Вікіпедія

Фесуненко Ігор Сергійович

Ігор Сергійович Фесуненко (28 січня 1933, Оренбург, РРФСР, СРСР — 28 квітня 2016, Москва, Росія) — радянський і російський журналіст-міжнародник, письменник, теле — і радіоведучий. Викладач МДІМВ.

Фесуненко Ігор Сергійович
Народився 28 січня 1933(1933-01-28)
Оренбург, РСФРР, СРСР
Помер 28 квітня 2016(2016-04-28)[1] (83 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, журналіст, ведучий, викладач, телеведучий
Alma mater Московський історико-архівний інститутd
Знання мов російська
Заклад Московський державний інститут міжнародних відносин
Роки активності з 1957
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку»
Почесний радист СРСР

Біографія ред.

Народився в Оренбурзі, дитинство провів у Москві та Запоріжжі, під час війни жив на Уралі[2].

У 1950 році закінчив середню школу № 50 Ленінського району Запоріжжя.

У 1955 році закінчив московський Історико-архівний інститут за спеціальністю «історик-архівіст». Наступні два роки служив у лавах Радянської армії.

З 1957 по 1963 роки працював у Головному архівному управлінні.

Позаштатно співпрацював з «Комсомольською правдою» і з Держтелерадіо СРСР, де в 1963 році став співробітником латиноамериканської редакції (Фесуненко на той момент володів іспанською мовою). Був направлений в Бразилію, де став вивчати португальську мову.

З 1966 року — власний кореспондент Держтелерадіо СРСР з країнами Південної Америки (корпункт в Ріо-де-Жанейро)[3].

У 1971 році повернувся до СРСР. З 1973 по 1975 рік — кореспондент Держтелерадіо СРСР на Кубі.

З 1975 по 1979 рік працював у Португалії.

Працював на Центральному телебаченні політичним оглядачем і ведучим таких передач, як «Сьогодні в світі», «Камера дивиться в світ», «Міжнародна панорама», «Час»[4]. На початку 1990-х років працював в Італії.

У 1990-х роках вів передачі на «Маяку», був керівником бригади понеділка у програмі «Доброго ранку» на ОРТ[5]. Коментував фінальний матч чемпіонату світу з футболу 1998 року у Франції на ОРТ в парі з Віктором Гусєвим[6].

На початку 2000-х років працював у прямому ефірі на одному з кабельних московських телеканалів[7]. У 2004—2006 роках вів програму «Головне з Ігорем Фесуненко» на «П'ятому каналі» (Санкт-Петербург)[5].

В останні роки життя вів викладацьку діяльність[8].

Помер 28 квітня 2016 року. Похований на Троєкуровському кладовищі.

Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову відзнаку», мав звання «почесний радист». Вболівав за футбольні клуби «Ботафого» (Ріо-де-Жанейро) і ЦСКА (Москва).

Родина ред.

  • Батько Сергій Олександрович Фесуненко працював головним механіком на Запорізькому алюмінієвому заводі, туди переїхали всією сім'єю, коли почалася Велика Вітчизняна війна, їх евакуювали на Уральський алюмінієвий завод — а там батько працював на виробництві алюмінію для літаків[2].
  • Мати Євдокія Іванівна Фесуненко закінчила юрфак в Іркутську, була домогосподаркою, у 1944 році повернулася з батьком у Запоріжжя на відновлення заводу[2].
  • Сестра Інна Сергіївна (д. Фесуненко)[2].
  • Перша дружина Ірина померла[9].
  • Дочка Олена Ігорівна (д. Фесуненко) перша дружина (1976—1979) співака та музиканта Андрія Макаревича
  • Внучка Юлія закінчила МДІМВ[9].
  • Друга дружина Олена[9].

Бібліографія ред.

  • Игорь Фесуненко. Пеле, Гарринча, футбол…. — М. : Физкультура и спорт, 1970. — ISBN 5-93127-097-3.
  • Игорь Фесуненко. Чаша Мараканы. — М. : Молодая гвардия, 1972.
  • Игорь Фесуненко. Пост Леонардо. — М. : Молодая гвардия, 1975.
  • Игорь Фесуненко. Бразилия и бразильцы. — М. : Мысль, 1976.
  • Игорь Фесуненко. Португалия апрельская и ноябрьская. — М., 1977.
  • Игорь Фесуненко. По обе стороны экватора. — М. : Молодая гвардия, 1988. — ISBN 5235000595.
  • Игорь Фесуненко. Бразильский футбол: до и после Пеле. — М. : Газ.-журн. об-ние «Воскресенье», 1998.
  • Игорь Фесуненко. Пеле, Гарринча, футбол - 2. — М. : Олимпия Пресс, 2000. — ISBN 5-93127-097-3.
  • Игорь Фесуненко. Бразилия, футбол, торсида. — М. : Олма-Пресс, 2003. — ISBN 5-224-03297-0.
  • Игорь Фесуненко. Глубина резкости. Мастер-класс. В 2 книгах. Книга 1. — М. : МГИМО-Университет, 2008. — ISBN 978-5-9228-0408-0.
  • Игорь Фесуненко. Глубина резкости. Мастер-класс. В 2 книгах. Книга 2. — М. : МГИМО-Университет, 2008. — ISBN 978-5-9228-0418-9.

Примітки ред.

  1. ↑ а б https://historygreatest.com/igor-fesunenko-russian-journalist-died-at-83
  2. ↑ а б в г Игорь Фесуненко: «Музыку на телевидении заказывает тот, кто платит» 10:00 / 05.01.2011. Архів оригіналу за 22 січня 2011. Процитовано 3 листопада 2016.
  3. ↑ Евгений Глуховцев (29 октября 2004). Игорь Фесуненко: «Цензура никуда с телевидения не уходила». Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  4. ↑ Кафедра международной журналистики МГИМО, профиль преподавателя. МГИМО. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 14 лютого 2011.
  5. ↑ а б С 1 апреля телерадиокомпания "Петербург" начнет принципиально новое вещание. Фесуненко - новое лицо питерского телевидения. MediaGuide. 11 березня 2004. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  6. ↑ Было дело. Как показывали ЧМ-98. Sports.ru. 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  7. ↑ Владимир Кара-Мурза-ст.: Киселев сам угодил в яму, да еще и выгребную. Собеседник. 15 травня 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  8. ↑ Легенда. Живая. Игорь Фесуненко в Клубе МЖ. Умницы и умники. 14 января 2006. Процитовано 14 лютого 2011.[недоступне посилання з травня 2019]
  9. ↑ а б в Игорь Сергеевич Фесуненко. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 3 листопада 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фесуненко_Ігор_Сергійович&oldid=35116979