Відкрити головне меню

Форма (лат. formal — структура, система організації) держави — це поєднання способу організації і здійснення державної влади, методів її здійснення та форм зворотнього зв'язку органів держави із населенням. Тобто форма держави — специфічна політична організація суспільства.[1]

Історія поняття форми державиРедагувати

Аналіз форми держави, відбувався в різні часи, від античності до сьогодення.  Існує велика кількість різноманітних поглядів та теорій які зосередженні на вивченні такого поняття як «форма держави». Різні дослідники вкладали неоднаковий зміст  у це поняття.

Стародавні греки підкреслювали важливе значення форми держави для існування самої держави. Наприклад, Платон відводив формі держави визначальну, активну роль. Форма держави як і її суть та зміст; ніколи не залишаються статичними категоріями, а постійно змінюються та розвиваються під впливом багатьох економічних, соціально-політичних, ідеологічних та інших факторів. Постійно змінювалось і уявлення про них.  Платон вважав, що ідеальною формою держави є законна влада меншості — аристократія. Так само, ним розглядалася «законна монархія» — царська влада і «незаконна» — олігархія.[2]

Платон створив цілісне вчення про динаміку державного життя і зміну його форм. Ідеальна держава і її аристократична форма, відповідно до цього вчення, не вічні. Держава може деградувати і змінювати свої форми. Аристократія, що призводить до появи приватної власності на землю і перетворенню вільних людей на рабів, може вироджуватися в так звану тимократію, панування найсильніших воїнів, може поступово перетворюватися на олігархію. Олігархія ж як лад, заснований на майновому цензі і владі багатих, — на демократію. А вже демократія, може переродитися у свою протилежність — тиранію. Це — найгірша форма держави, при якій безроздільно панує сваволя, насильство, безправ'я широких мас населення. Глава держави — тиран, захоплює владу.[2]

Цицерон критерій розмежування форм держави вбачав у характері і волі тих, хто править у державі. За цим критерієм він розділяв три прості форми держави: царську владу — монархію, владу оптиматів — аристократію та народну владу — демократію. Проте ці форми, за Цицероном, не є найкращими. Ідеальною формою держави він вважав змішану форму, де поєднані позитивні риси усіх простих форм держави.[3]

Арістотель поділяв форми держави в залежності від двох ознак:

1) кількість тих, хто править (один, декілька, багато);

2) в інтересах кого (скількох) здійснюється правління.

За останньою ознакою він розділяв держави на правильні (правління здійснюється в інтересах усіх) і неправильні (правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править).[4]

Правильними формами держави Арістотель вважав[4]:

Неправильними:

Французький просвітитель і правознавець XVIII ст. Шарль Монтеск'є під формою держави розумів лише те, що сучасна наука визначає як державний (політичний) режим, а саме — методи здійснення державної влади. Він визначав такі конкретні форми держави: 1) республіка, в якій організацію і здійснення державної влади визначають такі якості, як доброчесність і рівність; 2) монархія (основа влади — честь); 3) деспотія (основа влади — страх).[4]

Ж.-Ж. Руссо під формою держави розумів структурну організацію вищих державних органів і на цій підставі виділяв: І) монархію — влада в одних руках; 2) аристократію — влада знаходиться у невеликої групи осіб; 3) демократію — владу здійснюють усі. З цього можна зробити висновок, що Руссо формою держави вважав ту категорію, яка в сучасному правознавстві називається формою правління.[4]

Загальна характеристикаРедагувати

Форма держави є юридичною конструкцією, яка складається з таких взаємопов'язаних елементів як:

Форма держави дозволяє дати відповідь на питання:

  • як формується влада у державі?
  • якими органами вона представлена?
  • який порядок їх утворення?
  • термін їхніх повноважень?
  • які взаємовідносини глави держави, вищих органів законодавчої та виконавчої влади тощо?
  • яка внутрішня структура держави?
  • в який спосіб поділено державну владу?
  • міра централізації державної влади?
  • які прийоми, методи і способи використовуються для здійснення державної влади?

Зазвичай форма держави має відповідне правове закріплення. Всі її елементи завжди мають правову основу, тобто, фіксуються у конституції, законах та інших підзаконних актах. Форма держави відображає єдність, взаємообумовленість об'єднаних у ній елементів, у результаті чого народжується нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим — її функціональний аспект. В цілому, форма держави — це така категорія, яка характеризує єдність структури і територіальної організації, а також методів здійснення державної влади.

Форми держави у світіРедагувати

Існує велика кількість різноманітних форм зарубіжних держав. У кожній країні форми держави мають свої особливості, характерні ознаки. Ці особливості обумовлені впливом таких чинників як[3]:

  • Політичні — ступінь розвитку суспільного та державного життя, завдання і цілі, що ставить перед собою держава, співвідношення політичних сил, які визначають внутрішню суспільно-політичну ситуацію в країні, характер діяльності владних еліт;
  • Економічні — економічний устрій держави, тобто матеріальні умови життя суспільства, економічні зв'язки держави у міждержавних відносинах та ін.;
  • Ідеологічно-культурні — панування у суспільстві певних ідеологій, культурний рівень народу, характер релігійних міркувань, історичні традиції;
  • Соціально-національні — наявність у державі різних національностей, соціальних груп і класів, які здійснюють вплив на розвиток форми держави;
  • Міжнародні — вплив інших країн, міжнародних організацій, міжнародного співробітництва стосовно конкретної держави.

Форма держави залежить від конкретно-історичних умов її виникнення і розвитку. Суттєвий вплив на неї, має історично сформований тип держави. Так феодальному типу держави відповідала, зазвичай, монархічна форма правління, а буржуазному – республіканська. Форма держави багато в чому залежить від співвідношення політичних сил в державі, особливо у період її виникнення. Наприклад, буржуазні революції в Англії призвели до компромісу між буржуазією і феодалами, наслідком чого стала конституційна монархія. Конституція – задовольнила вимоги та інтереси буржуазії, монархія – феодалів.[5]

Зазвичай, форма держави обумовлена її історичним розвитком (федеральна форма територіально-політичного устрою держави в США), історичними традиціями (монархія у Великій Британії), перипетії внутріполітичної боротьби (кількаразові модифікації форми низки держав Африки), система морально-релігійних цінностей, що панує в суспільстві (теократична республіка в Ірані). Певним чином може впливати і суб'єктивний чинник. Достатньо пригадати вплив генерала Де Голля на функціонування інститутів П'ятої республіки у Франції.[6]

Виходячи з того, що форма держави є об'єктом конституційного регулювання, слід зазначити, що правове закріплення мають лише відносно недавно створені конституції (наприклад, у Конституції Туреччини 1982 р., Конституції Ефіопії 1987 р.). В більшості держав, які не мають у змісті конституції відповідної глави, елементи, з яких складається поняття «форма держави», закріплюються або в тексті основного закону (наприклад, у Франції, Іспанії, ФРН), або в окремих конституційних законах (наприклад, у Швеції).[6]

У країнах, де відсутня писана конституція, форма держави визначається не стільки статутом (законом), скільки конвенційними нормами, що складаються в процесі багатовікової еволюції державних інститутів (наприклад, правовий статус глави держави – монарха у Великій Британії і його взаємовідносини з урядом).[6]

У випадках, коли  в конституції відсутня спеціальна глава про форму держави, то відповідні норми, як правило, розміщуються в розділі, що закріплює основи конституційного ладу. Зазвичай ці норми забезпечуються підвищеним правовим захистом (наприклад, заборона на перегляд республіканської форми правління в Італії). Деякі окремі положення можуть бути включені в розділи, що встановлюють територіальний устрій держави й організацію органів державної влади.[6]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Ратушняк С. П. Правознавство. Академічний рівень. 10 клас: підручник./ Вид 2-ге, перероб. і доп. -Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. -288 с.
  2. а б Волинка К. Г. "Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с. — Бібліогр.2. Кельман М. С., О. Г. Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006.
  3. а б М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] ; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2011. — 584 с.
  4. а б в г Кельман М. С., О. Г. Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006.
  5. Алексеев С. С. та ін.;Теория государства и права: [підручник]/Норма; Москва; 2004—283 стр.
  6. а б в г Навчальна дисципліна: «Державне право зарубіжних країн»;Лекція № 5. Форми держави в зарубіжних країнах

ДжерелаРедагувати

  • Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. — Монографія. — Запоріжжя: Юридичний інститут, 2005.
  • Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України. //Право України. – 2000. – № 6. – С. 19-23.
  • Волинка К. Г. "Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
  • Кельман М. С., О. Г. Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Кондор, 2006.
  • Петров В. С. Сущность, содержание и форма государства/ Петров В. С. –Л., 1971.
  • Ратушняк С. П. Правознавство. Академічний рівень. 10 клас: підручник./ Вид 2-ге, перероб. і доп. -Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. -288 с.
  • Алексеев С. С. та ін.;Теория государства и права: [підручник]/Норма; Москва; 2004—283 стр.
  • М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] ; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2011. — 584 с.
  • http://www-jurfak.univer.kharkov.ua/studentu/newlections/DPZKua.pdf
  • Линецький С. Теоретичні підходи до визначення та еволюції української моделі державного режиму. // Право України. – 1999. – № 7.
  • Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні // Право України. – 2002. – № 5. – с. 149—155.
  • Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження. //Право України. –2001. – № 8.
  • Міма І. В. Моделі державно-церковних відносин: порівняльний аспект/ І. В. Міма// Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАНУ, 2005. – Вип. 29. – С. 63-70.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати