Вітебське воєводство

Ві́тебське воєво́дство (лат. Palatinatus Vitebsciensis, пол. Województwo witebskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Ливтовського та Речі Посполитої. Існувало в 15081772 роках. Створене на основі земель Вітебського князівства. Після Люблінської унії 1569 року входило до складу Литовської провінції. Належало до регіону Литва. Розташовувалося в північній частині Речі Посполитої, на північному сході Литви. Головне місто — Вітебськ. Очолювалося вітебськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Вітебську. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 2 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&024600.&&&&0024 600 км². В середині 17 століття населення нараховувало &&&&&&&&&0543000.&&&&00543 000 осіб[1]. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої, утворена була Вітебська провінція. Частина території воєводства увійшла до складу Слонімського намісництва Російської імперії.

Вітебське воєводство

Województwo witebskie

Recueil d'armoiries polonaises COA of Vitebsk Voivodeship.png
Banner of Viciebsk Voivodeship.svg
Герб Прапор
воєводство у 1619 р.
воєводство у 1619 р.
Гімн:
Богородиця
місто Вітебськ
Найбільше місто Орша, Могильов,
Друцьк, Борисов,
Невель
Країна POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg ВКЛ
край Біла Русь
федерація Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Межує з: Полоцьке воєводство,
Мінське воєводство,
Мстиславське воєводство,
Смоленське воєводство
Офіційна мова білоруська, руська,
церковнослов'янська;
від 1385 ще латина,
від 1569 — польська
Населення
 - повне литвини, білорусини
Етнікон вітебці
Площа
 - повна 24 600 км²
Дата заснування 1503
окупація Російською імперією 1772
 - раніше відомий як князівство
Vitebsk Voivodeship within Lithuania in the 17th century.png

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Вітебське воєводство

Адміністративний поділРедагувати

У 1508—1566 роках воєводство складалося з Вітебського, Єзерищенського, Усвятського[ru] і Оршанського намісництв, а також удільного Друцького князівства.

З 1566 року воєводство ділилося на два повіти:

З 1772 року утворена Вітебська провінція замість воєводства, з 1802 р. — Вітебська губернія.

Посадові особиРедагувати

Шляхта воєводства мала право запропонувати правителеві кандидата на посаду воєводи[2]. Подібним привілеєм у Великому князівстві Литовськім, загалом у Речі Посполитій користувалося Полоцьке воєводство та Жмудське князівство.

У 1772—1795 рр. у період поділу Речі Посполитої були

  • підкоморій Вітебського воєводства (1777) — Гурко-Ромейко Йосип (Юзеф)
    • каштелян (1752—1774) — Сіруть Симон
    • каштелян (1774—1781) — Прозор Юзеф
    • каштелян (1781—1787) — Косаковський Михайло
    • каштелян (1787—1790) — Фьолькерзамб Адам Евальд
    • каштелян (1790—1793) — Ржевуський Адам
    • каштелян (1793—1795) — Кужинецький Ігнатій
  • воєвода вітебський (1752—1781) — Сологуб Юзеф Антоній
  • воєвода (1781—1787) — Прозор Юзеф
  • воєвода (1787—1794) — Косаківський Михайло

КаштеляниРедагувати

ВоєводиРедагувати

Докладніше: Вітебські воєводи

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (біл.) Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах // Сагановіч Г. Невядомая вайна: 1654—1667. — Мінск: Навука і тэхніка, 1995.
  2. (пол.) (лат.)Volumina legum t.6s.42

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати