Корчула (хорв. Korčula, слухати, італ. Curzola Курцола) — місто в Хорватії, найбільший населений пункт однойменного острова в Адріатичному морі біля Далматинського узбережжя. Населення міста — 3 126 осіб (2001).

Корчула
хорв. Korčula
Панорама частини Корчули
Панорама частини Корчули
Панорама частини Корчули
Основні дані
42°57′42″ пн. ш. 17°08′09″ сх. д. / 42.961666666694775° пн. ш. 17.135833333360778852° сх. д. / 42.961666666694775; 17.135833333360778852Координати: 42°57′42″ пн. ш. 17°08′09″ сх. д. / 42.961666666694775° пн. ш. 17.135833333360778852° сх. д. / 42.961666666694775; 17.135833333360778852
Країна Хорватія Хорватія
Регіон Дубровницько-Неретванська жупанія
Площа 112,4 км²[1] і 4,9 км²[1]
Населення 3 126 (2001)
Висота НРМ 1 м
Географічна зона Корчула
Назва мешканців італ. curzolani
Телефонний код (+385) 20
Часовий пояс UTC+2 і UTC+1
GeoNames 3197710
OSM r8796473  ·R
Поштові індекси 20 260
Міська влада
Мер міста Мірко Духович
Вебсайт www.korcula.hr
Мапа
Мапа
Корчула. Карта розташування: Хорватія
Корчула
Корчула
Корчула (Хорватія)


CMNS: Корчула у Вікісховищі

Географія ред.

Місто Корчула розташоване на північно-східному узбережжі острова. Автомобільні шляхи ведуть з міста на схід у бік селища Лумбарда і на захід у бік Вела-Луки. Місто розташоване на півострові, який видається в Пелєшацьку протоку, що відокремлює острів Корчула від півострова Пелєшаць.

Клімат ред.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26.7 °C (80 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 8.9 °С (48 °F).[2]

Клімат Корчули
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 10 10 12,8 17,2 22,2 27,2 30 27,8 23,9 20 15 11,1 18,9
Середня температура, °C 8,9 8,9 11,1 15 19,4 23,9 26,7 25 21,7 18,3 13,9 9,4 16,9
Середній мінімум, °C 7,2 7,2 8,9 12,2 16,1 20 22,8 22,2 18,9 16,1 12,2 7,8 14,3
Норма опадів, мм 109 97 92 81 63 57 37 50 76 104 134 136 1036
Днів з опадами 13 12 13 13 11 10 7 8 9 11 13 14 134
Джерело: Weatherbase

Історія ред.

Корчула є одним з найстаріших міст Адріатики. На місці міста існувало давньогрецьке, а потім римське поселення.

Протягом XIIXV століть Корчула багато разів переходила з рук у руки. Містечком (і островом) управляли місцеві слов'янські князьки, Венеційська республіка, Угорщина, Генуезька республіка, Корчула навіть мала нетривкий період незалежності, належала Рагузькій республіці, доки 1420 року остаточно не підпала під контроль венеційців. У період незалежності на Корчулі 1214 року був виданий т.зв. Корчуланський статут — звід законів, який визначив статус острова і став одним з найстаріших з відомих у історії юридичних документів Далмації[3].

 
Князівська башта і міські фортечні мури Корчули

Згідно з місцевою традицією, саме в місті Корчула в 1254 році народився великий мандрівник Марко Поло[4]. В 1298 році поряд із островом відбулася морська битва між флотами Генуї та Венеції, що закінчилася перемогою генуезців. Марко Поло, можливо, брав участь у цій битві на боці венеційців, був узятий у полон і відвезений до Генуї, де у в'язниці і надиктував книгу про свої подорожі[4].

У 1797 році Венеційська республіка була розділена між Францією та Габсбурзькою імперією. Корчула відійшла Габсбургам, проте під час наполеонівських воєн у 1806 році острів був зайнятий французами і включений до складу французької імперії. В 1807 році Корчула була взята об'єднаними силами чорногорців і російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна[5][6], проте після завершення війни в 1815 році містечко і весь острів, разом з далматинським узбережжям відійшла Австрії.

В 191821 роках місто (й острів) окупували італійці, після першої світової війни вони стали частиною Королівства Югославії. Під час другої світової війни острів і поселення на ньому знову зайняли італійці. Вузькою Пельєшацькою протокою, як і в Середні віки, проліг державний кордон, тільки тепер не між Венецією і Рагузькою республікою, а між Італією й Незалежною Державою Хорватія усташів. На острові активно діяв антифашистський партизанський рух і до 1943 року партизани повністю встановили контроль над Корчулою. Після нетривалого вторгнення на острів німецьких військ, у 1944 році він був повністю звільнений.

Після закінчення війни Корчула увійшла до складу Хорватії, на той час одну з республік СФРЮ. Після розпаду останньої в 1990 році острів став частиною незалежної Хорватії.

Населення ред.

Населення громади за даними перепису 2011 року становило 5 663 осіб[7]. Населення самого міста становило 2 856 осіб.[7]

Динаміка чисельності населення громади[8]:

Динаміка чисельності населення міста[8]:

Населені пункти ред.

До громади Корчула також входять:

Пам'ятки і традиції ред.

Старе місто Корчули — чудово збережений взірець середньовічного далматинського міста з вузькими вуличками та старовинними будівлями. Зведене здебільшого у венеційський період:

 
Виконання морешки в Корчулі, лютий 2006
  • Собор святого Марка (побудований у 1301 році, перебудовувався аж до 1806 року) — поєднує елементи готики й ренесанса.
  • Фортечні мури — найстаріша споруда міста, датуються XIII-XIV століттями.
  • Княжий палац — палац XIV століття, одна з найстаріших будівель міста.
  • Францисканський монастир (XIV століття).
  • Церква всіх святих (1306 рік).
  • Капела св. Петра (XVI століття).
  • Палац Гарібальді — ренесансний палац, нині музей міста.
  • «Морешка»лицарський танець XV століття, що відтворює битву з турками і був дуже популярним по всьому Середземномор'ю, до тепер зберігся лише в місті Корчула. Репрезентуючи добро і зло, а також у алегоричний спосіб, християн і мусульман, «армії білого і чорного королів» виборюють у танці дівоче кохання. У літній період театралізоване танцювальне дійство «Морешка» влаштовують і демонструють (у першу чергу в розрахунку на туристів, як іноземних, так і внутрішніх) щотижня.

Примітки ред.

  1. а б Register of spatial units of the State Geodetic Administration of the Republic of Croatia
  2. Клімат Корчули
  3. Korcula Statute-www.korculainfo.com. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 1 липня 2011. 
  4. а б korcula.net. History survey. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 1 липня 2011. 
  5. Dalmatia and Montenegro [Архівовано 21 вересня 2014 у Wayback Machine.] by J. Gardner Wilkinson
  6. Гречанюк Н. М., Дмитриев В. И., Корниенко А. И. и др. Дважды Краснознаменный Балтийский флот. Гл.5. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 1 липня 2011. 
  7. а б Перепис населення 2011 року (хорв.). Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 червня 2017. 
  8. а б Чисельність населення за роками (хорв.). Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. 

Джерела та посилання ред.