Органи державної влади
(Перенаправлено з Органи держави)
О́ргани держа́вної вла́ди — це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями[1].
Ознаки державних органів
ред.- Орган держави володіє певною самостійністю, автономією, проте він є частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце і міцно пов'язаний з іншими її частинами.
- Орган держави складається з державних службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з органом.
Службовці держави безпосередньо не виробляють матеріальних благ, тому їх утримання покладається на суспільство. - Органи держави мають внутрішню будову (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, заради досягнення яких утворені, і дисципліною, яку всі службовці зобов'язані дотримуватися.
- Найважливішою ознакою органу держави є наявність у нього компетенції — владних правоспроможностей (сукупності прав і обов'язків) певного змісту та обсягу. Реалізація органом держави своєї компетенції — це не тільки його право, а й обов'язок.
- Згідно зі своєю компетенцією орган держави володіє владними повноваженнями, які виражаються:
а) у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально-визначеними (акти застосування норм права);
б) у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, в тому числі методів примусу. - Для здійснення своєї компетенції орган держави наділяється необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, свій рахунок у банку, джерело фінансування (з бюджету)[2].
- Нарешті, орган держави бере активну участь в реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи[3].
Види державних органів
ред.За обсягом владних повноважень органи держави класифікуються на центральні (вищі) та місцеві. Щоправда, не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоврядування).
За широтою компетенції виділяються органи держави загальної і спеціальної компетенції.
За способом формування: виборні і призначувані; за порядком функціонування й ухвалення рішень: колегіальні й одноособові.
На механізм держави, класифікацію його вищих органів справляє безпосередній уплив принцип поділу влади, відповідно до якого створюються законодавчі, виконавчі і судові органи[4].
Проте не можна стверджувати, що всі державні органи можна розподілити на законодавчі, виконавчі і судові. Механізм сучасної держави є значно більш складним, розгалуженим, тому можна виділити такі типові державні органи:
- глава держави (президент, монарх, іноді — колегіальний орган[5])
- органи законодавчої влади — парламент (парламенти різного рівня — у федеративних державах)
- органи виконавчої влади (уряд, міністерства, відомства, органи державного управління на місцях)
- органи судової влади — уся судова система країни
- силові органи — поліція, органи державної безпеки, прокуратура, збройні сили та ін.
В Україні
ред.Керуючись наведеною вище схемою, можна назвати приблизний перелік державних органів України за категоріями:
- Президент України
- Верховна Рада України
- Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади України
- Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції
- Правоохоронні органи
- інші центральні органи, що відповідають наведеним вище ознакам[6]
- місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — С. 159. — ISBN 5-89123-388-6.
- ↑ Щодо фінансування див.: Про джерела фінансування органів державної влади: Верховна Рада України; Закон від 30.06.1999 № 783-XIV
- ↑ Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — С. 159-161. — ISBN 5-89123-388-6.
- ↑ Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — С. 161-162. — ISBN 5-89123-388-6.
- ↑ Боснія та Герцеговина, Сан-Марино
- ↑ Наприклад, Рада національної безпеки і оборони України, Пенсійний фонд України, Рахункова палата України тощо
Джерела
ред.- Підручники з конституційного права (напр. Копєйчикова, Тодики).
Література
ред.- Орган держави // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 384. — ISBN 978-966-937-233-8.
Посилання
ред.- Дисципліна державна // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Орган держави // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Органи державної влади // Юридична енциклопедія
- Державний орган // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 207. — ISBN 978-617-7627-10-3.