Вікіпедія

Пелєшаць

півострів у Хорватії на Адріатичному морі

42°55′30″ пн. ш. 17°24′13″ сх. д. / 42.925° пн. ш. 17.40361111° сх. д. / 42.925; 17.40361111

Пелєшаць
Зображення
Країна  Хорватія
Адміністративна одиниця Дубровницько-Неретванська жупанія
Розташовується на водоймі Адріатичне море
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Пелєшаць у Вікісховищі
Положення Пелєшаця у Хорватії
Південний берег півострова

Пелєшаць (хорв. Pelješac, італ. Sabioncello) — півострів у південній частині Хорватії, що має довжину 70 км і ширину від 3 до 8 км. З материком Пелєшаць сполучений вузьким перешийком, на якому розташовано місто Стон. Від материка півострів відокремлюється Неретванською затокою, від острова Млєт — Млєтською протокою, а від острова Корчула — відносно вузькою Пелєшацькою протокою. Найвища точка півострова — гора Св. Іллі (961 м), біля підніжжя якої розташовано місто Оребич.

В адміністративному плані півострів розділений на чотири громади, що входять в жупанію Дубровник-Неретва. Основні населені пункти — Оребич (4165 осіб на 2001 рік), Стон (2605 осіб) і Трпань (871 особа).

Економіка і транспорт

ред.

Південний, м'який клімат півострова, а також родючі ґрунти роблять його одним із головних центрів виноградарства і вирощування апельсинів та лимонів у Хорватії. Відомі хорватські вина Дингач, Поступ, Світи Ана виробляються саме на Пелєшаці. Столиця виноробства на півострові — містечко Потом'є.

Пелєшаць (особливо міста Стон і Малий Стон) також є хорватським центром вирощування устриць і мідій. Настільки сприятливі умови для вирощування цих молюсків пояснюються зниженою солоністю води в Неретвянській затоці через впадання в нього повноводної річки Неретва. Як і острови Далмації, Пелєшаць — привабливе курортне місце.

Півострів сполучений поромними лініями з материком (Трпань — Плоче) і з островом Корчула (Оребич — Корчула).

Для з'єднання півострова з основною територією Хорватії збудовано Пелєшацький міст. До введення його в експлуатацію по суші по хорватській території в Дубровник потрапити було не можна, оскільки 9-кілометрова ділянка узбережжя належить Боснії і Герцеговині. Будівництво моста, що почалося, було припинене після протестів уряду Боснії і Герцеговини, що заявляла, що міст заважатиме великим суднам заходити в боснійський порт Неум. Після переговорів, що визначили параметри мосту, які влаштують обидві сторони, будівництво відновлено. Урочисте завершення його будівництва відбулося 29 липня 2021 року[1]. Повністю роботи на ньому завершилися 26 липня 2022 року, і того ж дня його відкрили для автомобільного руху[2].

Пам'ятки

ред.
  • Оребич — місто моряків. Незважаючи на відносно невеликі розміри, вже в XIX столітті Оребич був другим після Рієки портом Далмації. Морський музей, експонати якого розповідають про історію мореплавання в Далмації. На захід від міста розташований старовинний францисканський монастир (XV століття), поряд із ним старовинне кладовище моряків.
  • Стон — місто при з'єднанні Пелєшаця з материком. Розуміючи стратегічну важливість цього місця, перші укріплення тут будували ще римляни. Рагузька республіка, якій місто і півострів належали в Середньовіччя, побудувала на навколишній горі потужну фортецю (XIV—XVI ст.) з довгими й товстими стінами, яка давала змогу контролювати весь регіон. Захист Стону був також важливий через солевидобуток, доходи від якого складали значну частину бюджету республіки. Окрім фортеці, у місті чимало інших цікавих будівель. Насамперед це готичні й ренесансні палаци і будівлі XV—XVI ст.

Примітки

ред.
  1. ↑ У Хорватії добудували міст, який з'єднав розділені частини країни. hromadske.ua (укр.). 29 липня 2021. Процитовано 3 січня 2023.
  2. ↑ Хорватія відкриває міст в обхід Боснії, щоб з’єднати розділені частини країни. www.eurointegration.com.ua (укр.). Процитовано 3 січня 2023.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пелєшаць&oldid=42087644