Вікіпедія

Францішак Карю

Францішак Карю
Францішак Ксаверій Карю
Францішак Карю
Народження10 грудня 1731(1731-12-10)
Смерть30 липня 1802(1802-07-30) (70 років)
Полоцьк, Полоцький повіт, Російська імперія
° бронхіальна астма
Релігіякатолицтво
КраїнаБілорусь
ДіяльністьГенеральний вікарій, архітектор
Праця в містахПолоцьк, Орша
Архітектурний стильбароко
ЗакладПолоцький єзуїтський колегіум і Оршанський єзуїтський колегіум

Францішак Карю (біл. Францішак Ксаверый Караў, пол. Franciszek Ksawery Kareu (Karü), лат. Franciscus Xaverius Kareu; 10 грудня 1731, Орша, тепер Оршанський район, Вітебська область, Білорусь — 30 липня 1802, Полоцьк)  — білоруський архітектор, представник архітектури бароко; педагог. Професор архітектури[1]. Генеральний вікарій Товариства Ісуса (1799—1802).

Біографія

ред.

Народився в англійській родині, яка осіла в Білорусі. У 1754 р. приєднався до ордену єзуїтів. Навчався в єзуїтських колегіумах Орші та Пінська (тут у 1762 році був висвячений на священника), а потім у Полоцьку під керівництвом професора Гавриїла Ленкевича вивчав архітектуру. Місіонер в Мінську і Фащовцях (1763—1765), Слуцьку (1767—1768), був префектом будівництва в Несвізькому єзуїтському колегіумі (1765—1768)[2].

У 1768 році він почав викладати в Полоцькому єзуїтському колегіумі спочатку як професор філософії та математики і префект будівництва (1768–1772), а потім як професор архітектури (1772–1773) та теології (1775 –1778). У вирішальні для Товариства Ісуса роки після публікації Касаційного брева Dominus ac Redemptor (1773) працював під керівництвом Станіслава Черневича та Гавриїла Лянкевича заради Ордена[2].

З 1779 р. — віце-ректор, а з 1782 р. — ректор Оршанського єзуїтського колегіуму і одночасно провінціал Білорусі[1]. З 1785 р. — помічник генерального вікарія Гавриїла Ленкевича. 1 жовтня 1785 року був головою комісії (входили також Гераній Віхерт, Міхал Боровський та Габріель Грубер), обраний Другою Полоцькою генеральною конгрегацією для проведення шкільної реформи в єзуїтських колегіумах. За рік був розроблений «План занять» (Ratio Studiorum), який розширив сферу викладання точних наук та сучасних мов у цих навчальних закладах[3].

У 1786—1799 рр. — ректор Полоцького колегіуму[4]. Під час його керування в колегіумі почала працювати друкарня, яка відіграла важливу роль у діяльності білоруських єзуїтів[2][5].

Після смерті в листопаді 1798 року Гавриїла Ленкевича з дозволу імператора Павла I Ф. Карев скликав третю Полоцьку загальну конгрегацію, яка одностайно його обрала генеральним вікарієм[6]. Після затвердження ордену єзуїтів у Російській імперії папою Пієм VII у березні 1801 року (бреве Catholicae fidei) став генералом Товариства Ісуса в Росії. Завдяки його активній участі єзуїти отримали церкву св. Катерини в Петербурзі (1800) та відкрили в столиці державні школи (1801) та гуртожитки (1802).

Керував будівництвом єзуїтської церкви в Полоцьку[1]. У 1763—1764 роках брав участь у монументально-декоративному оздобленні єзуїтської церкви в Мінську[7]. Відновив Оршанську церкву та збудував особняк для відпочинку місцевих єзуїтів. У полоцькому передмісті збудував церкву для вірних церкву Гробу Господнього[2].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Караў Францішак. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 8: Канто — Кулі / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 8. — 576 с. — 10 000 екз. — ISBN 985-11-0035-8. — ISBN 985-11-0144-3 (т. 8).
  2. ↑ а б в г Grzebień, L. (Ed.), Encyklopedia Wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1996.
  3. ↑ Załęski, S. Jezuici w Polsce porozbiorowej 1773—1905. Cz. 1 : 1773—1820 / S. Załęski — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1907. — s. 208—209.
  4. ↑ Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. — Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. — s. 133.
  5. ↑ Баўтовіч, М. Кнігадрук у Полацку ад . да . / М. Баўтовіч // Кнігадрук у Полацку (1774—1829): Бібліяграфічнае выданне / укладальнік М. Баўтовіч. — Полацк: Выдавецкая ініцыятыва «Полацкая ляда», 2018. — С. 11–22.
  6. ↑ Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — С. 136.
  7. ↑ Тамара Габрусь. Наша «езуіцкае» барока

Література

ред.
  • Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — 427 с.
  • Инглот, М. Общество Иисуса в Российской Империи (1772—1820 гг.) и его роль в повсеместном восстановлении Ордена во всем мире / М. Инглот ; пер. А. Н. Коваля. — М. : Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2004. — 632 с. ISBN 5-94242-010-6.
  • Караў Францішак. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш.. — Мн.: БелЭн, 1999. — Т. 8: Канто — Кулі. — 576 с. — ISBN 985-11-0144-3 (т. 8), ISBN 985-11-0035-8.
  • Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. — Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. — 288 s.
  • Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 s.
  • Załęski, S. Jezuici w Polsce porozbiorowej 1773—1905. Cz. 1 : 1773—1820 / S. Załęski — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1907. — 517 s.
Попередник:
Габріель Ленкевич 		Генерал Товариства Ісуса
1799—1802 		Наступник:
Габріель Грубер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Францішак_Карю&oldid=38220582