Францисканський монастир (м. Оребич)

Монастир Діви Марії — Цариці ангелів (хорв. Samostan Gospe od Anđela) — католицький францисканський монастир у Хорватії на півострові Пелєшаць, на відстані 2 км на захід від міста Оребич.

Францисканський монастир
42°58′41″ пн. ш. 17°09′14″ сх. д. / 42.97805556002777649° пн. ш. 17.15388889002777972° сх. д. / 42.97805556002777649; 17.15388889002777972Координати: 42°58′41″ пн. ш. 17°09′14″ сх. д. / 42.97805556002777649° пн. ш. 17.15388889002777972° сх. д. / 42.97805556002777649; 17.15388889002777972
Мапа

CMNS: Францисканський монастир у Вікісховищі

Історія ред.

 
Кладовище і монастир на задньому плані

Монастир заснований наприкінці XV століття. У 1481 році сенат республіки Рагуза, якій належав Оребич з 1333 по 1806 рік, проголосував за виділення коштів на будівництво обителі в Трстеніце (колишня назва Оребича), яке було доручено Міхочу Радишичу[1]. Сучасна будівля монастирської церкви побудована в 1534 році, інші будівлі монастиря в ході історії багато разів перебудовувалися.

Розташування ред.

Монастир знаходиться на висоті 152 м над рівнем моря. Нижче монастиря знаходиться крутий схил, що спускається до Пелєшацької протоки, що відокремлює півострів Пелєшац від острова Корчула. Монастир оточений густим сосновим лісом, а від самої будівлі відкривається мальовничий вид на протоку і старе місто Корчулу. Кипарисовий гай та частина лісу, що оточують монастир, знаходяться під охороною як природна пам'ятка.

Домінантою монастиря є церква, побудована на початку XVI століття в готично-ренесансному стилі[1] і освячена 17 травня 1534 року. Єдиний архітектурний комплекс з будівлею церкви становить одноповерхова будівля монастиря, чотири корпуси якого утворюють клуатр. У монастирській церкві зберігається різьблений образ Діви Марії авторства Ніколи Флорентинця.

Поруч із монастирем розташований цвинтар, на якому, в числі інших, поховано багато нащадків моряків (Оребич у Середньовіччя було містом моряків). За старовинною традицією, судна, що проходять Пелєшацькою протокою попід монастирем, дають триразовий гудок, на що монахи відповідають ударами у дзвони[2].

Примітки ред.

Посилання ред.