Відкрити головне меню

Іван Фещенко-Чопівський
Feschenko-Chopivsky-Ivan.jpg
Народився 20 січня 1884(1884-01-20)
м.Чуднів, Житомирщина
Помер 2 вересня 1952(1952-09-02) (68 років)
концтабір в с. Абезь, Республіка Комі, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Відомий завдяки металург, гром. та політ. діяч
Alma mater Київський політехнічний інститут[d] (1908)
Науковий ступінь доктор філософії
Родичі батьки: Андріян Андрійович (18421901)
Марія Янчинська
У шлюбі з Зінаїда Олександрівна Лукіна (?-1949)
Діти Ірина Іванівна Богун,
Юрій Іванович (?-1988).
Нагороди
Хрест Заслуги (Польща)

Іва́н Адрія́нович Фе́щенко-Чопі́вський (*20 січня 1884, м. Чуднів, Житомирщина  † 2 вересня 1952 концтабір в с. Абезь, Республіка Комі, СРСР) — учений-металург, громадський і політичний діяч, міністр Центральної Ради та Директорії.

Рід Фещенків-ЧоповичівРедагувати

Докладніше: Чоповські

Рід Чоповських гербу Корвін сягає XVII ст. Після низки шляхетських повстань російський уряд розпочав низку заходів з декласифікації колишньої шляхти. Іван Андріянович так згадував цей період:

« ...з плином часу [від XVII ст. — М. Я.] розмножився так, що в 1861 р. було їх [Чопівських чи Чоповських — М. Я.] уже 3063 душ обох статей. Вони рахувалися шляхтою, однак ні образом свого життя, ні зовнішнім одягом майже не відрізнялися від селян, хіба тільки тим, що були більш заможні та володіли більшою площею власного грунту[...]. В час приєднання уніятів до православ’я в 1839 р. — 43 душі обох статей перейшли на латинську віру, решта ж Чопівських (86%) повернулася до православ’я. Геральдія російського Правительствующого Сенату не затвердила за Чопівськими «дворянства» (шляхетства), однак земля залишилася за ними.[1] »

Фещенко-Чопівський І. «Хроніка мого життя. Спогади міністра Центральної Ради та Директорії.»

У 1842 р. тут у Андрія Антоновича та Олени Фещенко-Чопівських народився син Адріян. Здобувати освіту він поїхав до губернського Житомира, де й отримав першу посаду на пошті як молодий урядовець. А згодом — призначення на самостійну роботу. Таким чином Адріян Фещенко-Чопівський опинився в старовинному містечку Чуднові, де він отримав призначення на посаду начальника поштової контори. Згодом одружився з дочкою священика з села Волосівки Марією Янчинською.

БіографіяРедагувати

Народився Іван Фещенко-Чопівський 20 січня 1884 р.в м. Чуднів, що на Житомирщині. У Чуднові закінчив двокласну народну школу. У 1893 році поступив у підготовчий клас Першої Житомирської класичної гімназії. 28 лютого 1901 року помирає батько(в цей час їхня сім'я живе у Житомирі), то ж, щоб матеріально підтримати маму та молодшу сестру — ученицю Маріїнської гімназії, — Іван став підробляти репетиторством. Цим заробітком він оплачував своє навчання.

У 1903 закінчив Житомирську реальну гімназію й поступив на хімічний відділ Київської Політехніки. Закінчив Політехніку 1908 р., виконавши дипломну роботу з термічної обробки та дипломний проект мартенівської фабрики під керівництвом відомого металурга проф. Василя Іжевського. 1909 р. отримав посаду старшого асистента при кафедрі металургії. Разом з проф. Чижевським відвідав 1910 р. Міжнародну виставку в Брюселі, Міжнародний конгрес з металургії в Дюссельдорфі, Лондон, Шеффілд і через Львів повернувся до Києва. 1913 р. успішно склав екзамени на звання ад'юнкта і в нагороду був відряджений на кошт Міністерства Промислу і Торгівлі в Німеччину на дворічне стажування в лабораторії відомих металографа Обергофера та металурга проф. Сімерсбаха. Початок війни 1914 р. перервав його стажування. Після повернення до Києва працював у Політехніці на посадах спочатку асистента, пізніше доцента, викладаючи пірометрію, металургію, металографію, термічну обробку.

Із встановленням української державності Ф.-Ч. поринув у вир визвольної боротьби та політичних подій: діяч Укр. Партії Соц.-Федералістів, чл. Центр. Ради, голова Київської міської Національної Ради, голова Губерніальної Ради Київщини, директор Департаменту Промислу в уряді В.Винниченка(1917), з кін. лютого 1918 — мін. торгівлі й промислу в уряді В. Голубовича, заступник гол. і мін. нар. господарства в уряді Директорії, заст. прем'єр-міністра та міністр народного господарства в уряді С. Остапенка (1919);Голова Ради Республіки, створеної за рішенням Голови Директорії С. Петлюри, з місцем осідку на еміграції у Тарнові (лютий-серпень 1921). Після 220 днів діяльності Ради закінчився важливий державотворчий етап у житті Фещенка-Чопівського.

Влітку 1917 р. обраний гласним Київської міської думи від УПСФ. У квітні 1918 р. відмовився від цього мандату, оскільки був зайнятий міністерською посадою[2].

З 1922 Ф.-Ч. старший асистент кафедри металознавства Варшавської політехніки. У цьому ж році на запрошення ректора Гірничо-металургійної Академії в Кракові засновує кафедру металографії і загальної металургії та займає посаду завідувача і професора цієї кафедри. У 1927 р. захищає дисертацію на ступінь доктора наук «Про цементацію бором і берилієм заліза, нікелю і кобальту та деяких спеціальних сталей», роботу над якої розпочав у Київській політехніці; у 1931 — дисертацію «Бляхи парових котлів» на ступінь габілітованого доктора наук. З 1928 був також наук. дорадником, керівником дослідницької лабораторії металургійного заводу «Байльдон» у Катовицях. Від 1933 р. член-кореспондент польської Академії технічних наук. Був дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, Товариств металургів і механіків Польщі, металургів Німеччини (Verein deutscher Eisenhüttenleute), American Society of Metals, англ. Iron and Steel Institute, Institute of Metals. Член Українського технічного товариства.[3] Опублікував понад 135 наукових праць укр., рос., пол., нім., англ., фр. мовами, головним чином з термічної, хіміко-термічної обробки, легування сталей. Найважливішими книгами його доробку є «Природні багатства України», написані й видані в 1919 р. на замовлення Голови Центральної Ради проф. М. Грушевського, тритомний підручник «Металознавство» (1930—1938).

У березні 1945 Фещенко-Чопівський був заарештований органами НКВС на окупованих Червоною Армією польських землях, у Катовицях, засуджений у Києві на 15 років заслання. Загинув від нелюдських умов утримання 2 вересня 1952 р. в концтаборі Абезь (Республіка Комі).

1996 року у часі експедиції в Абезь віднайдена та впорядкована могила Івана Фещенка-Чопівського, на ній встановлений і освячений іменний металевий хрест[4].

Одна з вулиць міста Житомир носить ім'я Фещенка-Чопівського.

Сім'яРедагувати

  • Дружина — Зінаїда Олександрівна Чопівська, уроджена Лукіна
  • Син — Чопівський Юрій Іванович (1923—1988), Професор медицини, розпочав медичні студії у Празькому університеті, а закінчив їх докторатом у Мюнхенському університеті в 1948 році. Був президентом медичного збору Грегам лікарні в Кантон (1959), потім президентом Мейсон лікарні (1962-63). Був також президентом Медичного товариства повіту Фултон, Іллінойс, а наприкінці — президентом медичного відділу Американської Міжнародної лікарні в Заян, Іллінойс.[5]
  • Невістка — Чопівська Софія Костянтинівна (Клепачівська)
  • Онуки — Чопівська Лідія Юріївна, Чопівський Андрій Юрійович, Чопівський Петро Юрійович (який у 1974 році з відзнакою закінчив Пристонський університет, в якому він концентрувався на біології та на слов'янських науках. Ще під час навчання отримав премію імені Вілліяма Бомонта за виконання праці в галузі репродуктивної фізіології, а також стипендію на подорож до СРСР для поглиблення своїх студій. Диплом доктора медицини Петро Чопівський отримав 26 травня 1978 року у Джордж Вашингтон Університеті у Вашингтоні, спеціалізувався в царині родинної медицини, практикував у шпиталі Каліфорнійського університету), Чопівський Юрій Юрійович (американський бізнесмен)[6].
  • Правнучка — Чопівська Алекса Юріївна (директор програм зі світової економіки в Інституті Аспена, виконавчий директор Американського центру Європейської України, засновник і виконавчий директор «Транснаціональної Освітньої Групи», для студентів спеціальності «Міжнародна інформація» на тему «Communication in US Congress and Ukraine Advocacy in America».)[7]

ПриміткиРедагувати

  1. РІЧПОСПОЛИТСЬКА ШЛЯХТА У КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ XVIII ст.
  2. Последние новости, 1918, 27 (14) квітня
  3. Пастернак С. Наукова праця членів Технічного Товариства // Діло. — 1934. — 5 квітня. — № 89 (13634). — С. 2.
  4. Краків для українця - Частина 3 - В час великих змін | ХайВей. h.ua. Процитовано 2016-09-25. 
  5. Чорнухи-громадський сайт - СЛОВО ПРО КЛЕПАЧІВСЬКИХ ТА ЧОПІВСЬКИХ. archive.is. Процитовано 2016-09-25. 
  6. Украинский «Полещук» мирового масштаба. Процитовано 2016-09-25. 
  7. Відбудеться майстер-клас!. www.iir.edu.ua. Процитовано 2016-09-25. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати