 П'єр Чернія
1973
1974 Не брала участь
1975 Жорж де Кон Марк Менант
1976 Жан-Клод Массульє
1977 Жорж де Кон
1978 Леон Зітрон Патріс Лаффонт [24]
1979 Марк Менант Фаб'єн Егаль
1980 Патрік Сабатьє
1981 Деніз Фабр
1982 Андре Торрент Не брала участь
1983 Леон Зітрон Ніколь Андре
1984
1985 Патріс Лаффонт Клементін Селарі
1986 Патриція Лезьє
1987 Патрік Сімпсон-Джонс Лайонель Кассан
1988 Лайонель Кассан Кетрін Цейлак
1989 Марі-Анж Нарді
1990 Річард Адаріді Валері Моріс
1991 Леон Зітрон Даніела Лумброзо
1992 Тьєррі Беккаро Олів'є Мінь
1993 Патріс Лаффонт
1994 Лоран Ромейко
1995 Олів'є Мінь Тьєррі Беккаро
1996 Лоран Брумхед
1997 Фредерік Феррер й Марі Міріам
1998 Кріс Мейн, Лаура Мейн Марі Міріам
1999 Жульєн Леперс
2000
2001 Марк-Олів'є Фогіель, Дейв Корін Ерме
2002 Марі Міріам
2003 Лоран Рюк'є, Ізабель Мерго Сандрін Франсуа
2004 Лоран Рюк'є, Ельза Фаєр Не транслювали Алекс Тейлор
2005 Жульєн Леперс, Гі Карльє Пеггі Олмі Марі Міріам
2006 Мішель Друкер, Клоді Сіар Пеггі Олмі, Ерік Жан-Жан Софі Жовіллард
2007 Жульєн Леперс, Текс Пеггі Олмі, Ян Реноард Ванесса Долмен
2008 Жульєн Леперс, Жан-Поль Готьє Сиріл Хануна
2009 Сиріл Хануна, Жульєн Курбе Ян Реноард
2010 Сиріл Хануна, Стефан Берн Одрі Шово
2011 Лоран Бойє, Катрін Лара Одрі Шово, Бруно Берберес Сиріл Феро
2012 Сиріл Феро, Мірей Дюма Аморі Вассілі
2013 Марін Віньє
2014 Сиріл Феро, Наташа Сен-П'єр Елоді Суйго
2015 Стефан Берн, Маріанна Джеймс Марева Галантер, Жеремі Парайр Віржині Гійом
2016 Маріанна Джеймс, Джарі Елоді Ґоссен
2017 Стефан Берн, Маріанна Джеймс, Амір Хаддад
2018 Стефан Берн, Крістоф Віллем, Альма Крістоф Віллем, Андре Манукян
2019 Стефан Берн, Андре Манукян Сенді Ерібер, Андре Манукян Юлія Молхоу [25][26]
2021 Стефан Берн, Лоуренс Бокколіні Лоуренс Бокколіні Карла
2022 Елоді Ґоссен [27][28]
2023 Анггун, Андре Манукян Ангунн [29][30][31][32]
2024 Нікі Долл Наташа Сен-П'єр [33][34]

Статистика голосувань (1956—2009)

ред.

Франція дала найбільше очок:

ред.
Місце Країна Очок
1   Ізраїль 151
2   Велика Британія 145
3   Туреччина 134
4   Португалія 128
5   Іспанія 105

Франція отримала найбільше очок від:

ред.
Місце Країна Очок
1   Швейцарія 139
2   Норвегія 130
3   Нідерланди 119
4   Ірландія 117
5   Німеччина 110

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Marcel Bezençon Awards. eurovision.tv. 2 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  2. ↑ Klier, Marcus (18 травня 2009). The Eurovision 2009 Marcel Bezençon Awards. esctoday.com. Процитовано 8 грудня 2019.
  3. ↑ Winners of the Marcel Bezençon Awards. eurovision.tv. 16 травня 2011. Процитовано 8 грудня 2019.
  4. ↑ Here are the winners of the Marcel Bezençon Awards 2018!. eurovision.tv. 12 травня 2018. Процитовано 8 грудня 2019.
  5. ↑ The Marcel Bezençon Award. 22 травня 2021. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 22 травня 2021. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Cobb, Ryan (21 квітня 2017). Analysing ten years of OGAE voting: "Underneath the fan favourite bias is a worthwhile indicator". escxtra.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-08 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Rules of the 43rd Eurovision Song Contest, 1998 (PDF). Європейська мовна спілка (ЄМС). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2019. Процитовано 15 березня 2021.
  8. ↑ Roxburgh, Gordon (2012). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. One: The 1950s and 1960s. Prestatyn: Telos Publishing. с. 93—101. ISBN 978-1-84583-065-6.
  9. ↑ Roxburgh, Gordon (2014). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. Two: The 1970s. Prestatyn: Telos Publishing. с. 142—168. ISBN 978-1-84583-093-9.
  10. ↑ Roxburgh, Gordon (2016). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. Three: The 1980s. Prestatyn: Telos Publishing. ISBN 978-1-84583-118-9.
  11. ↑ Jordan, Paul (28 січня 2018). Find out who is on Germany's global team for Eurovision 2018. eurovision.tv. Процитовано 17 грудня 2019.
  12. ↑ Granger, Anthony (24 вересня 2019). France: Edoardo Grassi new Head of Delegation. eurovoix.com. Процитовано 5 грудня 2019.
  13. ↑ а б Farren, Neil (4 жовтня 2018). France: Steven Clerima Revealed as New Head of Delegation. eurovoix.com. Процитовано 5 грудня 2019.
  14. ↑ Farren, Neil (6 грудня 2019). France: Steven Clerima Steps Down as Head of Delegation. eurovoix.com.
  15. ↑ Jiandani, Sanjay (22 червня 2020). France: France 2 confirms participation at ESC 2O21 with national final. ESCToday. Процитовано 27 червня 2020.
  16. ↑ Télévision. Radio Cinéma Télévision (фр.). № 331. 20 травня 1956. с. 10. ISSN 0481-5920. OCLC 474508236.
  17. ↑ Le Journal de la Télévision. Radio – Je vois tout (фр.). Lausanne, Switzerland: Héliographia SA. 28 лютого 1957. с. 18. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022 — через Scriptorium Digital Library.
  18. ↑ 3ème Concours Eurovision de la chanson 1958 (Television production) (фр.). Hilversum and Paris: Nederlandse Televisie Stichting and Radiodiffusion-Télévision Française. 12 березня 1958 — через Institut national de l'audiovisuel.
  19. ↑ Arbois, Janick (13 березня 1959). Un piètre Grand Prix Eurovision de la chanson. Le Monde (фр.). с. 13. ISSN 0395-2037. OCLC 224461606. Процитовано 6 серпня 2023 — через ProQuest.
  20. ↑ 5ème Concours Eurovision de la chanson 1960 [Eurovision Song Contest 1960] (Television production) (фр.). Paris and London: Radiodiffusion Télévision Française ; British Broadcasting Corporation. 5 березня 1960 — через Institut national de l'audiovisuel.
  21. ↑ Samedi 18 Mars. Télérama. № 582. 12 березня 1961. с. 24.
  22. ↑ Radio-Télévision. Luxemburger Wort (фр.) (нім.). 20 березня 1965. с. 22. OCLC 1367783899. Процитовано 8 серпня 2023.
  23. ↑ Radio-Télévision. Le Monde (фр.). 31 березня 1967. с. 26. ISSN 0395-2037. OCLC 224461606. Процитовано 12 серпня 2023 — через ProQuest.
  24. ↑ Didi, Franklin (22 квітня 1978). 350 millions de téléspectateurs et 200 policiers. Télé 7 Jours (French) . с. 28—29.
  25. ↑ FRANCE 2019 : Stéphane Bern, André Manoukian et Sandy Héribert aux commentaires. eurovision-fr.net (фр.). 20 березня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  26. ↑ Herbert, Emily (26 квітня 2019). France: Julia Molkhou Revealed as Eurovision 2019 Spokesperson. eurovoix.com. Процитовано 6 грудня 2019.
  27. ↑ FRANCE 2022 : Stéphane Bern et Laurence Boccolini reconduits pour Eurovision France. Eurovision-fr.net (фр.). 26 липня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
  28. ↑ Farren, Neil (13 квітня 2022). France: Élodie Gossuin Revealed as Eurovision 2022 Spokesperson. Eurovoix (брит.). Процитовано 13 квітня 2022.
  29. ↑ Eurovision. France Télévisions. Процитовано 18 квітня 2023.
  30. ↑ Concours Eurovision de la chanson 2023 - Les demi-finales [Eurovision Song Contest - The semi-finals]. francetvpro.fr (фр.). France Télévisions. Процитовано 18 квітня 2023.
  31. ↑ Granger, Anthony (19 квітня 2023). France: Eurovision 2023 Commentators Announced Including Anggun. Eurovoix.
  32. ↑ Eurovision 2023. francetvpro.fr (фр.). France Télévisions. Процитовано 6 травня 2023.
  33. ↑ Farren, Neil (26 березня 2024). France: Eurovision 2024 Broadcast Plans and Commentators Revealed. Eurovoix. Процитовано 26 березня 2024.
  34. ↑ Andersson, Rafaell (4 травня 2024). France: Natasha St-Pier Announced as Spokesperson for Eurovision 2024. Eurovoix. Процитовано 4 травня 2024.

Нотатки

ред.
  1. ↑ а б Точні результати першого конкурсу 1956 року невідомі, оскільки було оголошено лише переможця. На офіційному сайті «Євробачення» всі інші країни-учасниці на другому місці.
  2. ↑ Визначалось попередніми переможцями.
  3. ↑ Визначалось коментаторами різних країн.
  4. ↑ Також диригував для Австрії, Німеччини, Монако, Швеції та Швейцарії.
  5. ↑ Також диригував для Австрії та Німеччини.
  6. ↑ Був оголошений диригентом ще до відмови Франції від участі.
  7. ↑ Деригував невеликою стрункою оранжування, доданою під час репетицій. Фактично, він не взяв традиційний диригентський смичок.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франція_на_пісенному_конкурсі_Євробачення&oldid=43921161